Нині в Україні поки що недостатньо праць, які б не лише досліджували і висвітлювали комплексні проблеми суспільного та державного життя, життя окремої людини, а й формулювали свої висновки та пропозиції щодо їх розв’язання.

Проте такі праці є. Йдеться про книгу П. Таланчука «Україна мого небайдужого серця», видана наприкінці 2018 року Університетом «Україна». Це вибрана публіцистика 2011—2018 років.

Сподіваюсь, що багатьом у нашій державі та і за її межами відома особистість її автора — Таланчука Петра Михайловича.

Як досить вдало зазначено в анотації до рецензованого видання, ця книга охоплює семирічний період непростого, напруженого суспільного життя в українській державі, яке висувало перед спільнотою як нерозв’язані давні проблеми, так і нові, що створювалися бездарною політичною елітою. Автор, аналізуючи як задавнені, так і новоявлені проблеми, що їх породжувала недолуга керівна верхівка в різні часи, шукає вихід із критичних ситуацій, вірячи в потенційні можливості патріотичного українства. Як правило, людина, яка хоче придбати нову книгу, перш за все знайомиться з анотацією до неї. Оцінюючи анотацію до цієї книги, можна зазначити, що вона об’єднала в собі різноплановий зміст публіцистичних публікацій П. Таланчука за період 2011—2018 рр., але, незважаючи на певну авторську емоційність, її зміст носить цілісний і об’єктивний характер. Судіть самі. Як справедливо наголошує автор, в шістдесяті роки ХХ століття Україна була рівна серед рівних у Європі з потужною економікою, стабільною демократією і високим рівнем життя. За своїм інтелектуальним, духовним і економічним потенціалом вона входила до першої десятки найрозвинутіших країн, а в Європі вона «дихала» в потилицю найпотужнішій країні — Німеччині. Від себе зазначу, що Україна і після розвалу Радянського Союзу мала найкращі вихідні позиції в економіці, а це значить і найкращі можливості побудови незалежної, демократичної, соціальної, правової держави, як цього і вимагає Конституція України. Проте не так сталося, як гадалося. Нині Україна характеризується економічною стагнацією. Автор порівнює нашу економіку з Бермудським трикутником, у коловороті якого миттєво щезають бюджетні кошти. Практично втрачено Крим і Донбас, держава перебуває в стані війни з Росією, а наші громадяни стали одними з найбідніших не лише на пострадянському просторі та Європі, а й в світі. Причиною цього є, як правильно і неодноразово наголошує автор, вина передовсім влади, яка практично забула про народ, який їй цю владу надав. Попри те, що влада потонула в корупції, — ніхто з провладних політиків, держчиновників та інших незаконних багатіїв до цього часу не був притягнений до відповідальності, притому що останнім часом створено немало державних органів по боротьбі з корупцією. Як стверджує автор, галасу було дуже багато, а результату — як кіт наплакав.

На думку автора, «демократичним» здається роз’єднання українського народу за допомогою безглуздої кількості партій і партійок (їх сьогодні понад 350 — В. О.). Здебільшого, як зазначається в книзі, це політичні бізнес-корпорації. Маючи древній народ — українців, ми маємо молоду державу, яка сьогодні стоїть на політичному роздоріжжі. Вона не має єдиної державницької ідеології. На нашу думку, це є суттєвим недоліком і партійного будівництва. Автор обґрунтовує, що є лише один вихід з цієї ситуації: необхідно створити одну потужну інтегральну силу, яка зможе, як нова політична сила, мобілізувати суспільство на розв’язання фундаментальних загальнодержавних проблем. Він наголошує, що це може бути загальнонаціональним об’єднанням, проект Маніфесту якого він розробив. Пропонується й інший проект: створення всенародної платформи, яка б об’єднала українські патріотичні сили, розкривається його зміст.

Однією з основних ідей, яка наскрізь пронизує публіцистику П. Таланчука, зводиться до того, що в українській державі є титульна нація — українці, і саме вони повинні стати основним творцем національної держави, бути свідомими до сакральних властивостей української національної ідеї. Надзвичайно цікавим і оригінальним з точки зору літературного прийому (я вперше за своє життя зустрів такий літературний підхід, своєрідне ноу-хау. — В. О.), є розділ під назвою «Роздуми небайдужого українця про долю свого народу, або Інтерв’ю Петра Михайловича з Петром Домашиним», в якому він одночасно виступає як син свого батька Михайла і син своєї матері Домашки. В ньому він акцентує увагу на усвідомленні дуальності своєї особи, (як я думаю, вона властива кожній людині. — В. О.). В цьому авторському інтерв’ю через питання і відповіді він з’ясовує сутність історичних, філософських, соціально-економічних, політичних та інших важливих проблем життя суспільства, держави та окремої людини.

Зміст цієї книги базується й аргументується багатьма літературними, історичними, науковими, нормативно-правовими, статистичними, міжнародними та іншими джерелами, узагальнення й аналіз яких надало можливість автору підготувати актуальну і цікаву роботу, що стосується розв’язання сучасних проблем розбудови України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Цитата

Петро ТАЛАНЧУК:
«Для того щоб омріяна Україна стала живою реальністю, цю мрію необхідно втілити в життя. Іншими словами, у державі і суспільстві треба започаткувати необхідні процеси, які дадуть бажаний результат». 

Цитата

Петро ТАЛАНЧУК:
«Щоб зробити людину щасливою, слід наповнити її руки роботою, її серце — любов’ю, її розум — метою, її пам’ять — корисними  знаннями, її майбутнє — надією».

Віталій ОПРИШКО, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України.