Відкриття парку, святковий концерт, ярмарок та інші заходи присвячені 285-й річниці заснування цього відомого населеного пункту.

— Наше село розташоване точнісінько на тому місці, де стояла остання Запорозька Січ, відома в історії як Нова, або Підпільненська (від назви річки Підпільної), — розповідає заступниця голови Покровської сільської ради Валентина Мостика. — У 1734 році з ініціативи чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни — українця Олексія Розумовського запорозьким козакам дозволили повернутися на свої землі, й саме тут 31 березня того року вони заснували нову столицю Запорожжя. Січ була на ті часи великим містом. Тут проживало понад 27 тисяч чоловік. Після того, як у 1775 році Січ за наказом Катерини II була зруйнована, частина козаків емігрувала, заснувавши Задунайську Січ, але більшість залишилася жити на старому місці. Саме тому день народження села ми святкуємо в рік заснування Нової Січі...

Покровське жило подіями всієї нашої країни. Кріпацтво. Участь багатьох покрівчан у подіях Української революції 1917—1921 років. Примусова колективізація. Після введення в дію у 50-ті роки минулого століття Каховської ГЕС частину села затопило Каховським водосховищем... Має село й своїх видатних людей. І досі тут добрим словом згадують голову місцевого колгоспу-мільйонера Миколу Терентійовича Галайду. Зараз одна з вулиць носить його ім’я.

Після того, як головою селищної ради кілька років тому став досвідчений господарник Микола Вікторович Хнюкало, село отримало новий імпульс у своєму соціальному розвитку. Відремонтували дитячий садок, Будинок культури, облаштували освітлення вулиць, на території селищної ради, що об’єднує Капулівку, Катеринівку, Набережне й Шахтар, триває ремонт доріг...

Але «точкою відмінності» Покровського завжди була пряма дотичність до його славного козацького минулого. Із XIX століття село стало одним із важливих пунктів неформального «туристичного маршруту» по шляху, на якому стояли Запорозькі Січі.

У 1843 році, мандруючи з Хортиці, в Покровському побував Тарас Шевченко й зробив тут кілька зарисовок для свого альбому «Мальовнича Україна». У 50-ті роки XIX століття село описав у своїх «Нарисах Дніпра» друг Шевченка письменник Олександр Афанасьєв-Чужбинський. Пізніше побували письменник Олекса Стороженко, котли збирав фольклорні матеріали для свого готичного роману «Марко Проклятий», і видатний український історик Микола Костомаров. А наш відомий художник Ілля Рєпін шукав тут типажі для своєї геніальної картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Безліч разів гостював «козацький батько» знаменитий Дмитро Яворницький.

За радянських часів у селі побував Олександр Довженко, який збирав тут матеріали для сценарію фільму «Поема про море». Не раз приїздив відомий археолог Борис Мозолевський, котрий саме в цих краях знайшов унікальну золоту пектораль. Вела дослідження відома історикиня Олена Апанович.

Логічно, що в Покровському, в Будинку культури, та в сусідній Капулівці, в приміщенні середньої школи, за ініціативи місцевих краєзнавців — Леоніда Бурди, Володимира та Сергія Саламах і Лариси Гладкочуб було облаштовано краєзнавчі музеї.

— У нас є келих «побратим» (із двома ручками, запорожці пили з нього, коли браталися), — розповідає про цікаві експонати директор Покровського музею Лариса Гладкочуб. — Діючі ткацький верстат і раритетна музична скринька. Рідкісний інструмент для садіння пшінки, як у нас називають кукурудзу. Розкішна колекція старовинних рушників...

Загалом на території Покровської селищної ради колись стояло відразу три Запорозькі Січі — крім Нової, ще Базавлуцька й Чортомлицька. Тут знаходиться і пам’ятка національного значення — могила знаменитого кошового Івана Сірка, облаштована біля Капулівки, на Сторожовій могилі (на знімку). Не дивно, що в 1965 році краєзнавець Леонід Бурда ініціював створення біля Капулівки Музею просто неба «Запорозька Січ». На жаль, тоді його ідею реалізувати не вдалося внаслідок зміни влади в Україні в 1972 році.

— Зараз тут побудували козацьку вежу, капличку, кіоск для продажу сувенірів, сторожку, — розповідає донька краєзнавця мешканка Покровського Людмила Черкасова.

— Ідея Леоніда Федоровича й досі актуальна, — каже Валентина Мостика. — Створено макет скансену. Крім музейних об’єктів, тут має бути й туристична інфраструктура — готель, ресторан, кав’ярні, зони відпочинку для туристів. Капулівка й Покровське вже стали популярними, до нас приїздять на екскурсії школярі й студенти не тільки з Нікополя, Кривого Рогу, Дніпра та Запоріжжя, а і з Києва, Львова, Одеси, та навіть туристичні групи з Франції, Німеччини, Польщі, Канади й США! А якщо все запрацює... Однак генерального інвестора поки що ми не знайшли.

Шкода, бо, за розрахунками економістів Нікопольської міськради, якби вдалося створити скасени в Нікополі, де стояла Микитинська Січ, в Капулівці та Покровському, розвинути сучасну туристичну інфраструктуру, на Нікопольщину б приїздило не менше 100 тисяч туристів на рік. Це створило б понад 400 нових робочих місць і давало б значні прибутки місту, району та Покровській громаді. Зрештою, ці скансени та інші пам’ятки козацької доби сприяли б відродженню пам’яті про козацьке минуле нашої країни.

Досвід підказує, що це має стати справою не лише керівників Нікополя та району й місцевих лідерів громадської думки, а й державних органів влади.

Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області.

Фото Володимира БАЙДУКОВА.