Пильне око має досвідчений учитель фізкультури Келечинської школи і водночас тренер закарпатського відділення «Інваспорт» Василь Коваль — запримітив неабиякі атлетичні здібності у колись іще студента Міжгірського медичного коледжу Михайла Френіса (на знімку). І не помилився, бо таки вивів юнака на старти, на яких той здобуває гучні перемоги.

...Нелегка доля спіткала верховинця вже при народженні — лікарі констатували страшний діагноз малюка — дитячий церебральний параліч. До трьох років не міг ходити. Важка ноша випала на плечі люблячих батьків Михайла та Оксани, які бажали, аби їхня кровинка стала на ноги: щоденно робили по два масажі і стільки ж ванних процедур. Тричі на рік їздили з ним у санаторій «Синяк» на термальні води і так само — до реабілітаційної клініки у Трускавець. Інтенсивне лікування тривало аж до його 19 років. Хлопчина зі сльозами на очах дивився на своїх ровесників, коли ті галасливо ганяли футбольного м’яча. Намагався влитися в їхню команду, та в Михайла підкошувалися ноги. Завжди приходив зі спортмайданчика додому із синцями... Силі волі і духу ніколи не зраджував, бо вперто не бажав поступатися іншим, тим паче мріяв бути спортсменом, хоч цьому перешкоджали обмежені фізичні можливості. Міцна віра за демонстрації таких наполегливих якостей врешті-решт мала увінчатися успіхом.

Так і сталося.

Вступивши на факультет здоров’я та фізичного виховання Ужгородського національного університету (всі вступні іспити склав на «відмінно», набравши найбільшу кількість балів серед абітурієнтів), юнак спочатку спробував себе у лижних перегонах під опікою Василя Коваля, та ця категорія зимового виду спорту виявилася йому не до снаги. Не розчарувався. Перекваліфікувався на легкоатлета-спринтера. Менш як рік активно тренується, і досягнення, котрі можна віднести до тріумфу, не забарилися.

Перший був у лютому цього року у Сумах, коли на чемпіонаті України з легкої атлетики у закритому приміщенні серед спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату, вадами зору дебютант сенсаційно фінішував першим на 200-метрівці. Щоправда, цей результат Михайла Френіса не варто вважати вражаючим, бо вже у червні теж на подібній першості, але на стадіоні під відкритим небом, знову впевнено підтвердив свій високий клас. 20-річний закарпатець за гострої конкуренції здобув дві срібні медалі у забігах на 200 й 400 метрів, причому на першій дистанції переможцю програв лише 0,2 секунди, а на стометрівці виборов бронзову медаль!..

Що не кажи, а урожайною виявилася колекція нагород для новачка всеукраїнського мундіалю, якого вже взяли на замітку тренери паралімпійської національної збірної. Михайло має намір виступити у вересні під час розіграшу кубка України з легкої атлетики, щоб у складі головної команди країни потрапити на міжнародний турнір в Іспанії. Гарт дає добрі наслідки. Хлопець нарівні з іншими грає у футбол, на поперечині чи брусах може підтягнутися двадцять п’ять разів.

Батьки пишаються сином не лише за його спортивну доблесть і студентську успішність, а й за допомогу на канікулах по господарству, оскільки тримають різну худобу. Скромний, ввічливий, витривалий. А ще сердечно вдячний своєму новому тренеру Мирославу Попадичу. А також декану факультету Івану Миронюку, котрий його освітні і спортивні заслуги оцінив переведенням на державну форму навчання, бо Михайло Френіс — гордість підрозділу вишу. Після завершення навчання, за словами другокурсника, найзаповітніше для нього — лікувати і давати шанс на здоровий спосіб життя таким, як він.

Хто має твердий характер і щодня загартовує волю, тому до снаги будь-які бар’єри!

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, Василь НИТКА.

Закарпатська область.

Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.