Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

Указ президента РФ В. Путіна про спрощене отримання російських паспортів жителями ОРДЛО не обговорює сьогодні хіба що лінивий. Який телеканал не включи — скрізь народні депутати та політики висловлюють свою точку зору та дають оцінку таким діям керівника країни-агресора. А що думають з цього приводу і як збираються вчиняти жителі територій по обидва береги Сіверського Донця?

Яка ціна російського громадянства?

Найкращим середовищем для вивчення будь-якої ситуації, особливо пов’язаної з окупацією російськими військами Донбасу, в певному сенсі може послужити черга на контрольному пункті через лінію розмежування. Щоправда, об’єктивні думки тут звучать рідко, оскільки люди розмірковують лише в рамках своєї ситуації, але градус сприймання подій, які відбуваються по обидва боки Сіверського Донця, встановити можна.

Отже, в ці дні черга на КПВВ «Станиця Луганська» обговорює можливість жителям окупованої частини отримати російський паспорт. Думки різні, і що помітно, їхній характер дещо насторожений. Можна сказати, що люди здебільшого розмірковують, обмінюючись інформацією, ніж беруться щось стверджувати і тим більше оцінювати. Хоча є й такі, хто переконує, що «при Путіні буде краще». А загалом людей турбують два основні питання — громадянство і розмір пенсії у разі отримання російського паспорта. По-перше, існує розуміння, що цей документ не відкриє російським пенсіям шляху до «ЛНР». По-друге, більшість жителів окупованої частини території Луганщини і в думках не має намірів позбавлятись українського паспорта, бо вважає себе громадянами України, а проживання у фейковій республіці називає вимушеним і тимчасовим. Крім того, сьогодні паспорт України дає можливість без перешкод навідувати своїх родичів на підконтрольній українській владі території та їздити сюди у своїх справах, а російський паспорт може покласти край насамперед родинним зв’язкам. Кому це потрібно?

Більш обізнані луганчани діляться з сусідами по черзі інформацією про існуючі розцінки при отриманні російського паспорта: державне мито за прийом у громадянство РФ становить 3 500 рублів, за видачу російського паспорта треба заплатити 300 рублів, за видачу паспорта, що посвідчує особу громадянина РФ за межами Росії, — 2 000 рублів, для дітей у віці до 14 років — 1 000 рублів тощо. Крім того, говорять, що при отриманні громадянства треба мати на банківському рахунку певну суму коштів. Словом, набігає чималенька сума, плюс витрати на поїздку в Ростовську область для оформлення, а потім отримання документа. Народ у черзі складає всі витрати докупи і заперечливо хитає головою: ні, така сума — непідйомна... І навіть ті, хто дивиться в бік Росії, визнає неможливість купівлі російського громадянства. Вільних 150 тисяч рублів «на одні руки» наразі рідко хто має з жителів бідної «республіки». До речі, деякі російські пропагандисти вже задоволено потирають руки, прикинувши, скільки коштів може отримати їхня держава від такого ходу Путіна. Не треба досконало знати російську мову, мати в Росії родичів і таке інше. Плати — і ти громадянин «великої держави».

Далі обговорюють доцільність отримання російської пенсії. Луганські пенсіонери знають, що мінімальний розмір цієї соціальної виплати у РФ становить майже 8 тис. рублів, і не впевнені, що їм платитимуть більше. А оскільки сьогодні вони отримують українську пенсію і додатково мають російське «пособіє», яке в середньому становить 3 тис. рублів, набігає така ж сама сума — 8 тис. Щоправда, не треба кожного місяця їздити по гроші на українську територію, простоюючи в черзі на КПВВ цілими годинами. І це для людей похилого віку, здоров’я яких бажає кращого, є досить важливим аргументом. Загалом люди у розпачі. З одного боку, насторожує заява Прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана про те, що український уряд, ймовірно, не буде визнавати громадянство людей, які отримують іноземні паспорти. З другого — не додають оптимізму заяви керівників «ЛНР», які не вирізняються логікою: то заявляють, що при отриманні російського паспорта український потрібно здати, а то іншим разом стверджують, що він залишається. То прописка у паспорті буде «еленерівська», то — російська... Зовсім заплутались, отже, забрехалися. До речі, в одному російському виданні підрахували: якщо всі пенсіонери ОРДЛО раптом стануть громадянами сусідньої держави, витрати на їх забезпечення становитимуть майже 6 млрд рублів на місяць. Це вдвічі більше, ніж виплачується сьогодні, і це — мінімум!

Життя в резервації — життя без майбутнього

Першою умовою для спрощеного отримання російського паспорта є наявність паспорта «ЛНР». Засоби масової інформації окупованого Луганська сьогодні навипередки вихваляються тим, що біля «паспортних столів» «ЛНР» черга формується з четвертої години ранку, й ілюструють цю інформацію фотографіями. Якщо знімки справді реальні, то впадає у вічі та обставина, що у натовпі бачимо чимало молоді. Це можна пояснити двома головними причинами. По-перше, за ці п’ять років існування в умовах «республіки» більшість з молоді вимушена придбати «еленерівські» документи. Скажемо відверто, коли молодій людині, котра проживає на окупованій території, вже за двадцять років, український паспорт оформити важко, поїздка в Україну з фейковим паспортом «ЛНР» зовсім нереальна. Певно, українській владі слід терміново змінити правила, щоб оформлення паспорта громадянина України відбувалось за спрощеною процедурою. Бо частину свого населення ми втратимо.

Більшість молоді не пов’язує своє подальше життя в «ЛНР», бо бачить безвихідь в умовах «вільної республіки»: роботи немає, професійного розвитку не передбачається. А відтак, отримавши російський паспорт, молодь, найімовірніше, покине «республіку». Так само, як покинуть її 40-річні фахівці, які не мають достойної роботи і заробітку. Схоже, що відплив кадрів буде величезний! В «ЛНР» вже давно триває дефіцит спеціалістів серед педагогів, лікарів, технарів і, судячи з усього, він буде поглиблюватись.

Що, відверто кажучи, радує, так це те, що видача російських паспортів, ймовірно, оголить фронт, бо всі, хто вимушений сидіти в окопах, при першій же нагоді втечуть і заховаються «у широких просторах Росії». Отже, цілком правий той, хто стверджує, що життя в резервації, якою стали ОРДЛО, — це життя без майбутнього. І для тих, кому за 40, і для тих, кому сьогодні лише 10 років.

Існує ще одна дуже важлива обставина: корінні жителі Луганська перестають бути господарями свого міста. Російських громадян з часом прибуває дедалі більше й більше. Це і військові, і незрозумілого характеру комерсанти, і якісь підозрілі «спеціалісти», і просто шахраї, що ховаються від російського законодавства. Скуповують тут вкрай дешеві квартири, наступають на середній бізнес, а то й просто відкрито грабують. До місцевого населення росіяни ставляться, як до людей другого сорту, як до бидла. І це, врешті-решт, народжує протест. Поки що мовчазний, прихований але, треба сподіватися, до певної пори. Загалом до основної частини луганчан прийшло розуміння, що російські паспорти лише прискорять відплив професійних кадрів та молоді з ОРДЛО, і в результаті «республіка» має перспективу перетворитися на російську військову базу. Чи варто жити в умовах такої «порохової діжки»?

...Здається, людей дуже насторожило і примусило замислитися питання, яке поставила в черзі біля КПВВ одна інтелігентна жіночка:

— А якщо мій онук отримає російський паспорт і складе присягу на вірність РФ, то буде зобов’язаний служити в армії Росії, так? А хто дасть гарантію, що його не пошлють воювати на Донбас?

Черга відповіла мовчанням.