Українська земля народила чимало геніїв. Та часто траплялося так, що плекала їхній талант чужина. Визнані світом митці заслуговують на те, щоб їхні імена знали й шанували на Батьківщині.
Михайло ДМИТРЕНКО (1908-й, Полтавщина — 1997-й, Детройт)
Народився майбутній митець у сім’ї лікаря-фармацевта 9 листопада 1908 року в козацькому місті Лохвиця на Полтавщині. На формування художнього смаку, національної свідомості та, зрештою, життєвого вибору хлопця вплинули його дитячі враження. За козацької доби у Лохвиці зберігалася державна скарбниця гетьмана Івана Мазепи, тут було споруджено сім церков. Хлопця заворожували величні іконостаси собору Різдва Богородиці, вишукане декоративно-живописне вбрання. Михайло неодноразово робив тут замальовки.
Схильність до малювання у Михайла виявилася дуже рано. Її помітили і викладачі реального училища, де той навчався, лохвицькі маляри В. Журавльов і Ф. Артамонов. Вони допомогли хлопцеві в опануванні основ малюнка, живопису і композиції. За якийсь час Дмитренко вирішує вступати до Київської індустріальної школи, а згодом — до Київського художнього інституту.
Федір Кричевський — викладач інституту — високо оцінюючи здібності свого учня, запросив Михайла Дмитренка до себе спочатку як асистента, а потім і доцента. На той час педагогами закладу були такі митці, як Михайло Бойчук, Василь і Федір Кричевські, Микола Бурачек. Вони всіляко підтримували навчання з багатими мистецькими традиціями України. Власне, переслідування цих традицій призвело наприкінці 30-х років до розстрілу «за національний формалізм» М. Бойчука, його дружини і багатьох учнів. Дивом вдалося оминути переслідування Федору Кричевському. Зрештою і він мусив вириватися на Захід, де вже жив його брат Василь.
Михайло Дмитренко, розуміючи, що зі своїми переконаннями він будь-якої миті теж може потрапити до «м’ясорубки», також був змушений тікати з Батьківщини, яку так безмежно любив. В еміграції спочатку оселився в Торонто, а від 1960 року — у Детройті.
Як художник Дмитренко надзвичайно цікавий. У станковому малярстві він творив композиції національного характеру, був також чудовим портретистом і графіком, залишивши низку портретів відомих особистостей. Особливо любив малювати жіночі портрети. В основу своєї живописно-декоративної манери поклав зразки візантійського мистецтва часів імператора Юстиніана (V—VІ ст.) і традиції давнього українського мистецтва.
1954 року з ініціативи М. Дмитренка у Торонто було організовано першу велику виставку українських митців Америки і Канади, яка привернула увагу широкої громадськості і стала своєрідним оглядом творчих сил діаспори. Відтоді такі виставки у Детройті, Нью-Йорку, Торонто і в інших містах стали проводитися регулярно. Вони допомагали талановитій українській молоді реалізовувати свої творчі можливості, брати активну участь у мистецькому процесі на американському континенті.
Дмитренко завоював славу одного з найвизначніших майстрів релігійного живопису. Був також авторитетним дослідником історії мистецтв. Оформляв книжки, ілюстрував твори письменників, зокрема В. Барки. В Українській академії мистецтв у Києві засновано премію імені М. Дмитренка за кращу академічну роботу з живопису.
Український і американський художник Михайло Дмитренко є автором настінного монументального розпису церков у Міннеаполісі, Нью-Йорку, Торонто. Впродовж ХХ століття його виставки відбувалися в різних країнах. Закінчив художник свій життєвий шлях у Детройті 1997 року. За життя його називали полтавським Мікеланджело.
Фото: incognita.day.kyiv.ua
