Фото автора.

Практично все узбережжя Одещини — це курортні містечка й селища. Одним з найвідоміших таких місць є смт Фонтанка Лиманського району, що за 30 км від Перлини біля моря.

Якщо вірити легендам, з давніх-давен тут було джерело прісної води, що било із земних надр натуральним фонтаном. Через те, що в степу такі дарунки долі аж ніяк не на кожному кроці, це місце приваблювало і скіфів, і греків, і слов’ян. А пізніше воно дало поселенню його сучасну назву.

Фонтанка в довжину тягнеться на чотири кілометри, й умовно ділиться на три частини, кожна зі своєю зупинкою транспорту.

Підприємств тут немає, ходять чутки лише про один міфічний заводик з виробництва асфальту. Повітря псують лише машини. Чимало зелені, вічні пасльонові, акації, фруктові дерева, кущі. Вечорами, коли заходить сонце й вітерець доносить аромат з моря, що змінюється пахощами степових трав, повітря буквально можна пити, як вишукане вино.

І майже чотири кілометри пляжів, що розділені на невеликі дикі бухточки в районі другої і третьої Фонтанки й перетікають у кілька обладнаних пляжів (із «Блакитним прапором»!).

Плюс неподалік пляж Лузанівки, одеського зеленого району, розташованого на самій околиці міста. До нього — пару зупинок маршруткою, причому можна скористатися послугами безплатного «бусика» маршрут якого від «Рив’єри» до Одеси і назад.

«Рив’єра» — величезний ТРЦ із 65 000 кв. м торговельних площ, масштабним паркінгом, понад 200 магазинами й бутиками, кафе, ресторанами, боулінгом, кінотеатром, картингом, дитячим розважальним комплексом і величезним гіпермаркетом. Для курортних регіонів з їхніми завищеними розцінками на продукти він — просто дарунок небес.

Основною проблемою Фонтанки став її власний рідний берег.

З одного боку, він неймовірно мальовничий. Витончені глиняні обриви, що ламаною стіною йдуть удалину світ за очі й височіють над головами вздовж усієї смуги «диких» пляжів. Червонуваті переливи й відблиски улюбленого матеріалу гончарів. Чарівні «замки», самою природою створені з цієї піддатливої породи. Громаддя черепашнику, який стрункими колонами чи пірамідами піднімається з моря, уподобаний чайками й бакланами як сідало.

З другого — уся ця краса схильна до зсувів і обвалів, особливо після дощів. Також унаслідок злив глина перетворюється на слизький бруд, а оскільки всі спуски до моря досить круті, дістатися жаданої стихії непросто.

А головне — уся Фонтанка стоїть на камені-черепашнику. І все б воно нічого, якби каміння середнього й дрібного розміру не таїлося під ногами, коли заходиш у воду. І щоб потрапити поглибше, де чекає м’який пісок, вам доведеться подолати кілька метрів слизьких і місцями оброслих мушлями кругляків. Коли вода прозора й ці брили видно, проблем жодних. Акуратно обходите валуни й через півхвилини ви вже плескаєтеся в обіймах Нептуна. А от коли вода каламутна, подолати кам’яну перешкоду, якої не видно, непросто. Порізи, синці на ногах і руках вам практично гарантовані. 

Ще один неприємний момент. На жаль, здійснити моціон берегом до тієї самої Лузанівки у вас не вийде. Буквально через сотню-дві метрів після обладнаних пляжів ви натрапите на паркан, густо обплетений колючим дротом. З’ясовується, ці місця оголосило закритою територією якесь котеджне містечко. Фактично власники цього «скромного» поселення обгородили парканом чималий шмат узбережжя, повністю закривши його для простих смертних. Причому, як розповідають місцеві жителі, це аж ніяк не єдине котеджне містечко на узбережжі, власники якого наглухо закрили українцям доступ до моря.

Незважаючи на ці нюанси, відпочивати у Фонтанці можна з превеликим задоволенням. Гіпермаркет, розваги в «Рив’єрі», швидка й дешева дорога до Одеси. Й головне — чисте повітря й ласкаве море, якими щедро поділиться з вами чарівне Чорноморське узбережжя нашої прекрасної країни.

Доїхати до Фонтанки можна від автостанції «Привіз» маршрутками №№ 570 і 68 (у дорозі 30—35 хвилин) та № 121, що проходить поруч із автостанцією (довжелезний маршрут через усю Одесу й околиці, їде від центру петлями майже годину) до ТЦ «Рив’єра». Або безплатним «бусом», який ходить у вихідні щогодини від єпархіального управління (вул. Пантелеймонівська, 58), по буднях — раз на дві години від Пересипського мосту (добиратися до нього вул. Преображенською, Софієвською, Маринеско) до тієї самої «Рив’єри» (40—45 хвилин).