Газівники ініціюють нову систему обчислення й оплати

Днями «Хмельницькгаз» запросив громадських активістів та журналістів долучитися до публічного експерименту: провести відбір блакитного палива та перевірити якість газу. В присутності громадськості відібрали зразки з газорозподільного пункту в обласному центрі та у будинку споживача. Проби передали у хіміко-аналітичну лабораторію, яка облаштована найсучаснішим обладнанням. Якими ж були результати?

Гра з тиском і домішками — небезпечна

Це не перший публічний відбір. У схожому довелося брати участь пару років тому. Саме тоді у суспільстві точилися гострі дискусії щодо чистоти та якості блакитного палива. Чимало споживачів скаржились на те, що газ став «холоднішим». За їхніми спостереженнями, навіть вода у чайнику почала закипати значно повільніше. Поповзли різні чутки про те, що у паливо щось домішують. І цю тезу швидко підхопили популісти. У відповідь газівники вирішили продемонструвати, що все це — вигадки. Домішувати щось у газ, який використовує споживач, неможливо. Насамперед тому, що це вибухонебезпечно — газотранспортна система закрита для будь-яких зовнішніх втручань. До того ж використовувати інші гази, зокрема азот, для домішування — просто економічно невигідно. Тож виходило, що всі звинувачення —безпідставні.

Щодо зменшення тиску, а таке припущення теж висловлювали споживачі, то й тут були свої аргументи. Як стверджують фахівці, гра із тиском у закритій газотранспортній системі теж неможлива, бо може призвести до непередбачуваних наслідків та аварій.

Блакитне паливо відповідає нормам...

Та все ж є один важливий показник, від якого безпосередньо залежить час закипання води у чайнику, — це теплота згорання, або калорійність. Що вона вища, то менше газу витрачатиметься. Так от: усі показові відбори мали б продемонструвати, що цей показник відповідає нормі. Відповідно до кодексів газотранспортної та газорозподільних систем України він має бути не менше 7800 ккал/метр3. Яким є насправді?

Пригадується, що під час перших заборів звучало запевнення: показник не тільки відповідає нормам, а навіть вищий. А якщо хтось і хотів би «нахімічити», то це неможливо, бо вітчизняна газотранспортна система пов’язана з європейською. А оскільки за кордоном усі показники дуже прискіпливо контролюють, то й українські стандарти мають відповідати тамтешнім вимогам. У результаті висновок був один: вітчизняний газ — «правильний».

Він видавався логічним і аргументованим. Хоча так і не змінив упевненості господинь у тому, що часом їжа готується занадто довго.

...Але буває різним

Та за деякий час тема набула розвитку. Газівники заговорили про те, що теплотворність в одній і тій же системі все-таки може бути різною. — Ми уже вдруге проводимо публічний відбір газу для споживачів, щоб переконатися: газ справді якісний та відповідає всім критеріям, — розповів головний метролог хмельницької компанії «Хмельницькгаз» Валерій Гальомко. — Що вища калорійність, то менший обсяг газу необхідно витратити при нагріванні. У домівки подолян постачається газ, який відповідає всім вимогам, але з різною теплотою згорання, що підтверджується протоколами вимірів.

Тобто виходить, що у різних будинках вода все-таки закипатиме за різний час, — і це ніякі не вигадки, а факт, котрий газівники довго намагались просто «не помічати».

Але тепер... з легкістю його пояснили. Річ у тім, що до мешканців Хмельниччини, як і до жителів усіх областей, газ надходить із різних джерел, а відтак і калорійність його різна. Причому, за інформацією АТ «Укртрансгаз», імпортний газ має стабільний склад. А от параметри газу українського видобутку змінюються залежно від родовища. Це означає, що, використовуючи однакову кількість кубометрів, люди отримують різну теплоту згорання. Знову все видається обґрунтованим і логічним. Але ж правду кажуть: диявол прихований у деталях. Зокрема, виникають запитання щодо деяких цифр. Раніше «Укртрансгаз» посилався на такі дані: газ, видобутий в Україні, має теплотворність 7800—9600 ккал/м3, російський для транзиту — 8000—8380, імпортований з європейських країн — 8190—8400. Тепер одні кажуть, що ми не користуємось російським газом, а лише європейським. А інші відповідають, що це все той же, російський, просто куплений у іншого суб’єкта. Бо, за логікою, європейський газ мав би надходити до нас, маючи найвищі показники?

Та врешті-решт ніхто не хоче сказати, який же газ намішаний у трубі... І найголовніше — скільки за нього потрібно насправді платити? Бо, з одного боку, «Нафтогаз» запевняє, що без чергового підвищення цін не обійтись. З другого — після втручання уряду, раптом з’ясовується, що ціну можна не тільки не підвищувати, а ще й знижувати. Де правда? Яка ціна газу? За що платимо?

Споживачу про це ніхто не каже. То чому тепер ми маємо повірити в нову історію про різну калорійність?

За «справедливість» знову заплатить споживач?

«Тому що є нарікання з боку споживачів», — пояснюють у «Хмельницькгазі». Мовляв, усі платять за одним тарифом, а воду гріють по-різному. Тож, начебто, заради справедливості треба перейти на оплату газу залежно від його енергетичної цінності. І тоді споживачі платитимуть за енергію, а не за кубометри.

Для цього вже відбувся перший етап впровадження нової практики обчислення й оплати. Він передбачає інформування споживачів про обсяг спожитого газу не лише в кубічних метрах, а й у трьох енергетичних одиницях: кіловат-годинах, гігакалоріях і мегаджоулях. А вже далі рішення про запровадження цієї системи оплати має прийняти уряд.

Оскільки такою системою підрахунків і оплати користуються європейські країни, можна припустити, що вона справді хороша і справедлива. Але щодо застосування її у вітчизняній практиці все-таки виникають певні сумніви і запитання.

Насамперед, чи можна довіряти вимірюванням і показникам у платіжках, котрі виставлятимуть постачальники? Навіть тепер, коли кожен наочно може побачити обсяг використаного палива за лічильником, розбіжність між показниками споживача і даними платіжок може вимірюватись тисячами гривень. Як їх примудряються «накрутити» в компаніях — тільки їм відомо. А що буде, коли гроші рахуватимуть за вимірами, котрих споживач не бачитиме? Чи знову всією країною мінятимемо лічильники на нові?

Та найбільш підозріле те, що саме газівники заговорили про справедливість щодо споживача. Можливо, варто було б подумати про інше: чому один і той же газ, з однієї й тієї ж труби в Європі й Україні має різні показники теплотворності? Може, боротьбу за справедливість варто починати не зі споживача, а з удосконалення своїх технологічних процесів?

Щоб не вийшло так, що за «холодний» газ ми платитимемо ще «гарячіші» ціни.