«Чотири роки поспіль організовуємо на Дніпропетровщині такий Всеукраїнський фестиваль. Він уже став національним культурним трендом. Тут лунають пісні, на які надихнула війна на Донбасі. Муза, звісно, сумна. Однак саме вона породила цілий пласт сучасної української музики. Деякі забули, що точиться війна, але пісні — як нагадування, що вона триває», — зазначив заступник голови Дніпропетровської ОДА Володимир Юрченко.
Фест давно вийшов за межі музичної події і став місцем зустрічі побратимів та однодумців. Традиційна точка збору — літній театр парку ім. Шевченка.
Відкрив гала-концерт хор. Але незвичний. Зо три десятки волонтерів заспівали в супроводі військового оркестру оперативного командування «Схід». Виступ став приємною несподіванкою. Яку пісню готували, до останнього тримали в секреті.
«Заспівали гімн ЗСУ. Він формує психологію звитяжця, стверджує цінності національної єдності, несе дух величі українців і надихає на перемогу. Дуже сильна пісня», — розказав волонтер Іван Зеленьов.
Якість звучання хору залежала від диригента Олександра Жарія. Один помах його палички — і музиканти зі співаками — єдине ціле.
«Коли навчалася у школі, то співала і в хорі, і акапельно, і сольно. А ось уже в житті, як-то кажуть, після 30 — вперше. Ідея з волонтерським хором здалася мені цікавою. Це новий досвід», — поділилася думками волонтерка Наталія Хазан.
Зі сцени для гостей звучали свіжі композиції. Серед дебютантів — демобілізований Сергій Цигіпа з позивним «Майор Вихор».
«Усе буває вперше. Пригадав, як писати вірші та музику. Тому я тут, на гала-концерті. Моя пісня народжувалася вже після повернення додому. Вийшла навіть не пісня, а міні-поема чи віршована розповідь, — розказав виконавець. — Переконаний, перемагає той, хто співає та усміхається. Гумор і пісня — наша друга зброя. А перша — любов до України».
Окрім новачків — і бувалі лауреати. Вони об’їхали з гастролями всю Україну, неодноразово виступали з концертами на передовій. Їхні пісні впізнають із перших акордів.
«Війна не завада для творчості. Талантів у нас — повна земля, — розказав Олександр Клец із Вінниці. — Такі фестивалі — бомба. Найпотужніша зброя. Словом можна підняти до небес і опустити в пекло, можна вбити й воскресити. Зараз це теж війна. Воюємо словом, піснею. Це наша агітація за Україну».
Не пропустив жодного фесту десантник 95-ї бригади Юрій Сусло. Цього разу пожалував з авторською піснею «Вона й не знала». Каже, композиція трагічна: про тих, хто не дочекався з війни своїх синів.
Послухати воєнні пісні та зустрітися з давніми друзями завітав дніпровець Олександр Ващенко. Чоловік служив у 30-й бригаді і про війну знає не з чуток.
«Сьогодні, на жаль, не всі відчувають, що війна триває. Хоча вона близько, за 300 км. Тому на таких фестах можна дізнатися, що мир дається великою ціною», — сказав він.
Дніпрянка Ксенія Кучерява переконана, зустрічі в такому форматі дуже потрібні. Передусім вони об’єднують.
«Прийшли підтримати хлопців, які діляться з нами своєю душею. Вони такі відверті, світлі. Там, на Донбасі, — такі, як вони, а тут, у мирному житті, такі, як я. І ми потрібні один одному, щоб об’єднувати емоції. Вони нас захищають — ми даруємо їм у відповідь свою вдячність», — наголосила жінка.
«Пісні, народжені в АТО» — проект, започаткований у 2016-му. Це понад 70 виконавців із числа військовослужбовців і волонтерів, майже 150 пісень на трьох дисках загальним накладом понад 15 тисяч примірників.
Фото прес-служби Дніпропетровської ОДА.
