Фотоетюд Сергія КАСІМОВА.
Моїй доньці 15. Нещодавно вона зізналася, що закохалася. Запевняє, що це почуття справжнє. Вона свого хлопця захищає, виправдовує, пишається ним і не може надивитися. Чи варто все це сприймати всерйоз?
Олена К.
Відповідає психолог Тетяна Гурлєва:
— За своєю природою перше кохання підлітків є романтичним. Для багатьох людей воно залишається важливим спомином на все життя. Поділіться власними переживаннями зі своєю дитиною, яка дорослішає, нехай вона повірить у справжність, цінність цього почуття для кожного.
У коханні людина стає людиною. Це почуття допомагає повірити в себе, а також пізнати іншого, розгледіти в ньому «промінчик Господній». Це особлива форма творчості, високе мистецтво, що вимагає постійного саморозвитку, невпинного дослідження усієї гами емоцій і почуттів. Для підліткового віку це так природно! Також кохання — сила, що допомагає долати самотність і безнадію, примножує радість і натхнення. Звісно, таке почуття вимагає певної зрілості й розуміння відповідальності, що необхідно для близьких стосунків.
Письменник Михайло Пришвін застерігав, що кожне кохання є зв’язок, та не усякий зв’язок є кохання. У наш час дехто до таких почуттів ставиться зневажливо. Мовляв, кохання позбавлене користі в сучасному сенсі. Такий прагматизм свідчить про сон душі, байдужість і затьмарення почуттів. У прагненні до безтурботного існування юнаки та дівчата уникають відповідальності за себе і того, кого кохають.
Підлітки нерідко плутають кохання з дружбою, закоханістю, симпатією, сексуальним потягом. Вони схильні, наче мавпочки, наслідувати один одного у вияві почуттів, зокрема й у створенні зовнішніх «атрибутів кохання». «У мене так, як у всіх: є дівчина (хлопець), ми разом гуляємо, слухаємо музику, зустрічаємося з друзями, тусуємося, цілуємося», — це тішить підлітків, і багато хто з них не дбає про змістовне наповнення своїх стосунків.
З другого боку, є підлітки, які дуже серйозно ставляться до кохання і переживають сильні почуття. Розлука чи сварка можуть викликати глибоку депресію, підштовхнути до спроб самогубства, каліцтва. До цього не дійде, якщо юнак або дівчина зрозуміє: кохання, що є в душі, ніколи не закінчується, воно живе, але стає більш витонченим, стійким, зрілим. Безцінний скарб — досвід кохати. Нерозділене почуття свідчить про те, що ти ще не зустрів Свою Людину.
Жити і кохати треба навчати власним прикладом, демонструючи у сім’ї модель щасливих взаємин. Із дітьми слід говорити на теми кохання. Хай ваш син або дочка дбають про квіти в домі та домашніх улюбленців. Адже жива природа є невід’ємною частиною світу.
Підлітки, особливо у 13—15 років, дуже чутливі до несправедливої (та й будь-якої!) критики, висміювань, оцінок, звинувачень. Бережіть самооцінку дитини, не допускайте необережних коментарів на адресу її самої та її симпатії. Підтримайте у добрих думках і вчинках, підкажіть варіанти вирішення складних ситуацій.
Звичайно, не слід замовчувати свої негативні враження чи сумніви, висловлюйте свою точку зору — адже дитина вам довіряє. Поважайте будь-яке почуття, яке підліток називає коханням. Та пояснюйте, чим відрізняється справжнє почуття від емоційного захоплення — «привида кохання». Звертайте увагу на зовнішні й внутрішні його вияви, на те, що його підносить, і те, що принижує, знищує...
І обов’язково наполягайте, щоб ваше чадо дослухалося до власних відчуттів, не поринало в залежність від будь-кого (будь-чого), не забувало дбати про себе як про особистість (своє здоров’я, освіту, розвиток). Адже кожен з нас має всі відповіді в своєму серці, якщо вміє себе розуміти...
