На знімку: під час презентації.
Загалом, дуже багато висловів Юлії можна просто розібрати на цитати — настільки вони влучні й на часі.
Проте, як зізналася сама Юля під час презентації книжки, яка відбулася в Національному музеї літератури України, її поетичний світ — то мандрівка краєм справджених і несправджених надій, душевних сумнівів, несподіваних ліричних зустрічей. Це і подорож до світу осінніх роздумів і весняних сподівань, і діалоги з дощем на околицях снів, і промовисте мовчання з морем... Це світ, в якому осінь пише листи, серпень пригощає вином, а весна замовляє в кав’ярні порцію щастя. А також тиша, в якій народжується ніжність і промовляє самота. Однак самота, наголошує Юлія, — не в значенні самотність, а лише як благословенна нагода віднайти дорогу до себе.
Насправді свою дорогу до себе Юля обрала ще в 16 років, коли була школяркою. Одного разу вчителька дала десятикласникам завдання написати твір про рідну мову. Юля прийшла додому і так пройнялася темою, що це надихнуло її на поетичні рядки. Подумалось, а чом би й ні, тож наступного дня замість твору понесла до школи свого вірша. Вчителька похвалила й порекомендувала надіслати до районної газети. Вірш там опублікували і ніби все закінчилось. Проте вже за деякий час Юлі почали надходити листи з подякою, захопленням, одне слово, з’явилися шанувальники. Звідки, дивувалася школярка. Та, як з’ясувалося, один небайдужий читач районки надіслав цього вірша до «Сільських вістей». А вже через популяризацію в такому багатотиражному і солідному виданні він і став надбанням багатьох.
Відтоді, каже Юля, вірш живе своїм життям: він є на багатьох порталах, увійшов до різних читанок і посібників для вчителів, а згодом слова ще й було покладено на музику. «Одного разу син прийшов зі школи і не без гордощів каже: «Робили вправи на основі твого вірша». А сам аж сяє. Пишається...».
Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, —
То України мова барвінкова, —
Така багата й вічно молода.
Вона, як ніжна пісня колискова,
Заходить в серце й душу з ранніх літ,
Ця мова, наче пташка світанкова,
Що гордо лине в свій стрімкий політ.
Для самої ж Юлі цей вірш був відправною точкою у виборі професії, бо саме тоді визначилася, що буде журналістом. Так і сталося. Вона з відзнакою закінчила Інститут журналістики Київського державного університету, працювала в провідних виданнях, але поетичне перо завжди тримає при собі. До речі, каже Юлія, вірші вона занотовує лише ручкою на папері й не визнає комп’ютера, а зібрати їх у збірник надихнули друзі, які часто цитували її поетичні рядки і час від часу запитували, де знайти. Утім, поетична збірка — не єдине видання, що належить авторству Юлії Косинської. Раніше вже виходили її прозові твори, зокрема книжка про відомого норвезького вченого і мандрівника Тура Хейєрдала, збірка інтерв’ю зі знаними особистостями ХХ століття. А ще Юля дуже любить мандрувати. І як справжній мандрівник, вона все занотовує, а потім це часто виливається в слово, а інколи — в цілу книгу. До речі, «Шукаю у мандрах радість, знаходжу у них себе» — це також із свіжої Юлиної добірки. Тож побажаємо їй знаходити себе в нових і нових творах.
Фото надано автором.
