...Такий життєвий урок засвоїла для себе рекордсменка Кубка України з пауерліфтингу серед паралімпійців.

Через соціальні мережі попаснянська журналістка Катерина Радіонова поділилася з містянами радісною інформацією: на чемпіонаті України з пауерліфтингу серед спортсменів із ураженням опорно-рухового апарату землячка Наталія ОЛІЙНИК (на знімку) посіла перше місце! Крім цього, ще й поставила рекорд України, піднявши 120 кг у ваговій категорії до 73 кілограмів.

Усі, хто був знайомий з Наталією, щиро раділи її успіху, знаючи, як уперто дівчина до нього йшла. Той, хто вперше почув про спортсменку з вадами здоров’я, був щиро вражений її жагою до життя. Є рекорд, є перше місце в Україні, наступного року Наталя планує взяти участь у чемпіонаті світу в Дубаї, а далі зійти на сходинку чемпіонів Паралімпіади в 2020 році.

Може здатися, що цій дівчині все легко дається, але це не так. Майстром спорту України міжнародного класу, рекордсменкою Кубка України, срібною призеркою Кубка світу та чемпіонату Європи з пауерліфтингу серед паралімпійців вона стала завдяки своїй наполегливості та праці над собою.

Наталія закінчила будівельне училище і збиралась працювати маляром-штукатуром. Років десять тому під час ремонту в себе вдома ненароком спіткнулась і впала на сходи спиною. До лікарні її забрали з переломом хребта і жодних шансів на те, що буде ходити, не давали. В кращому разі обіцяли, що дівчина зможе сидіти. Та й то, якщо Бог змилостивиться. Бо при такому діагнозі на одужання надії немає. У Наталії не зростались кістки — дуже рідкісний феномен.

Спочатку дівчина не усвідомлювала, що вже ніколи не зможе ходити. Здавалося, мине час — і вона стане на ноги, бо донечці Насті було всього чотири роки, і їй потрібна здорова мама. Після травми Наталія пережила чотири складні операції, одна з яких тривала шість годин. Після цього їй наділи жорсткий корсет, у якому вже можна було сидіти.

— Пам’ятаю, лежу на ліжку, дивлюся телевізор, а там паралімпійці виступають. Думаю: стану спортсменкою! Вони сильні люди, і я нібито не слабка, повинна впоратися, — розповідає Наталія. — В один момент зрозуміла, що не треба плакати в подушку і скаржитися, впадати у відчай, треба знаходити в собі сили жити далі. Моя мама пішла в спортзал Попаснянського спортивного закладу «Відродження» до тренера Бориса Тагильцева і попросила допомогти. Спочатку він ходив до мене додому, а потім я вже сама у спортзал їздила. Причому тренувалася з таким зусиллям, що двічі зламала титанові диски, які вставляли мені в хребет. Після кожної операції відновлювалася і їздила на змагання. Нині я єдина, хто займається у спортивному залі на візку. Тренує мене Андрій Івженко.

Наталія зізнається, що до травми у неї не було бажання займатися спортом. Якби їй хтось тоді сказав, що вона буде чемпіонкою України, то посміялася б... А тепер говорить, що жодного разу не мала бажання кинути спорт, бо він учить її бути сильною, долати власні слабкості, не ображатись на тих, хто її ігнорує. Тим більше, добрих людей багато.

— Часто пересуваюся по місту сама, іноді мене підвозить брат. А ще один мій друг оформив мені безплатний проїзд у своїх таксі, й тепер у погану погоду можу добиратися до спортивного залу в легковушці, — хвалиться Наталія. — Знаєте, на візку теж треба вміти їздити. Мені, наприклад, було важко навчитися тримати баланс, коли доводилося підніматися по дорозі або переступати через бордюр. Піднімаєш передні колеса — і падаєш на спину, не втримавши рівновагу. Але згодом усього навчилась: і вирви на дорозі долати, і на підйоми заїжджати.

Після чемпіонату України Наталія Олійник повернулась додому, в прифронтову Попасну, досить мотивованою, адже попереду — чемпіонат світу, де вона хоче перемогти. Друзі в соцмережах уже пророкують їй цю перемогу.

Луганська область.

Фото Катерини РАДІОНОВОЇ.