Ось такий вигляд мають кущі лохини у фермера Саболча Резеша.

Це вже друга цьогорічна партія популярних ягід, які вирощує молодий підприємець Саболч Резеш.

Насамперед йдеться про сорти, які щедро родять великі й дуже поживні грона плодів. Одна ягода може сягати півтора сантиметра в діаметрі, тому, на відміну від диких яфин-чорниць, її акуратно, щоб не пошкодити, зривають руками. Частина урожаю транспортується споживачам у великі міста. Решта, нижчої якості, йде на переробку, наприклад, на виготовлення напоїв. Сезон збирання раннього сорту триває кілька тижнів, ще стільки ж часу й затрат праці йде на ту, що достигає пізніше. І ніби все — далі чекати до наступного урожаю.

Насправді лохина потребує значно більше уваги й набагато більше затрат і фахової підготовки. Керівник фермерського господарства Саболч Резеш, здобувши в університеті спеціальність «міжнародні відносини», таки зацікавився вирощуванням цієї нової для України культури.

— Я спостерігав за вирощуванням і збиранням лохини в Угорщині, — каже він, — куди приїжджав у гості до друзів. Серед інших правил засвоїв основне: лохина вибаглива до особливостей ґрунту і дуже хворобливо реагує на порушення кислотно-лужного балансу. Тому на обраній ділянці регулярно проводять аналіз землі, щоб забезпечити оптимальні показники.

Ще одна проблема — потреба робочих рук, вправних у збиранні. Нині взагалі села Виноградівського району, розташовані за річкою Тисою, стали малолюдними: багато люду подалися на заробітки до країн Євросоюзу. Вдома залишаються переважно жінки. Щоб згуртувати достатньо людей, доводиться залучати бригаду навіть з сусіднього району. На полі фермерського господарства трудяться досвідчені сільські жінки, здатні вибірково зривати саме достиглу велику лохину. Потім група працівниць сортує плоди повторно і фасує в акуратні лотки, в яких вітамінний продукт потрапляє споживачам Києва, Львова та інших міст.

Наша знайома із села Сасова вирішила не їхати в Угорщину на сезонні роботи, а ризикнула залишитися вдома й збирати лохину в господарстві «Угоча беррі». І не розчарувалася. Тому що за кілька тижнів непогано заробила на плантації.

Саболч Резеш вирощує ягоди на 5,5 га і далі розширюватися не бачить сенсу. Це та площа, яку можна доглядати вручну. Проте є задумка закласти кілька ранніх сортів у теплицях і запропонувати лохину, коли ще її не продає ніхто.

— Вітчизняний споживчий ринок найсприятливіший для реалізації лохини, — каже Саболч Резеш.

Бо ж об’єднана Європа значно раніше освоїла вирощування цієї культури. І там конкурентам стає дедалі тісніше. Тож закарпатський фермер їздить туди лише в гості або за порадами до колег, а працювати, що викликає повагу, воліє в Україні.

Щоправда, ціна на ягоду для вітчизняного середньостатистичного споживача залишається надто високою. Але якщо лохину культивуватимуть щодалі ширше, то її вартість стане доступною для українців.

Василь ГОРВАТ, Василь НИТКА.

Виноградівський район Закарпатської області.

Фото надано Василем НИТКОЮ.

Між іншим

Лохина має надзвичайно корисні властивості — високий вміст вітамінів та мікроелементів, антиоксидантів, амінокислот, клітковини. У ягодах присутній магній, кальцій, калій, фосфор, натрій, залізо. Вона зміцнює імунну систему, знижує рівень холестерину в крові, забезпечує профілактику атеросклерозу, гіпертонії, а також нормалізує обмін речовин. Регулярне вживання лохини сприяє відновленню зору, а також нормалізує роботу серця і органів травлення. Лохина також дуже корисна для діабетиків, вона підсилює дію ліків, які знижують рівень цукру в крові. Ягоди уповільнюють старіння нервових клітин і виводять радіонукліди.