Поговори зі мною, мамо — класична формула стосунків між матір’ю й дочкою. Адже тільки мамі дівчинка може й хоче розповісти про потаємне. Батько — все-таки з іншої планети, сестра чи брат мають власні проблемки, причому дуже схожі. А чужі — є чужі: вони бачать ситуацію збоку, але не зможуть так співпереживати й глибоко відчути з позиції дорослої жінки, здатної згадати свої дівочі бажання, думки, мрії. При цьому тепло обійняти й поцілувати... як мама.
Якщо дочка вирішила з вами поговорити або просто одержати відповідь на запитання, яке її непокоїть, це свідчить про високий рівень довіри й прихильності. Адже очікуючи черствості, глузувань і покарання, дівчинка не наважитися зізнатися у своїй непевності, слабкості, у своїх уявних, а тим більше явних і таких страшних помилках.
Підтримайте її спробу усмішкою, поглядом, своєю згодою.
Запропонуйте час для розмови, але якщо з вирішенням питання не можна зволікати, відкладіть свої справи, нехай навіть дуже важливі. Адже проблема вашої дочки може виявитися набагато важливішою за будь-які турботи.
Візьміть до уваги емоційний стан дівчинки, її міміку, погляд, жести. Утримуйте зоровий контакт, торкайтеся її руки, плеча, усім своїм виглядом доводьте їй свою любов, співпереживання, готовність зрозуміти й допомогти. Однак усе це має бути тактовним, ненав’язливим і в міру, дайте дочці певну волю й дистанцію, хоч би які близькі ви одна з одною були.
Не квапте дочку, не «вичавлюйте» інформацію — нехай вона збереться з думками й почуттями. Адже є теми, які починають обговорювати ніби здалеку, і є люди, про яких хочеться говорити пошепки.
Уважно вислухайте. Якщо її висловлення здадуться вам плутаними, нечіткими, обережно, у паузах, ставте короткі уточнюючі питання. Чергуючи їх із заохоченням: «Я тебе розумію», «Це ти правильно зробила», «Я б теж так зрозуміла».
Під час обговорення проблеми будьте на боці дочки, насамперед емоційно, адже вона довірилася саме вам і чекає від вас допомоги. Однак при цьому не забувайте: якщо дочка не права, то повна згода може зміцнити в ній помилкові судження й рішення. Почекайте, коли вона буде готова вислухати вашу думку, і спробуйте проаналізувати її позиції, підказати більш правильні кроки.
Дочекайтеся її згоди з вами, адже ваша думка може й не отримати відгуку, і зрештою дівчинка залишиться сама при своїх інтересах, а ваша допомога виявиться марною. Будьте щирі, відкриті, не бійтеся здатися смішними або несучасними. Ваша віра передасться й дочці. Про те, що ви достукалися, можуть свідчити такі слова дівчинки: «Ти так гадаєш? Напевно, ти права», «Мені теж так здалося, я заплуталася. Тепер мені зрозуміліше», «Як добре, що ти мене розумієш!», «Мені було так страшно, мамо!.. Спасибі, я заспокоїлася».
Переконайтеся, що вашу науку дочка почула й відчула. Можна обережно запитати її: «То що ти вирішила?»
Запевніть дочку, що завжди й за будь-яких обставин готові поговорити з нею про всі життєві ситуації.
Заохочуйте дівчинку бути вашою помічницею й порадницею. Між вами будуть по-справжньому довірливі стосунки, якщо дочка не буде байдужою до ваших проблем, захоче вас зрозуміти та втішити. Відкриваючись дочці й радячись із нею, мати й сама ніколи не почуватиметься самотньою.
Тетяна ГУРЛЄВА, психолог.
