У партері театру на кріслах для публіки – таблички з іменами бійців, яких більше немає з нами. Ряди для глядачів облаштували на самій сцені. Зібрався повний аншлаг, інформує франківський медіа ресурс КУРС.

Авторами сценарію і виконавцями ролей стали учасники «Театральної резиденції» для бійців благодійного фонду «Творча криївка». Вони розповіли власні історії на сцені у форматі документального театру.

У виставі взяли участь ветерани АТО Олеся Антонова, Катруся Бережна, Юра Григор’єв, Дмитро Клугер, Володимир Дубецький, Олександр Мітчик, Андрій Лоза, Адрій Балацький, Ігор Вовчук, Роман Гребенюк.

Художній керівник проєкту Олег Шульга наголосив, що вистава – не традиційна і в ній розповідаються справжні історії, які пережив кожен із бійців-акторів.

У сюжеті вистави творцям вдалося порушити важливу соціальну проблему через мистецтво. Побутова сценка на фронті переростає у дикий аркан під сопілку госпітальєра Мишка Адамчака. Далі актори пробують знайти відповіді на популярні запитання: кому потрібна війна, хто у ній бере участь та для чого. Кульмінацією стають їхні «голоси» – спогади про найгостріші моменти на фронті та по поверненню до мирного життя, про втрати побратимів та мотивацію обороняти державу.

Це був їхній дебют на великій сцені. Кожен із них пережив власну внутрішню боротьбу, аби наважитися виступити перед публікою. Допомагали у цьому психологи «Творчої криївки».

Акторам вдалося передати неймовірну енергетику. Атмосфери додавали снаряди, що висіли над сценою, та яскраво-червоне світло.

Головний меседж вистави – розповісти про героїв, які обороняють Україну від ворога, та як їм ведеться у цивільному житті у 2019 році. Донести свою точку зору на те, як їм живеться серед людей, яких війна не торкнулася, щоб стати зрозумілішими і ближчими.

За словами режисера, ветерана війни Євгена Степаненка, чи не найважча задача – у глядача, адже саме він має місію думати й осмислювати сенси, які передали актори.

Із відгуків:

Лідія Анушкевичус, координатор ініціативної групи «Свій за свого»:

«У драмтеатрі сьогодні були «Голоси», проект «Творчі резиденції для бійців». Сказати, що це було круто, то нічого не сказати.... Так сильно, так щиро, так професійно, так харизматично! Я не уявляю собі, як ці хлопці і дівчата будуть переживати це дійство знову і знову? Щаслива, що була на прем’єрі! Ви неймовірні!!!!»

Виставу створили за три тижні резиденції у Карпатах і тиждень підготовки – у стінах драмтеатру.

«Це було важкі але й одночасно дуже світлі, плідні дні насичені творчою роботою, спогадами, тренінгами і репетиціями репетиціями репетиціями, – пише Євген Степаненко на своїй сторінці у Facebook. – У такому темпі я давно не працював – але, як на мене, він дав можливість створити несподіваний, новий для України театральний продукт – де переплітається документальний та фізичний театр, де глядач включений у виставу, де звучить та включається в дію декорація, де глядач – не розважається, а думає, працює, мислить, а документальна людина просто живе на сцені.

Маю надію, що ми знайдемо кошти і менеджмент, який організує нам покази в Україні та у світі.

Бо це ті голоси та свідчення, які варто почути, та вистава, яку варто побачити.

Я безмежно вдячний фонду «Творча Криївка» та Bereza Betula Alba (Віталіні Масловій) за запрошення до участі, за ідею резиденції, за натхнення, та підтримку під час проекту».

Охочі побачити «Голоси» матимуть таку змогу у Театрі ім. Леся Курбаса у Львові вже 17 вересня.

Фото із сайту kurs.if.ua, сторінок у Facebook Євгена Степаненка та Лідії Анушкевичус.