Упродовж певного часу в польському інформаційному просторі з’являються тривожні сигнали про необхідність зробити все можливе, щоб «затримати» українських заробітчан на місцевому ринку та захиститись від їх «відпливу» до Чехії та Німеччини. Саме ці країни вирішили також поборотись за наших трудових мігрантів з Польщею, яка ось уже впродовж майже 30 років залишається для них головною «країною-роботодавцем».

Днями ця тема знову стала провідною у зв’язку з ухваленням Бундестагом нового законодавства, яке передбачає можливість легального працевлаштування у Німеччині громадян третіх (не євросоюзівських) країн з початку 2020 року.

Польські роботодавці відреагували майже миттєво. Це яскраво ілюструє передовиця «Прем’єр Моравецький: Українці зараз виїдуть» вчорашньої газети «Жечпосполіта». В матеріалі журналісти недвозначно передають тривогу польських підприємців, які вважають: якщо польський уряд «терміново не змінить процедур легального працевлаштування закордонних працівників, ми (поляки. — Ред.) програємо з чехами та німцями гонку за дешеві робочі руки зі сходу».

На підставі розмов з експертами та роботодавцями ще раз підтвердилися факти (про які, до речі, «Голосу України» неодноразово повідомляли наші трудові мігранти), що, попри уніфікацію дозвільних документів на перебування та роботу, що мала б прискорити легалізацію працевлаштування іноземців, зокрема українців у Польщі, на «дозвіл на працевлаштування іноземця доводиться чекати по кільканадцять місяців». В деяких випадках процедура розгляду документів триває так довго, що трудовий мігрант, пропрацювавши 18 місяців на умовах тимчасового працевлаштування, мусить повертатись на батьківщину, так і не отримавши очікуваного дозволу. Це при тому, що згідно з нормативно-правовими документами, дозвіл має бути готовий упродовж 30 днів, а процедура розгляду може бути продовжена лише в особливо складних випадках.

Причиною такого стану справ називають «частково, зростання кількості заяв, що надходять у воєводські адміністрації, які в 2017 році видали 235 тисяч дозволів на роботу, а в 2018-му — майже 329 тисяч». Не допомогло також створення нових 296 чиновницьких посад у відповідних структурах, на які уряд асигнував понад 19 мільйонів злотих (майже 5 мільйонів доларів), що мало ліквідувати головну причину бюрократичної тяганини, якою вважався «брак робочих рук в адміністрації». Тепер на перше місце серед причин експерти висувають «погану організацію роботи», зокрема, як приклад наводять факт, що попри офіційну можливість подання документів у електронній формі, чиновники надалі продовжують вимагати додаткового, паралельного, надання їм документів у паперовій формі. Проте в 2018 році дозвіл на роботу в Польщі отримали 1,9 мільйона іноземців, головним чином громадян України, констатує «Жечпосполіта».

У контексті лібералізації німецького ринку праці багато залежатиме від привабливості польського ринку, зокрема від польських роботодавців, які, аби «затримати працівників з України», будуть змушені реагувати на нову ситуацію, зокрема, шляхом підвищення розміру їхньої заробітної плати до рівня існуючих в Польщі галузевих зарплат та пропонування відповідних соціальних пакетів, — наголосив у коментарі «Голосу України» віце-президент Польсько-української господарчої палати у Варшаві Анджей Дрозд.

Палата постійно наголошує, що без українських працівників, без яких нині не обходиться кожна п’ята польська фірма, важко собі уявити такий швидкий розвиток польської економіки, а також нагадує урядовцям та бізнесу, що відплив українських трудових мігрантів з польського ринку може спричинити покращення ситуації в економіці на їхній батьківщині, яка дозволить їм утримувати сім’ї без необхідності залишати рідну землю та родини.