Щодня — пачка цигарок для сина, продукти. Такі витрати для втомленої життям немолодої жінки стають дедалі більшим тягарем. Доводиться витрачати чи не всю пенсію на сорокарічного чоловіка. Сама щоранку поспішає на роботу. Торгує на ринку, щоб заробити якусь копійчину. Терпить і морально: жаль слухати, як семирічний онук скаржиться, що тата знову нема. Ладна все віддати, лиш би дитина була в спокої, а невістка прийняла додому свого блудного чоловіка після чергового запою...

Марія рано овдовіла. Спочатку було важке розлучення із чоловіком-насильником. Знущався, бив. Відливав водою, як непритомніла, та й далі прикладав кулаки. Все це — на очах у малого сина. Молода красива жінка, вона мала чимало прихильників, але довго не наважувалася на заміжжя. Навчена попереднім шлюбом, боялася втрапити в такі самі сімейні окови.

Через кілька років повірила, — ось той, що замінить батька сину. Тим паче що рідний через пиятику помер. Щастя й справді було. Народився ще один син. Та другий чоловік прикладався до чарки, став знущатися над Марією та хлопцями. Особливо перепадало малому. Мама не могла терпіти такої наруги над дітьми, розлучилася.

Як жила всі ці роки? Працювала, шукала додаткового заробітку, щоб утримати самотужки дітей, дати їм освіту. Доглядала з десять років одиноке подружжя, за що заслужила їхню стареньку квартиру. Все про синів дбала, щоб їм щось надбати...

Одружилися її соколи, є вже внуки. Роки наче не вплинули на Марію, досі залишається привабливою жінкою. Однак пари не шукає. Навчена гірким досвідом, боїться. Та й клопочеться більше про дітей, а не про себе.

Старший Петро — статечний господар, побудували з дружиною хату, мають двох дітей. А от молодший Василь став прикладатися до чарки. Як ще вдома — стримує дружина. Піде на роботу — повертається п’яним. Зранку щоразу просить вибачення, кається. А далі — все по-старому.

Дружина не втерпіла — забрала малого та й повернулася до своїх батьків. Там — господарка, тож і додатковий дохід має. Бо від чоловіка копійчини не дочекатися — все пропиває.

А тому що? Що більше волі, то більше пиятики, вже почалися запої. Черговий завершився в реанімації. І мама змушена була віддати на його порятунок свої заощадження. Відтелепали якось. Дружина змилосердилася — забрала додому. Дитина радіє, що є татко. Сама побігла на роботу. Треба ж заробляти на сім’ю. Бо Василь ніде не працює. Укотре клявся, що кинув пити назавжди. Не втримався. Знову запив, ще й дебоширити почав — нападає на стареньких тестя й тещу, навіть малому перепадає.

Дружина раз по раз викликає поліцію. В результаті Василь утік до своєї квартири. І тепер мама знову — як та квочка. Боїться, щоб знову не довелося рятувати. А Василю що — напився та й спить. Марія йому — і їсти принесе, й цигарки купить.

Клопочеться, та чи надовго її стане? Шкода і внука, котрий телефонує і перепитує, як там тато. А що тут скажеш...

У Головному управлінні Національної поліції в Івано-Франківській області оприлюднили інформацію про домашнє насильство за дев’ять місяців. Від початку року зафіксовано 2742 факти. Здебільшого — від жінок. 43 повідомлення надійшло від дітей. На профілактичний облік поставлено  1 486 осіб, а за 44 фактами розпочато досудове розслідування.

Правоохоронці повідомляють, що діє гаряча лінія із протидії домашньому насильству за номером 116-123. Вона цілодобова та безплатна зі стаціонарних і з мобільних телефонів.

Мал. Миколи КАПУСТИ.