Знайомтесь: глухівчанка Марія Коняєва — депутат Сумської обласної ради, мама двох дітей, бабуня трьох онуків, гарна і мудра жінка, громадський активіст та ще й майстриня на всі руки. Її життя — мов кришталевий келих, наповнений вином, що виграє нестримними бульбашками, готовими вибухнути будь-якої миті.



Старша сестра

Сестра знову була в сльозах. «Що трапилося?» — Марійка ніжно обняла свою близнючку за плечі. А та, витираючи долоньками непрохані росинки на щоках, проказала: «Мене хлопці знову зачіпали» — «Ось я їм задам!» І Марійка рішуче рушила до гурту хлопчаків, що розважалися поодаль.

Невисоке тендітне дівчатко серйозно «наїхало» на старших за себе хлопців. Вони стояли мовчки з широко розплющеними від несподіванки очима і слухали, як їх «виховує» ця малявка. «Попереджаю востаннє: хто ще хоч раз хоч пальцем зачепить мою молодшу сестричку, матиме справу зі мною!» — сказала, мов відрізала. Була впевнена: відтепер її тиху й спокійну Тамару ніхто не образить. Не вперше довелося ставати на бік слабшого — й про це хлопці добре знали.

Удома дівчатка все повідали мамі. «То ти, Марійко, заступилася за молодшу сестру? — лукаво усміхнулася Валентина Север’янівна. — Але ж вона всього лише на 20 хвилин забарилася при народженні». «Значить, молодша! І я буду завжди її захищати», — впевнено проказала дівчинка.

Відтоді упродовж усього життя опікується проблемами сестри, і не тільки: Марія Миколаївна завжди поруч із тими, кому потрібна підтримка. Саме звідти, з її дитинства, аксіома буття, яку пані Марія несе через життя: «Хто намагається тебе принизити, той уже нижчий (слабший) за тебе!»

Нині Тамара Миколаївна (або Томсік — так лагідно називає сестру) мешкає дуже далеко. Доля закинула її аж на Сахалін. Виховала двох дітей, тепер радіє двом онукам. Сестри бачаться дуже рідко. Але сучасна техніка сприяє тісному спілкуванню. Як і в дитинстві, «старша» сестра завжди підтримає і розрадить.

Дружбі сестричок-близнючок і старшого на 6 років брата Льоні особливо раділи батьки, заохочували їхні стосунки. Марія Миколаївна з трепетними почуттями згадує своє дитинство: «Жили бідно, але виростали в любові один до одного і в повазі до старших».

Тато, Микола Степанович, який працював головним механіком на місцевому підприємстві й займався громадською роботою, 7 разів(!) обирався депутатом Глухівської міської ради, був завжди дуже зайнятий. Але це не завадило йому і його коханій дружині стати активними учасниками драматичного гуртка. Діти теж не відставали. Тож пані Марія з дитинства гарно танцює, незамінна ведуча спершу шкільних вечорів, згодом весіль, різних родинних свят.

Високе звання — Мама

«Дякую Богу, що благословив мене носити високе звання — Мама!» — не приховує своєї радості Марія Миколаївна. У неї двійко дітей. Так трапилося, що ростила сина і доньку без чоловіка. Доводилося багато працювати, аби її діти ні в чому не відчували потреби.

Звичайно, дуже допомагала мама. Поки закінчувала Чернігівський державний педагогічний інститут ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «вчитель фізичної культури», паралельно хапалася за будь-яку роботу, інколи долаючи до неї по 9 кілометрів щодня. А Валентина Север’янівна гляділа онуків, опікувалася домашнім господарством. І діти виросли працелюбними — як мама з бабусею!

Син Олександр зі своєю сім’єю мешкає в Тернополі. Є головою громадської організації автоклубу Race Club Ternopil. Тут змагання автомобілістів із залученням іноземних учасників відбуваються на найвищому рівні. Марія Миколаївна мріє про схожий захід у Глухові: «Негоже гетьманській столиці пасти задніх».

Мама пишається успіхами Олександра. Закінчив Сумський НАУ, успішний у бізнесі. З дружиною Дашею виховує синочка — дошкільника Вадимчика. А ще активно займається громадською роботою.

І доньці Терезі теж ніколи спочивати. Свого часу з нуля підняла підприємство з переробки льону, конопель. І хоча нині повністю віддала себе родині, встигає допомагати мамі — заступнику директора КЗ СОР «РЛП «Сеймський» — якийсь захід-цікавинку організувати. 

У Терези двійко дітей. Старша доня Валерія — студентка Сумського державного університету. Це особлива гордість бабусі та всієї родини: відмінниця в навчанні, активістка, а як заспіває — заслухаєшся! Пані Марія намагається не пропустити жоден її сольний виступ. А талант дівчині, мабуть, на генному рівні передався від мами Терези і дядька Сашка, які мають чудові голоси, — і, поки жили разом, часто виступали в дуеті.

У родині підростає 8-річний Максимко — юний боксер. Цього літа вперше поїхав у спортивний табір, де не поступався в наполегливості старшим хлопцям. Лідер, активіст — це точно від бабуні.

Добрі справи говорять самі за себе

Марія Миколаївна любить казково-чарівну природу глухівського краю. Тому під час щорічної екологічної акції «Посади дерево миру» висаджувала фруктові деревця. Справа хороша й корисна, а головне — добра. А добрі справи говорять самі за себе.

Як депутат Сумської облради Марія Коняєва наріжним каменем своєї роботи має турботу про освітян та медиків. Саме її стараннями область придбала комп’ютерну техніку для Глухівського медучилища. Марія Миколаївна передала їх навчальному закладу. Усі разом від душі пораділи сімом комп’ютерам. А згодом Глухівська ЦРЛ поповнилась медичним обладнанням у п’яти відділеннях. І це лише частинка її діяльності.

Не знає спочинку

Вирішила якось Марія Миколаївна зробити собі подарунок — поставити біля двору новеньку лавочку. Пішла в магазин, прицінилася і... завагалася з купівлею. Подумала: невже руки її не з того місця ростуть, щоб вона не впоралася з цією роботою. У сараї знайшла дошки, прихопила шуруповерт, «болгарку», пилку, шурупи і взялася до роботи. Лавочка вийшла напрочуд гарна.

«Я не спеціаліст, але дуже старалася!» — не приховує гордості за творіння своїх рук майстриня. Як, до слова, й за ремонт у домі. Тоді вона була архітектором і дизайнером, муляром і малярем в одній особі. Тепер не соромно на гостину запросити рідних і чималеньку жменьку друзів, які дуже полюбляють навідувати її затишну хлібосольну оселю.

Певно, не кожен чоловік здатен на таку роботу, а жінки й поготів. Тільки Марії Миколаївні, як з’ясувалося, будь-яка діяльність до снаги. Свого часу довелося походити в учнях слюсаря-електромонтажника на заводі електропанелей, повчитися на монтажника радіоапаратури в СПТУ-15. Отримані навички робітничих професій добре виручають і в побуті, і на роботі.

У володінні Марії Миколаївни 8 соток землі. Тож городину вирощує свою, ділиться з доньчиною родиною, друзями. У неї грядочки, мов шнурочки. Слідкує, щоб без бур’янців, щоб урожай був вчасно зібраний і вміло збережений на зиму. Радує плодами молодий сад — яблука, груші, абрикоси, персики...

А ще вона переконана, що кожна жінка має вміти смачно готувати. Її смаколики припали до душі не тільки рідним і друзям, а й зовсім незнайомим людям. Найбільшим поціновувачем її куховарства є зять Юрій. Він не приховує свого ставлення до її їстівних шедеврів і завжди поспішає на гостину до тещі.

Коли ж тільки вона все встигає? Марія Миколаївна зізнається, що є у неї один чудовий приятель. Дружбу з ним пронесла через усе життя. Саме спорт загартував її, збагатив і підтримав...

Спорт рятує від сірості буття

Спорт — найголовніший стержень у її житті — рятує від сірості буття й осені віку, що невпинно наближається. Але роки не тривожать пані Марію! У неї таке насичене життя, творчий внутрішній потенціал, молодечий запал, що й юнки можуть позаздрити. 18 років співпрацює з громадською організацією ФСТ «Спартак», є незмінним суддею національної категорії різноманітних змагань, навіть всеукраїнського рівня — тому проколесила всю Україну. Не обходяться без арбітра Марії Коняєвої й на

Всеукраїнській спартакіаді депутатів усіх рівнів. І цього року вона очолювала там мандатну комісію.

Старість її вдома точно не застане, бо пані Марія — серед організаторів у Глухові загальноміських змагань з рибної ловлі «Поплавок» і пляжного волейболу, заходів до Дня родини і флешмобу «День без поліетилену», масових гулянь у мікрорайоні Синявка... Уже третій рік поспіль діти з сімей, що ледь зводять кінці з кінцями, тут мають додаткове свято. Веселі ігри, атракціони, перегляд кінофільму просто неба — це тільки частина заходів під орудою Марії Коняєвої.

«Дуже приємно, коли бачиш щасливі обличчя людей, адже організувати свято — не настільки складно й витратно», — каже пані Марія.

Як голова квартального комітету в рідному Глухові (у підпорядкуванні 5 вулиць і 3 провулки), Марія Коняєва і тут насаджує культ чистоти, порядку, краси. Бо переконана, що саме дбайливе ставлення до довкілля, рідної природи, до кожного деревця й травинки врятують нашу країну від руйнації. Треба любити й ближнього свого. Тож коли внук захотів чотирилапого друга, собачку Боню взяли з притулку.

У Марії Миколаївни чимало відзнак різного штибу. Але найбільше вона пишається Грамотою Верховної Ради України, якою нагородили її за заслуги перед Українським народом. У цих кількох словах вона вбачає сенс свого життя, присвяченого служінню людям.

Марія Коняєва завжди у справах, у роботі, у русі. Саме рух, на її глибоке переконання, і є її життям.

Суми — Глухів.

Фото родини Марії Коняєвої.