...Якось Микола виловив золоту рибку. Мабуть, хтось випустив у Донець свою вихованку з акваріума й вона «погуляла» із плотвою. Утім, неважливо, як там було. Головне, що це диво попалося на вудку, і потримати його в руках було просто насолодою. Випустив Микола золоту рибку назад у річку й загадав бажання: нехай збудуться всі плани!

...А тепер буде стоянка

Микола Ардальянов — голова Луганського обласного клубу рибалок і регіональний представник організації «Громада рибалок України». Сьогодні він прагне об’єднати всіх рибалок області, в яких є човни, створити для них базу на березі Сіверського Дінця й провести посильну роботу з охорони природи та екології головної річки Донбасу. Те, що цією роботою треба займатися, не викликає жодних сумнівів. В області зареєстровано 1700 човнів маломірного флоту й, напевно, вдвічі більше таких плавзасобів поки що не має реєстрації. За законом кожен човен, що виходить на воду, має бути приписаний до бази стоянки. Але в області оформлених за всіма правилами стоянок немає й не було. От і вирішив Ардальянов створити таку базу, що послужить не тільки місцем збору любителів риболовлі, не тільки місцем відпочинку населення, а й покладе початок роботі з оздоровлення Дінця. Для бази обрано відрізок річки від Щастівської греблі ТЕС і вгору до села Раївка — найглибшу її ділянку. Середня глибина тут становить 5,5—6,5 метра. (Для порівняння: у нижньому Дінці середня глибина 1,25 метра). До того ж вода відносно чиста, дно проглядається приблизно на три метри, тому це місце ще люблять підводники. На цій ділянці в Донець впадають дві артерії — штучний канал, виритий для потреб Щастівської ТЕС і річка Старий Айдар. Через скидання теплої води з теплоелектростанції річка тут не замерзає навіть у люті морози.

— Тут ми створимо човнову станцію на 500 човнів і рекреативну зону для відпочинку, — розповідає Микола. — Вже поставили підстанцію, побудували сліп. Порожні місця засаджуватимемо соснами, і почнемо цю роботу навесні, з лісниками про саджанці вже домовилися. До речі, 600 метрів берега річки буде укріплено габіонами. Беремо на себе виконання охоронних функцій. Луганський клуб рибалок разом із підводниками, мабуть, єдині, хто «зариблює» Донець. 1650 кілограмів малька, а це майже 85 тисяч штук, ми запустили позаторік, а минулого листопада скинули в річку 800 кілограмів малька на місці нашої бази і ще 400 кілограмів біля Раївки. Хижака не можемо розводити через фінансові проблеми, а от плотву, коропа, сазана, білого амура та товстолобика — це нам під силу.

І головна наша робота — разом з екологічними організаціями створити паспорт Сіверського Дінця. У нас уже є частина матеріалів для реалізації цього проекту.

Треба вчити культури лову

Парк маломірного флоту Луганщини на 60 відсотків складається з надувних човнів. Середній клас становлять дюралюмінієві та алюмінієві судна ще радянського періоду. Але не треба іронізувати — це гарні човни, можна сказати, вічні. І 5 відсотків їх — великі катери, тримарани, обладнані моторами від 100 і більше кінських сил. Так, сьогодні престижно мати таких красенів, але в кооперативі, що очолює Ардальянов, їх немає, тому що тут переважно зібралися запеклі рибалки. До речі, найбільша риба, яку Миколі вдалося виловити в Дінці, — це щука вагою 10 кілограмів 800 грамів, потім іде 10-кілограмовий сом і окунь в 1 кілограм 640 грамів. Правило в рибалок таке: взяти риби стільки, скільки потрібно, а решту випустити.

— Треба вчитися культури лову риби, — каже Микола. — Ми погано ставимося до водолазів, які здійснюють нічне полювання на рибу, коли вона підпускає до себе близько, відловлюють здебільшого крупняк і в такий спосіб знищують маточне поголів’я. Ведемо з ними роботу, а для тих, хто не хоче її розуміти, викликаємо рибнагляд. Ми взагалі боремося із браконьєрами. Вони нас знають і бояться.

На початку минулого року Микола провів такий експеримент: випустив у Донець сто окунів, позначивши їх різнобарвними пластиковими кембриками. Червоним тих, кого випустив у Дінці, синім — в каналі ТЕС та із зеленим кембриком випустив риб у Старий Айдар. Хотів зафіксувати їхній рух, але протягом року жодного свого «учасника експерименту» так і не впіймав. Зате на вудку попаслася золота рибка. Із приводу виконання заповітного бажання — це, звичайно, був жарт. А там, хто його знає...

 

Луганська область.

Фото автора.

У цих місцях Донець найглибший.

Микола Ардальянов: «Ось такий сьогодні улов».