Скрін з відео, розміщеного на сайті Держдепу США.
«Уряд США вважає, що Ісламська Республіка Іран відповідальна за напади, які стались в Оманській затоці», — заявив у четвер під час брифінгу у Вашингтоні держсекретар США Майк Помпео (на знімку). За його словами, ця оцінка заснована, зокрема, на розвідувальній інформації щодо використаного типу зброї, рівню досвіду, необхідного для здійснення подібної операції, а також на тому факті, що жодна з інших сторін, які діють у регіоні, не має ресурсів та навичок такого рівня високої складності.
Ця заява стала реакцією на атаку 13 червня в Оманські затоці двох танкерів: «Front Altair», що належить норвезькій компанії Frontline, та «Kokuka Courageous», власником якого є німецька компанія Bernhard Schulte Shipmanagement. Як повідомляє DW, з них евакуювали 44 члени екіпажу. На кораблі Front Altair стались три вибухи та пожежа.
Іранська сторона відкинула всі звинувачення. Натомість Тегеран заявив, що саме широка присутність США в регіоні є джерелом відсутності безпеки та нестабільності в Перській затоці. Міністр закордонних справ країни Джавад Заріф вважає: «те, що США негайно стали висувати звинувачення проти Ірану без жодних фактичних і непрямих доказів», свідчить про «саботаж дипломатії» та «приховування економічного тероризму проти Ірану».
Між тим обставини інциденту досі не з’ясовано, хоча від цього залежатиме, як далі розвиватиметься ситуація в регіоні. Деякі експерти навіть не відкидають появи нової гарячої точки. З характеру пошкоджень танкерів зрозуміло, що зброю, якою їх атакували, могли застосувати тільки певні країни. «Якщо підтвердиться версія про торпедну атаку, — вважає виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос, — то напад матиме виразний слід державного тероризму».
Якщо не зрозуміло, хто винен, зазвичай ставлять інше запитання: кому це вигідно? Саме з ним «Голос України» звернувся до президента центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайла Гончара.
— Відповідь очевидна. Вигідно Ірану та Росії, бо тенденція падіння ціни на нафту, яку намагалися впродовж останніх кількох років переламати в рамках формату ОПЕК+, де взаємодіяли країни — члени ОПЕК і Росія, не змінювалася. Ціна рухалася вниз. Чому? Тому що Сполучені Штати дедалі більше видобувають нафти й уже стали видобувачем номер один у світі. Завдяки цьому ціни йдуть вниз, що не влаштовує країни, бюджет яких залежить від нафти, наприклад Росію, Іран, Венесуелу... Бо бюджет США не залежить від експорту нафти. А бюджет Росії, Ірану, Венесуели залежить напряму від експорту й ціни на нафту. А хто має можливість реалізовувати подібного роду дії? Знову ж таки — Росія та Іран.
Коли говорять про те, що це вигідно, наприклад, Сполученим Штатам, хочу нагадати: їхній бюджет не залежить від експорту нафти. Навпаки — США зацікавлені, щоб ціна була якомога нижчою. Дональд Трамп іде на другий термін. Основний його аргумент під час кампанії полягає в тому, що уряд зняв всі обмеження, які встановила адміністрація Обами на видобуток сланцевої нафти, розширення видобутку сланцевого газу. І з країни-імпортера США перетворилися на країну-експортера. Ціна на енергоносії на американському рівні може бути найнижчою в світі. По газу — це вже є. Тому інтересу Штатів у тому, щоб підняти хвилю дестабілізації в цьому регіоні й спровокувати зростання ціни на нафту (що вдарить по репутації Трампа на виборах), немає.
Бюджет Саудівської Аравії залежить від ціни на нафту, однак у цьому випадку країна не може діяти самостійно й орієнтується на позицію Сполучених Штатів.
До речі, ще 2017 року експерти нашого центру попереджали про можливість подібного сценарію з огляду на ту стратегію війни гібридного типу, яку взяла на озброєння Росія. Ще треба звернути увагу, які саме танкери стали ціллю. Річ у тім, що такого типу сучасний танкер, який бере на борт майже 300 тисяч тонн нафти, потопити майже неможливо. Можна пошкодити. Але він залишиться на плаву. Мета атаки — створити в медіа психологічний ефект. Розрахунок робиться на те, що збільшення ризиків в регіоні автоматично працює на зростання ціни. Але це може дати лише тимчасовий ефект. Тому або на цьому ситуація і завершиться, оскільки певний спекулятивний ефект буде досягнуто, або ж спалахне повномасштабна війна з тим, щоб ціна на нафту трималася якомога довший час. Але останнє удари по танкерах не спровокує. Можливим наступним етапом можуть стати диверсійні дії щодо терміналів, з яких здійснюється експорт нафти. В Перській затоці розміщені найбільші нафтові термінали світу. Тоді стрибок цін на нафту матиме довготерміновий характер.
