Фото Василя ПРОХОРОВИЧА.

Хочу розповісти про Катерину Митрофанівну Суржик (у дівоцтві Ревенок) (на знімку), якій 10 червня виповнилося сто років. Родом вона із села Вершина. У 1939 році закінчила медичну школу у місті Осипенко (нині Бердянськ) і почала працювати у районній лікарні Куйбишева (нині Більмак). У липні 1941 року дівчину мобілізували у Червону армію. Разом із нею до війська пішло ще чотирнадцять медсестер, але мало хто з них повернувся додому...

У перші місяці війни війська нацистської Німеччини наступали. На Донеччині Катерина Ревенок разом із однополчанами потрапила в оточення. Незабаром військовослужбовці опинилися у таборі для полонених. Ризикуючи життям, кілька дівчат втекли з-за колючого дроту. Катя пішки дісталася у рідну Вершину, де дізналася, що її родина евакуювалася на схід і оселилася на Кубані. Катерина рушила туди у 1942 році. Навесні 1943-го Кубань очистили від гітлерівських солдатів, а дівчину знову призвали на військову службу — була санінструктором роти в стрілецькому полку.

У травні 1944 року наші війська визволяли кримську землю від фашистів. Особливо запеклими були бої за Севастополь. Нацистські загарбники перетворили місто на неприступну фортецю. Червоноармійці штурмували Сапун-гору. Разом із бійцями була і санінструктор Катерина Ревенок. Вона надавала першу допомогу пораненим, виносила їх з поля бою. Дістала поранення.

У хірургічному шпиталі їй зробили операцію, а після лікування запропонували залишитися працювати у них. Але Катерина Митрофанівна відмовилась і повернулась у рідний полк. Разом із однополчанами визволяла Закарпаття, воювала на території Польщі, Словаччини і Чехії. Під час бойових дій санінструктору доводилося виконувати й обов’язки фельдшера. На війні — як на війні — всього бувало.

Катерина Митрофанівна нагороджена орденами Слави ІІІ ступеня, Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки, «За мужність», медалями «За бойові заслуги», «За перемогу над Німеччиною» та іншими відзнаками. Наприкінці 1945 року її демобілізували зі збройних сил. Катерина Митрофанівна повернулася у Куйбишевську райлікарню. Її трудовий стаж медсестри сягає півстоліття! Вона — почесний громадянин селища.

Напередодні свого сторіччя ювілярка Катерина Митрофанівна поділилася секретами свого довголіття.

«На мою думку, кожній людині треба бути доброю, з повагою ставитися до оточуючих, прагнути допомагати і всю роботу виконувати зі щирою душею, — підсумовує Катерина Митрофанівна свій досвід. — Навіть у найтяжчі дні ніколи не опускайте руки. Мені довелося пережити часи лихоліття, але я завжди сподівалася на краще. Жодних дієт ніколи не дотримувалася, але уникала переїдання. Бо не їжа продовжує життя, а душевна рівновага. Живіть чесно, нікого не обманюйте, любіть людей! У житті не повинно бути місця ненависті!

Щиро вітаємо Катерину Митрофанівну зі сторіччям і зичимо здоров’я!

Більмак Запорізької області.