Мар’яна Нещерет із заступником директора Департаменту агропромислового розвитку Луганської ОДА Любов’ю Безкоровайною (праворуч). 

Війна відібрала можливості та бізнес

З початком російської агресії багато станичан виїхали з району подалі від війни, покинули свої домівки та теплиці. А ті, хто залишився, значно скоротили обсяги вирощування помідорів, огірків та перцю, оскільки ринок збуту втратили і нових можливостей для себе не бачили.

Десь у 2016-му, коли обстріли з протилежного боку Сіверського Донця були вже не такі активні, більшість станичан почали відновлювати свої теплиці. Луганськ ближче, ніж Сєвєродонецьк, тому частину врожаю дехто традиційно відвозив на окуповану територію. Шлях був нелегким, якщо врахувати два контрольно-пропускні пункти і головну перепону — ділянку висадженого у повітря мосту через річку. Та люди якось призвичаїлись. А тут нова прикрість: окупаційна влада Луганська стала вимагати від станичних фермерів реєстрації їхнього бізнесу на території «ЛНР» і сплати податків. Це відбило бажання там торгувати. Вихід бачився один — шукати нових споживачів, а для цього кооперуватись і спільно долати труднощі.

Такий кооператив створила Мар’яна Нещерет із села Валуйське. Вона об’єднала сім фермерських господарств, що вирощували тепличні овочі. Завдяки ініціативі Мар’яни, кооператив «Овочі станичників» долучився до проекту «Економічна підтримка східної України», який з 2019 року втілює на Луганщині Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

Стали першопрохідцями, бо прагнули більшого

— Наш проект — пілотний, — розповідає співробітник сільськогосподарського сектору USAID Олександр Карельсон. — Ми запропонували фермерам Станично-Луганського району вирощувати новий для них продукт — чері-томат — і постачати його в мережі супермаркетів. У грудні минулого року познайомилися з фермерами і відібрали сімох. Усім їм роздали насіння чері — по тисячі штук кожному, додали технологію вирощування.

Слід зазначити, що кожен з учасників проекту має високий професійний досвід овочівника, але жоден ніколи не вирощував чері-томат, тільки круглий помідор. А технології цих сортів дещо відрізняються. Тому ми провели майстер-класи, тренінги, аби фермери добре засвоїли нову науку. Можна сказати, що в певному сенсі ці люди стали першопрохідцями в галузі. Адже, крім вирощування чері, ми вчили їх працювати цивілізовано. Не так, як раніше: віддав продукцію перекупникові біля своїх воріт, отримав від нього гроші — і все.

Учасники кооперативу юридично оформили свою діяльність, отримали сертифікати, оформили заявки з торговими підприємствами. Крім того, стараються придбати обладнання для охолодження овочів, оскільки супермаркети беруть тільки охолоджену продукцію. Ми проводимо такий пілотний проект, щоб навчити не лише як правильно виростити продукцію, а й як вигідно її продати. Для цього також допомогли придбати сучасну фірмову тару, розв’язати окремі транспортні проблеми тощо.

До речі, коли станичани почали робити свої перші поставки чері-томата на ринки, у ресторани та невеликі торговельні мережі, представники останніх відверто дивувалися, що такі дещо екзотичні овочі виростили в охопленій війною Станиці. Дехто навіть прямо запитував: «А Станиця Луганська — це українська територія?»

Так, українська. Причому полита кров’ю її захисників. Як не важко тут жити, та населення намагається не лише відродити традиції свого краю, а й вийти зі своєю тепличною продукцією на ринки Львова, Києва, Харкова. Скажете, що великі амбіції? Так, великі, але ж це прекрасно, що люди не втратили ентузіазму, віри в себе, у власні сили та можливості, і, дякувати Богові, знайшлися такі організації, які взялися їм допомогти. Наприклад, за словами Олександра, координатори USAID мають намір провести зустріч представників великих торговельних мереж безпосередньо зі станичанськими виробниками, щоб ті знали, скільки овочів вирощувати наступного року.

Який томат смачніший: чері чи круглий?

Мар’яна заводить у свою теплицю, не без гордощів показує своє помідорне «царство» і пояснює:

— Основну масу чері-томата вже зняли, зайве листя обірвали, а батоги приспустили до землі. Бачите, вони тут лежать, як канати. Батіг росте десь до 7 метрів, тож розраховуємо, що врожай зніматимемо до листопада. Можна і довше, але пізніше вирощувати нерентабельно, бо зросте собівартість — треба буде опалювати теплицю. Пічку, яку зварив чоловік, топимо дровами, причому закладаємо до неї метрові поліна, що горять три-чотири години. А якщо в когось маленька «буржуйка» — там доводиться підкладати дрова кожні 20 хвилин. Це важко, особливо ночами. У теплиці має бути температура повітря плюс 18—20 градусів і земля підігріта. На опалення в сезон йде до 35 тисяч гривень, а газом було б разів у десять дорожче.

— Загалом чері-томат вирощувати цікаво, простіше, ніж круглий помідор, а якщо налагодити збут — то й вигідніше. Чері можна і в свіжому вигляді вживати, і в’ялити, і сушити, і заморожувати, він довго зберігається і, до речі, надзвичайно смачний консервований. У нас, звичайно, звикли до круглого помідора, але за чері — майбутнє, — переконує Мар’яна. 

Утім, вона так і не змогла відповісти на запитання, який помідор смачніший — чері чи круглий, бо, як виявляється, взагалі помідори... не їсть. 

У рамках пілотного проекту в кожного із семи фермерів, які є членами кооперативу, — по одній теплиці з чері-томатом. Коли починали проект, готувалися до того, що врожай буде 2—2,5 кг з куща. Але завдяки допомозі Олександра, якого характеризують як досвідченого агронома, отримали по 4 кг. Кооператив за раз відвантажує для споживача десь по 2 тонни цього помідора, але, на жаль, не може задовольнити всіх потреб. Ті, з ким кооператив зараз працює — «Фоззі», «Ашан», «Метро», оптові київські бази, пропонують збільшити обсяги і заздалегідь укласти контракти на майбутній рік. Їм подобається продукція Станиці Луганської — смачна, екологічна, не дорога. Отже, якщо налагодити плідне співробітництво, то турецькій продукції загрожує перспектива відійти на другий план.

На жаль, поки що кооператив не може збільшити обсяги чері-томата через брак робочої сили. З двома тисячами коренів родина з двох осіб — чоловіка та дружини — ще може впоратися, та коли збільшити теплиці до трьох-чотирьох тисяч коренів, тоді потрібні додаткові руки.

— У Станиці Луганській офіційної роботи немає, — розповідає Мар’яна. — Люди, особливо чоловіки, заробляють на переході від одного КПВВ до іншого. Комусь вантаж перевезуть, когось підвезуть на саморобному кріслі, а є й такі, хто продає місце в черзі до контрольно-пропускного пункту. Перехід усіх розбалував. Заробляють там не менш як 300—400 гривень на день, причому, особливо не напружуючись. А в теплиці працювати важко. Кожен з нас береться за той обсяг роботи, з яким може впоратися сам.

Говоримо «амбіції», маємо на увазі реальні наміри

Своєрідний штаб чи базу поки що облаштовано в широкому дворі Нещеретів. У призначений час учасники кооперативу звозять сюди вирощену продукцію. Жінки займаються сортуванням, чоловіки збирають ящики, які на спецзамовлення виготовляють на

Рубіжанському картонно-тарному комбінаті. На них — логотип кооперативу «Овочі станичників» і вихідні дані. 48 ящиків по 7 кг укладаються на піддони, пакуються і завантажуються у семитонник з гідро- і холодильною установкою всередині. Через 20 годин машина буде в Києві, а протягом 14 днів кооператив отримає на свій рахунок відповідну суму. Усе цивілізовано, прозоро і чесно.

Машину кооператив орендує, бо торговельні фірми сюди, на лінію розмежування, свій транспорт не посилають, мовляв, «у вас там стріляють і дуже небезпечно». На свою вантажівку кооператив ще не заробив, сподівається придбати наступного року. Так само Мар’яна оптимістично заявляє і про можливість створення логістичного центру.

— Норвезька Рада у справах біженців (NRC) допомогла нам профінансувати придбання інфрачервоної сушильної установки та промислової овочерізки. Щоб в’ялити і сушити той помідор, який лопнув чи некондиційний, — розповідає Мар’яна. — Але це обладнання великої потужності. Для його встановлення потрібна територія не приватного домогосподарства. Зверталися до районної влади, але нам повідомили, що ділянку виділити поки що не можуть, і причину назвали досить банальну — загубили кадастрові карти...

Мар’яна запевняє, що члени її кооперативу вирощують екологічну продукцію. Домогтися цього в певному сенсі допомагає міні-лабораторія, отримана від NRC. За допомогою цього обладнання можна проводити аналіз води, землі, соків, рослинних залишків. Раніше добрива та інсектициди томатам давали «на око», тепер усе по науці. Завдяки лабораторії дізналися про кислотно-лужний баланс свого ґрунту, з’ясували, чому добрива не зовсім засвоювалися. У результаті перестали витрачати гроші на вітер і, за попередніми підрахунками, на самих лише добривах уже вдалося заощадити до 15% коштів.

Мар’яна стверджує: ті фірми, що зараз беруть чері, готові наступного року купувати в станичан і круглий помідор, а також огірки та перець. Тож мотивація для розвитку і розширення виробництва овочевої продукції є. І велика. Сьогодні станичанський чері-томат оцінили кияни, завтра його куштуватимуть західні регіони країни. Принаймні дзвінки звідти вже надходять.

Фото автора.