Фото надано Вадимом Вітковським.
Упродовж шести годин під час історико-культурного фестивалю «Володіївецьке весілля» дзвеніла мідь духового оркестру, лунало «Гірко!». Все як на справжньому весіллі. За винятком згадки про ще одне весілля, що відбулося у Володіївцях далекого 1900-го. Тоді у сільському храмі брала шлюб молода пара — Андрій Лівицький і Марія Ткаченко. Так на Вінниччині вшанували першого Президента України в екзилі Андрія Лівицького і його патріотичну родину.
Прожили у парі майже 54 роки
Коли Андрій Лівицький, уродженець Полтавщини, вирішив поєднати долю з дівчиною зі Жмеринки Марією Ткаченко, його батько не благословив цей шлюб. Землевласник був проти одруження сина з революціонеркою, за якою шпигувала царська охранка.
На той час, у липні 1900-го, Андрію і Марії зозулі накували по 21 літечку. Вони народилися в один і той самий день — 9 квітня 1879-го. Хлопець пішов супроти волі тата.
Одружитися їм допомогла старша сестра нареченої Неоніла. Вона була матушкою у храмі у Володіївцях. Її чоловік, священик Іван Крижанівський, освятив шлюб Лівицьких. Після того благословення Андрій і Марія прожили у парі майже 54 роки!
Пророчими стали слова священика: «Будемо сподіватися, що Бог почує наші молитви і поставить вас у чергу за сімейним щастям». Марія Лівицька відтворила їх у своїй книзі спогадів, написаній через багато років. Вона вийшла за кордоном. У роки незалежності з’явилася і в Україні.
У ній розповідається про Андрія Лівицького, який у роки Української революції став міністром юстиції уряду УНР, а потім прем’єр-міністром. У 1926—1954 рр. обирався Президентом України в екзилі (вигнанні).
Так само главою держави за межами України обирали його сина Миколу (на цій посаді перебував у 1967—1989 роках). А народився він у Жмеринці.
Дочка Лівицьких Наталя Лівицька-Холодна стала знаною поетесою, прожила на світі 103 роки. Вона єдина, хто дожив до незалежності України.
«Зіпсований» сценарій
Рідкісне видання потрапило до рук нашого земляка — київського письменника і журналіста Олександра Горобця. Він не міг не звернути увагу на місце одруження Лівицьких. Коли працював в області, бував у тих краях. Але ніколи не чув про те, що у Володіївцях поєднали свої долі українські патріоти. Ще молодими їх переслідувала царська охранка. Своїми діями наближали день Української революції, боролися за те, щоб Україна стала суверенною державою. Олександр Горобець розповів про цей факт в одній зі своїх публікацій. Хотілося привернути увагу, найперше —мешканців Володіївців.
Запропонував відтворити весілля Лівицьких, щоб люди більше дізналися про цікавий факт з історії їхнього села. На пропозицію відгукнувся голова Вінницької обласної письменницької організації Вадим Вітковський, депутат облради Володимир Крисько, він із Барського району. До організації весілля долучилися працівники обласного Центру народної творчості.
На урочистості зійшлося все село і навіть мешканці з сусідніх населених пунктів. Як у старі часи, грав духовий оркестр. От тільки молодята «зіпсували» сценарій.
«Роль наречених доручили учасникам художньої самодіяльності, — розповідає Вадим Вітковський. — Підібрали гарних дівчину і хлопця. Вони ознайомилися з біографіями Лівицьких. Усе йшло за сценарієм. І раптом напередодні мені зателефонували з Бара... Цей дзвінок зіпсував сценарій, але зробив весілля справжнім».
«Повінчайте нас»
До організаторів звернулося місцеве подружжя Лоянів. Марина і Сергій у парі вже 12 років. Мають троє діток. «Можна ми в цей день повінчаємося?» — запитали вони.
«Якщо є реальна пара на вінчання, то для чого комусь грати роль молодят?» — запитує Вадим Вітковський.
Ось так подружжя Лоянів опинилося у центрі обряду (на знімку). Їх вінчав у храмі священик із Вінниці Назарій Давидовський. Їм кричали «Гірко!», виголошували тости. Повнилися склянки міцними напоями...
До весілля у Володіївцях готувалися серйозно. На галявині неподалік від церкви поставили столи з лавками. Зверху напнули шатро. На випадок дощу. Накриття врятувало свято. Бо дощ у той день мрячів довго й нудно.
Наїдки готували місцеві господині у себе вдома. Організатори попередили, що не повинно бути ніяких «нарізок» чи інших витребеньок, що їх нині подають на весільні столи. Сало, голубці, вареники, пиріжки, квашена капуста — все, чим частували гостей у часи, коли одружувалися Лівицькі, тим мали пригощати нині. Принесли наливку, самогон у графинах.
Після обряду у храмі гостей запросили до столу. На імпровізованій сцені виступали учасники художньої самодіяльності.
Олександра Горобця раз по раз запитували, чи правда, що було таке весілля, чи не вигадана ця гарна історія? Досвідчений журналіст ще раніше перевірив цей факт. Звертався із запитом до Інституту національної пам’яті. Має офіційне підтвердження про те, що Микола Лівицький і Марія Ткаченко брали шлюб у храмі села Володіївці 15 липня 1900 року. Документ розмістив на своїй сторінці у Фейсбуці. Копію привіз у село на весілля. До того ж, розповів інші цікаві деталі з життя цих людей.
Черга охочих
Під час урочистостей на старовинному сільському храмі Івана Богослова відкрили пам’ятну дошку подружжю патріотів Лівицьких.
Вадим Вітковський, один з організаторів реконструкції весілля, розповів, що такий фестиваль планують провести і наступного року. «Запросимо гостей зі ще одних Володіївців (село з такою назвою є також у Чернівецькому районі нашої області)», — каже пан Вадим.
До речі, після незвичного весілля до Вітковського почали телефонувати з усього району й запитувати, чи не можна і їм так само обвінчатися наступного разу. «Записую таких у чергу», — каже співрозмовник.
Вінницька область.
