Директор школи Володимир Галушко.

 

Завідувачка бібліотеки Валентина Романчук (ліворуч) та завідувачка Будинку культури Людмила Мартинюк.

 

На ігровому майданчику місцевого дитсадка «Дзвіночок».

Фото Василя СОСЮКА.

Життя після об’єднання: Карпилівка Сарненського району

Обвалене ліве крило школи, цвілі класні кімнати, «муляжний» туалет без каналізаційного стоку, про який декілька років тому не говорив лише лінивий, Будинок культури без шатрового покриття, проблеми з електрифікацією... Такою двотисячна Карпилівка, що в Сарненському районі на Рівненщині, починала свій шлях до децентралізації наприкінці 2015 року.

Не плекала марних ілюзій щодо безтурботного майбутнього й тодішній голова Карпіливської сільської ради Ганна Карпець. Район був не в змозі розв’язати проблеми кожного села, тож із роками вони лише накопичувались. А на рубежі 2015—2016 років досягли критичної точки. Це й спонукало карпилівців об’єднатися з надією на реальні зміни. Нині Карпилівка у складі Клесівської ОТГ. За словами очільника громади Василя Гриника, за цей час вдалося багато що зробити для поліпшення життя в селі.

Щоб переконатися у цьому, навідалися до Карпилівки.

На село виділили 10 мільйонів

— У 2015 році не було навіть половини законодавчої бази, що є на сьогоднішній день. Тобто фактично тоді вони йшли в темряві зі свічкою в руках. Вони — ті, хто торував шлях, — так про Клесівську ОТГ каже експерт із питань децентралізації Рівненського центру розвитку місцевого самоврядування Михайло Шелеп. Що справді було так, підтверджує колишній голова Карпилівської сільської ради, а нині староста села Карпилівка Ганна Карпець. Пригадує, як на початку процесу утворення об’єднаної громади їй не спалося ночами через труднощі, переживання, та найбільше — відповідальність за громаду, яку не має права підвести.

— Думки депутатського корпусу та жителів села щодо об’єднання розділилися приблизно порівну. Були й байдужі. Людей доводилося переконувати, — каже Ганна Свиридівна.

— А тепер як вважаєте, люди задоволені?

— Наші люди, на жаль, рідко чимось задоволені сповна, на більшість ситуацій вони дивляться однобоко, часто помічають негатив, а ось позитивні зміни переважно ігнорують. Але, з другого боку, коли подивитися, скільки вже зроблено, переконуєшся, що децентралізація — це хороша реформа, і ми недарма одні з перших почали її впроваджувати. За ці три роки понад 10 мільйонів гривень виділили лише на Карпилівку, раніше в село такі кошти ніколи не залучали, — каже староста. — Найбільше зроблено в галузі освіти. Це ремонт школи та садочка, закупівля обладнання, забезпечення дітей і вчителів усім необхідним для продуктивного навчального процесу. Дах Будинку культури повністю протікав, тож його перекрили. Провели Інтернет туди та в інші установи села. Є здобутки й у галузі медицини, адже в Карпилівці будують нову амбулаторію.

— Щодо наших планів, то збираємося перекрити частину садочка, адже іншу вже перекрили, відремонтувати ФАП у Рудні Карпилівській, зробити опалення в Будинку культури, сільській раді, побудувати Центр безпеки. Також уже розробили проектно-кошторисну документацію на дорогу до Карпилівки. Голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко пообіцяв, що дорогу нам таки зроблять, бо наш проект уже пройшов експертизу й чекає погодження в столиці, — ділиться планами на найближче майбутнє Ганна Карпець.

Діти стали менше читати: більше в гаджетах

Карпилівська ЗОШ І—ІІІ ступенів. Саме на капремонті цього закладу зосередилась новостворена ОТГ. Нині про те, що будівля школи доволі старенька і їй загрожувала руйнація, можна лише здогадуватись. Тут відремонтували дах, замінили вікна та двері, закупили 10 швейних машинок, у молодших класах стоять телевізори, придбали обладнання для кабінетів географії та хімії, мультимедійний комплекс. А в майбутньому планують вдосконалити фасад. Пересвідчились також, що туалет для початкових класів уже справно функціонує. Усе це демонструвала завгосп Таїса Степанець. Навіть коридори навчального закладу створюють затишну атмосферу, вони розмальовані, прикрашені творчими роботами школярів, корисною інформацією — наповнені учнівським духом.

Директор школи Володимир Галушко очолює заклад уже чотирнадцятий рік, тож може порівняти, як він функціонував до та після передачі повноважень на місця. «Фінансово в той час було важко. Не вистачало грошей на капремонти, хоча поточні проводили щорічно. Коли перейшли в громаду, забезпечення стало помітно краще. Постійно оновлюється матеріально-технічна база: отримуємо нові комп’ютери, ноутбуки», — пояснює він. Зміни працівники освіти вбачають навіть у таких дрібничках, як забезпечення офісним папером, засобами для поточних ремонтів, додатковими навчальними матеріалами, адже раніше вирішення цих питань було проблемою виключно педагогічного колективу.

Директор також вважає, що поліпшення умов навчання, матеріально-технічної бази вже позитивно позначається на успішності учнів: «Цьогоріч маємо понад 70 переможців і призерів у різних олімпіадах і конкурсах районного й обласного рівнів. Торік було на порядок менше».

Нещодавно учні 10-х класів Карпилівської ЗОШ повернулися з Києва, де проходили тренінгові заняття Zero Waste School від благодійних фондів Klitschko Foundation та The Coca-Cola Foundation. До слова, з району туди пройшли лише два навчальні заклади з Клесівської ОТГ, а загалом для участі у столиці відібрали 100 шкіл із 1100 заявлених. Староста Ганна Карпець сподівається, що ці знання, передані карпилівчанам, стануть першою сходинкою до впровадження сортування сміття в селі.

Нині в закладі навчаються 452 школярі. З власного педагогічного досвіду Віктор Галушко робить висновки, що загальна грамотність дітей знижується, і корінь цієї проблеми варто шукати в комп’ютеризації, адже вони менше читають, пишуть і запам’ятовують. А ще, на жаль, старшокласників видобуток бурштину цікавить більше, ніж підручники. І це, на думку педагогів, — справжня біда.

Оновлений культурний центр села

«Багато років це приміщення повністю протікало, у ньому «цвіли» стіни, вікна, тому потрібно було часто замінювати тюлі та штори, що швидко псувалися», — розповідає Людмила Мартинюк, яка вже шостий рік очолює Будинок культури.

Тепер заклад перекрили, провели туди Інтернет, закупили нові офісні меблі, комп’ютерну техніку, музичну апаратуру, сценічні костюми. «А це серйозні суми, на які раніше не розраховували, — пояснює Людмила Адамівна. — Ми й тоді непогано заробляли, але багато вкладали в Будинок культури, бо ж це культурний центр села, який мусить мати належний вигляд. А тепер нам усе постачають. Важливо, що до нас прислухаються і не відмовляють. Хоч би які прохання були до керівництва громади, вони завжди намагаються їх виконати». Нині в закладі з’явилися також платні послуги, зокрема функціонують теніс, спортивна кімната.

Карпилівчани більше полюбляють співати. Вокалом займаються і молодь, і старше покоління. Створили новий фольклорно-автентичний колектив, на базі закладу займаються ансамбль «Дивограй», «Троїсті музики», яким донедавна бракувало інструментів, але тепер придбали баян. Є також дитячий фольклорно-етнографічний ансамбль «Оберіг», який отримав звання зразкового. Усіма цими колективами опікуються директор закладу та художній керівник. Діти також хочуть займатися танцями, для чого вже відвели зал, облаштований дзеркалами та поручнями. «Але спочатку потрібно побудувати котельню, що обслуговуватиме, зокрема, Будинок культури, та знайти викладача», — додає староста Ганна Карпець. Тоді ж у заклад переміститься філія музичної школи, яка тимчасово перебуває в дитсадку.

Завідувачка публічної бібліотеки, що розміщена в тому ж приміщенні, Валентина Романчук працює в книгозбірні п’ятнадцятий рік. Задоволена, що отримала ноутбук і кольоровий принтер. Каже, що бачить користь для людей у децентралізації, тож залюбки пояснює це односельцям у рамках проекту «Розробка курсу на зміцнення місцевого самоврядування в Україні» (ПУЛЬС), який реалізує Карпилівська бібліотека спільно з Громадською організацією «Сприяння розвитку села». Люди такими заходами цікавляться, особливо молодь. Наступний задум, який мріє втілити, — комп’ютерна кімната вільного доступу до мережі. Для цього Валентина Миколаївна написала проект бюджету участі, тож сподівається, що він знайде підтримку в громади.

«Не кожна дитина має ноутбук удома. До бібліотеки приходили б учні та студенти, щоб попрацювати та відпочити. Та й старше покоління також зможе поспілкуватися скайпом з родичами, почитати новини», — з ентузіазмом розповідає про плани завідувачка.

Казка для малят

А ось завідувачка дитсадка «Дзвіночок» Алла Никончук свої творчі задуми вже втілила. За кошти громадського бюджету на території дитсадка облаштували сучасний дитячий майданчик.

Алла Миколаївна очолює дошкільну установу з моменту її відкриття у 2010-му й дотепер. Пам’ятає, як сильно хотіла, щоб у Карпилівці був дитсадок, тож докладала максимум зусиль: переймала досвід у сусідів, училась правильно вести документацію, спілкувалась із батьками. Зрештою, заклад почав функціонувати з однією групою, яку відвідували 22 дитинки. Нині тут уже три групи, та є потреба відкрити ще одну, адже в черзі аж 80 малюків. Завідувачка сподівається, що четверта таки запрацює, адже ділять приміщення з медиками, а вони скоро переїдуть у нову амбулаторію.

Увійшовши всередину, потрапляєш у казку. Стіни вкриті суцільними мультиплікаційними та казковими сюжетами. Це, мабуть, найрозмальованіший дошкільний навчальний заклад, який доводилось бачити. Помітно, що дітям тут затишно та спокійно.

Алла Никончук ще й депутат Клесівської селищної ради, тож принагідно запитала, як працюється в об’єднаній громаді. «Спочатку було побоювання, що нас меншість і пропозиції стосовно Карпилівки не знайдуть підтримки, проте вони розвіялися вже на перших сесіях. У нас чудовий депутатський корпус. Ми підтримуємо одне одного і приймаємо рішення на користь усієї громади», — пояснила Алла Миколаївна.

Сарни
Рівненської області.