Володимир Івашина-молодший і комбайнер Валерій Боголюбський на збиранні ріпаку.

Володимир Івашина серед пшеничного поля.

У фермерському господарстві Івашин, що в Бобринецькому районі на Кіровоградщині, — напружена пора (як, втім, і в інших господарствах країни). Звичайно, тут не звикли проживати без роботи бодай один день протягом усього сільськогосподарського року, однак, саме жнива уособлюють для славетного хлібороба Володимира Івашини, трьох його синів — Олега, Ігоря та Володимира, і всієї дружної родини підбиття підсумків усього річного циклу. Протягом якого всі працювали злагоджено та завзято. Старші сини більше вподобали техніку, причому опанували та можуть використовувати за потреби будь-яку з тієї, що наявна в господарстві. Молодший, Володимир, відповідає за рослинництво загалом. Мати Марія Петрівна з невісткою Зоєю — за тваринництво.

Марія Івашина з невісткою Зоєю та працівниками свиноферми.

Ще одна невістка Валентина — заступник головного бухгалтера.

Господарство, без вагань, можна показувати як приклад успішного господарювання: на полях дотримується сівозміна, вчасно сплачуються податки до бюджетів, виплачуються заробітна плата та орендна плата за землю. Тут не обмежуються лише виробничими справами. Повсякчас переймаються проблемами громади, в якій живуть і працюють. Активно ремонтують дороги. Фінансово та матеріально допомагають школі, дитсадку, медичним закладам (зокрема — центральній районній лікарні, для якої господарство придбало медичний автомобіль вартістю понад 700 тис. грн), людям похилого віку, сфері культури. Ба, навіть зберегли єдиний на весь район унікальний духовий оркестр.

Бо, власне, голові фермерського господарства до всього є діло. Бо це — результат, за яким — напружений щодень важкої хліборобської праці, стаж у якій для нього вже перевищує півстоліття. Та, каже старійшина хліборобського роду, саме жнивну пору переживає щораз, як уперше...

День, що рік годує...

Озимий ячмінь, який зібрали першим у господарстві, на площі 150 га дав по 50 ц/га. Розраховували на 60, але коли саме зерно наливалося — вдарила спека і не дала йому зробити це повноцінно. Не надто порадував і горох — 18 ц/га. До 30 ц/га дав озимий ріпак. Взялися за збирання пшениці, та довелося в жнивній кампанії зробити перерву — на Бобринеччині, як і майже по всій області, пройшли рясні дощі. А зібране на 20 відсотках площі дає змогу сподіватися на врожайність до 50 ц/га. «Результати могли б бути кращими, — зауважує Володимир Івашина-молодший. — Проте на стан пшениці вплинули ті самі несприятливі погодні умови, що й на інші культури...»

Хоча, варто зауважити, що й такі, можливо, не зовсім втішні для фермерів, здобутки значно вищі, ніж середні по державі (за даними Мінагрополітики, середня врожайність ранніх зернових становить 33,9 ц/га).

Тут давно відмовилися від послуг зайшлих збиральників. «З ними більше мороки, ніж користі, — зауважує Володимир Івашина. — Приїздять у господарство не стільки для того, щоб урожай швидко та якісно зібрати, а щоб заробити та підремонтуватися по ходу, налагодити те, що зіпсували в інших господарствах, працюючи в авральному режимі». Тож поступово спромоглися на власну техніку. Мають сучасні комбайни New Holland та John Deere. Всі перевезення забезпечують теж власним автотранспортом. Усе доглянуте та відремонтоване. Про це дбають усі разом, і Володимир Олексійович із синами, і члени тракторної бригади на чолі з бригадиром Юрієм Бабенком.

З пожнивними рештками — теж по-хазяйськи. Частину соломи формують у тюки для власних потреб господарства та для потреб жителів села (частину надають безплатно, частину — за символічну вартість 20 грн за тюк). Решта перебитою лягає на стерню, щоб забезпечити органікою наступний урожай.

На фермі свої врожаї

Із належною повагою ставляться і до тваринництва. Правда, від ВРХ свого часу змушені були відмовитися через надзвичайно низьку закупівельну ціну на молоко, та кілька корів утримують для того, щоб мати власну молочну продукцію. Зате свинарство — на відповідному рівні. З понад чотириста голів — тут і високопродуктивні свиноматки, і поросята на дорощуванні, і групи товарних свиней на відгодівлі... Що два роки для підтримання належних породних якостей, досягнення гарних приплодів та вагомих приростів ваги, придбавають чистокровних кнурів породи «Велика біла» та «Ландрас» у кращих племрепродукторів України.

Добре працюють — мають гарно харчуватися

Володимир Олексійович твердо переконаний — живучи і працюючи на землі, потрібно мати все своє. І в борщі обов’язково має плавати шматок свинини та склянка сметани. Каже — тоді люди матимуть сили працювати і робитимуть це добросовісно.

Для цього ж чого тільки не посаджено на городніх грядках: огірки і помідори, перець і баклажани, картопля і буряк, морква і капуста, цибуля і часник... Словом, уся родина гарбузова із ним самим у придачу.

Жінки з польової бригади на ділянці з болгарським перцем.

Господарі переконані — селяни мають їсти вирощене власноруч. Без зайвих отрутохімікатів, гербіцидів тощо. Тим паче — в їдальні господарства, де працівники харчуються за належним раціоном і безплатно. Для цього щоденно докладають своїх майстерних рук і часточку душі Марія Ковальчук та Наталія Здор. Крім того, вітамінна продукція постійно поставляється до столу місцевого дитсадка.

За працею й віддача

У господарстві постійно — до 80 працюючих. Їхня середня зарплата за перші п’ять місяців поточного року становила 9 тис. грн (до слова — завдання щодо досягнення такого рівня середньомісячної зарплати в аграрному комплексі області сьогодні лише ставиться перед сільгосппідприємствами). Зокрема, за травень — 11 тис. 500 грн — інформує головний бухгалтер Тетяна Нехченко, надійна опора керівника в сфері обліку. До речі, жінка має понад 40 років професійного стажу, 24 з яких — на посаді головного бухгалтера.

Для працівників створені гідні умови: обладнані кімнати відпочинку, встановлені душові та роздягальні.

Порядок в усьому

Нині — в господарстві Івашин ще одні жнива. Хто б подумав — квіткові. Саме так. Квіти (троянди, чорнобривці, майори...) буяють тут скрізь — біля головного офісу й їдальні, на току та біля корпусів тваринницької ферми, на березі впорядкованої та доглянутої водойми і вздовж відбудованих ним же місцевих доріг. Якось аж не віриться, що ініціатор усього цього квіткового царства знову він — Володимир Івашина-старший.

Душевний неспокій, турбота про людей і про землю, стремління до порядку і, без перебільшення, краси у великому й малому — така його людська натура або, як зараз модно казати, — життєве кредо.

Фото Віталія МОСКАЛИКА.