Букет троянд від генерала для Тетяни Атаманчук.

Берет з відзнакою — символ приналежності до еліти Нацгвардії України. Чому його не носять жінки-гвардійці? Невже вони не достойні такого звання? Причина в іншому...

У Національній гвардії України (НГУ) неабиякою популярністю користуються змагання на витримку, силу і мужність, переможців яких удостоюють особливої нагороди — беретів з відзнакою. Утім, з-поміж гвардійців немає жодної жінки в такому головному уборі. Представниці прекрасної статі майже не беруть участі в таких змаганнях. Торік у фіналі виступали лише дві, нинішнього року одна. Це Тетяна Атаманчук — сержант з військової частини 3008 НГУ, що дислокується у Вінниці. Тендітна, невисока на зріст, вона виходила на старт разом з 72 фіналістами. Майже всі чоловіки козацької статури. Незважаючи на це, гвардійка здолала всю дистанцію, а це майже 12 кілометрів! До речі, сержант Атаманчук другий рік поспіль змагається у фіналі. Втім, у 2020-му навряд чи братиме участь. Каже, немає сенсу.

«Гендер, сержанте!»

— Виходить, жінкам свідомо закривають дорогу до таких змагань, — ділиться думками фіналістка. — Називають це гендерною політикою: мовляв, до чоловіків і жінок однакові вимоги. Дивно, правда? Моя вага 54 кілограми, екіпіровка — кілограмів зо 20. І в такій само екіпіровці були молоді, здорові хлопці. Нормативи в нас теж однакові. Який тоді сенс змагатися, якщо ще до старту знаєш, що ніколи не зможеш перемогти.

На думку співрозмовниці, жінки-гвардійці теж заслуговують на таку відзнаку. Тож було б справедливо запровадити окремо змагання між ними і чоловіками... Торік перед фіналом сержант Атаманчук цікавилася в організаторів, чому жінок ставлять у нерівні умови. «Гендер, сержанте!» — почула у відповідь. Вона вважає, що це навпаки — дискримінація.

— Ну як жінка може рівнятися у силових вправах із чоловіками? — дивується співрозмовниця. — Вони сильніші. Саме тому на всіх змаганнях діють нормативи для чоловіків і жінок. До уваги беруть також вік, вагу. І тільки в нас усе якось не так: гендер навиворіт.

Більшість вправ — силові

Нинішній фінал відбувався на полігоні нацгвардійців у Нових Петрівцях, неподалік Києва. Там зібралися переможці відбірного етапу. Тетяна Атаманчук представляла Західне оперативне командування. Коли приїхала до Києва, з’ясувалося, що вона взагалі єдина жінка-фіналіст.

— Дуже складно жінці виконати чоловічі нормативи, — зазначає сержант Атаманчук. — На одному з етапів треба було закинути на плечі сумку з піском вагою 30 кг. І це за умови, що на мені вже була амуніція — приблизно 20 кг. Не дивно, що з першого разу мішок не піддався. Тоді як здорові чоловіки закидали таку вагу легко, як подушку. І це була не єдина силова вправа на дистанції. А виконати 30 присідань з тим само мішком на плечах...

Торік жінкам дозволили взути під час фіналу берці полегшеного типу. Нині, каже, всіх зобов’язали взути тільки черевики «талан», а вони важкі — ноги відпадають. І дистанцію збільшили: у 2018-му жінки бігли менше 10 км, нині — 11,9 км. Більшість траси пролягала по піщаній місцевості. Переважна частина вправ — силові. Були ще стрільба з автомата і пістолета, кидання гранати, біг по задимленій місцевості, повзання під колючим дротом, пошук виходу у підземному лабіринті, перенесення на собі пораненого і навіть вправи на логічне мислення.

Сержанта Тетяну Атаманчук нагородили дипломом «За волю до перемоги» за підписом командувача НГУ. Відзнаку під час шикування вручив заступник командувача генерал-лейтенант Юрій Лебідь. А ще — букет червоних троянд.

«Шкода тільки, що квіти забула в автобусі. Забрала зброю, амуніцію, а про квіти згадала, вже коли автобус від’їхав. Розкішний був букет!» — згадує пані Тетяна.

***

Тільки шестеро із 72 учасників змагань-2019 вибороли право носити берет гвардійця з відзнакою. З них — три бійці загонів спецпризначення, два з частин оперативного призначення і один курсант Академії Нацгвардії України.

Берет з відзнакою запроваджено в 2017 році. Його колір такий само синій, як і у всіх беретів, тільки емблема інша — хрест, що символізує НГУ, і в середині тризуб на голубому фоні. Відзнака не надає матеріальних переваг тим, хто виборов право його носити. Зате свідчить про належність власника до еліти нацгвардійців, є символом сміливості, мужності та відваги.

Вінницька область.

Фото надано Тетяною АТАМАНЧУК.