Колоситься нива обнадійливо, а зерно не набрало ваги.

Звіти

Після проливних травневих дощів і розпачу через мокву врожай колосових непоганий. Принаймні директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Іван Андріїшин налаштований оптимістично. Озимий ячмінь зібрали весь із 11,2 тис. га за середньої врожайності 51,4 ц/га. Ярого молотять по 46,5 ц на круг.

Озима пшениця вродила по 49,7 ц/га. Яра видає по 42 ц/га. Середня врожайність жита — 31,5 ц/га.

Гірше зародив озимий ріпак, урожайність 28,4 ц/га — збирають на 2 ц менше, ніж торік. Зате цієї культури посіяли в області на третину більше — 27,7 тис. га, вал буде.

Що за цифрами

Ці дані, ніби й офіційні, є оперативними та базуються на словах самих аграріїв. І чи є вони реальними? Адже нерідко господарі приховують справжню врожайність, бо продають зерно без документального оформлення.

У ТОВ «Штерн Агро», що базується в Тлумацькому районі, озимий ячмінь вродив по 57 ц/га. Заступник директора підприємства Ігор Григорчук каже, що треба відходити від стандартів Союзу, бо яка від тієї статистики вигода самим сільгоспвиробникам?!

Директор коломийського ФГ «Прометей» Орися Книшук розповіла, що врожайність усіх сільгоспкультур у господарстві на відсотків десять нижча, ніж торік. На озимому ріпаку та ярому ячменю найбільше відчутно.

Через весняні зливи втрачено час, коли можна було обробити поля. Навіть там, де чисто і колос начебто ваговитий, якість зерна кульгає.

Лабораторні дослідження підтверджують побоювання: показники клейковини в пшениці та вміст білку високі, а от натури (ваги зерняти) недостатньо. Пшениця — не вище третього класу. А то й четвертого.

Такої самої думки й багато інших аграріїв. Помітно це по деяких масивах. Є поля, де нічого збирати. Озимина, що на початку весни давала надії на добрий урожай, стояла якийсь час під водою, то й списали цілі гектари. Така ситуація, приміром, у Тисменицькому районі, де навесні розлилася річка Ворона. А на площах у видолинках попри дорогу з Івано-Франківська на Городенку за бур’янами колосу не видно.

Там, де влізе «Нива»

Для Прикарпаття висококласна сільськогосподарська техніка — уже не сенсація. На полях можна побачити комбайни і трактори передових світових виробників. Це стосується насамперед потужних агропідприємств. Навіть дрібні фермери форсують сучасною зернозбиральною технікою.

Однак є зміни в самому підході до жнив. Стає вигідніше домовитися за послуги із заїжджими комбайнерами, ніж самим обслуговувати вартісні механізми. Та й жатки в них налаштовуються на всі культури. Приміром, у селі Серафинцях Городенківського району жнивують механізатори із сусідньої Буковини. Впоралися з обмолотом за день-два — і далі поїхали.

Справді, відходять у минуле «Ниви», «Дони» та «Єнісеї». Десь ще на межі техніка-металобрухт бовваніють у селах.

Та можна цих «дідусів» побачити й на полях. Не тільки тому, що сучасна техніка недоступна за ціною. Є інші нюанси. Фермер Зіновій Кучма із Серафинців каже, що обслуговувати старі комбайни і справді непросто — то косогін на косарці тріснув, то ще щось. Та з «гастролерами» треба мати чіткі домовленості, бо в жнивну пору — нарозхват, і можуть підвести. Такі приклади вже були, що врожай залишався під снігом (ідеться про сою).

Тож для резерву своє — надійніше. Та й «Нивою» легше обмолочувати невеликі городи, куди широкозахватні комбайни не заїдуть. От, біда, — лишає багато зерна на полі. Озимий ячмінь у фермера видав по 30 ц/га, озима пшениця — по 45.

Ще одна новація приживається в селах — навіть старенькі комбайни фермери обладнують січкарнями, щоб не залишати на полі солому. Попиту на неї мало. А спалювати небезпечно з огляду на шкоду для довкілля.

Івано-Франківська область.

Фото автора.