На знімку: отець Володимир Ковтун.
Звісно, українцям, з нашою напруженою боротьбою за Томос і автокефалію, підсилену незрозумілими ходами почесного Патріарха Філарета, не до тонкощів релігійної ситуації в Росії. Проте українцям у Чернігові, які пам’ятають, що Брянщина колись була частиною Чернігівщини, варто знати – що ж відбувається у сусідів. Адже, попри наше неправильне уявлення про тотальне панування там РПЦ, насправді ситуація інша.
Так, у Трубчевську кілька років тривала напружена боротьба за поглинання Московською патріархією храму св. пророка Іллі, що належить до альтернативної церкви РПАЦ — Російська православна автономна церква. Росіяни цю церкву називають суздальським розколом, оскільки її центр розташовано у Суздалі. На початок 2000-го вона мала 90 парафій, майже 60 священиків. А пізніше путінська влада, приєднавши до РПЦ закордонну російську церкву, взялася і за внутрішню. Судами було проведено вилучення храмів у РПАЦ.
Та сама доля чекала і на храм у Трубчевську. Хоча в маленькому місті (14 тисяч мешканців) уже є 5 храмів Московської патріархії, їй було віддано і єдиний храм РПАЦ. Віряни відроджували його з 1991 року, і беззмінним настоятелем був отець Володимир Ковтун, якого тепер московський патріарх Кирило оголосив фактично своїм особистим ворогом. На що протоієрей Володимир, як повідомляє сайт Портал. Кредо, відреагував іронічно: «Я відчув себе Маринеско, якого Гітлер оголосив особистим ворогом і ворогом Третього рейху…» А якщо говорити серйозно, то московський патріарх не має жодної канонічної влади над священиками іншої, йому не підвладної церкви.
Тепер рішенням судових інстанцій трубчевський храм остаточно перейшов у відання Клинцівської єпархії РПЦ. Іллінська церква у Трубчевську була останнім історичним храмом РПАЦ у всій Росії — решту відібрано судами ще раніше. Навіть храм у Желєзноводську Ставропольського краю, який віряни побудували самі в 1990-ті роки, влада відібрала, не кажучи вже про 16 історичних храмів на Суздальщині, відроджених силами альтернативних російських православних.
«Нас заштовхують у катакомби», — сказав о. Володимир Ковтун. Річ у тім, що московська патріархія що в Росії, що в Україні міряє свою силу не числом вірян, а числом храмів. Недарма у відповідь на похвальбу московського патріарха Кирила про величезну кількість парафій, Вселенський патріарх Варфоломій смиренно запитав: «А скільки людей ви охрестили? Скільки сповідали? Скільки привели до Христа?» То були риторичні питання.
Як показує досвід переслідування української парафії у місті Богоявленську (Ногінськ) під Москвою, коли влада захоплює храм і передає його московській церкві, віряни не переходять автоматично під омофор московського патріарха — будують новий храм, зрештою, моляться на квартирах. Наскільки такий рух є масовим, сказати не може ніхто, оскільки в Росії навіть свідків Єгови влада саджає по тюрмах, а тим паче не терпить православних, які не визнають влади московського патріарха.
Фото з сайту Портал. Кредо.
