Переступити через стереотипи та наважитись на крок, який не роблять навіть деякі чоловіки, змогли ці п’ять мешканок Рівненщини. Всі вони нині проходять курс підготовки у 2-й Галицькій бригаді Нацгвардії України. Потім складуть Присягу на вірність українському народу та вирушать у свої підрозділи на Рівненщину. Вже не як звичайні жінки, а як військовослужбовці.

Вчорашні вихователі, економісти, медики сміливо надягають гвардійську форму, беруть до рук зброю та вчать статут. Прокидаються о шостій і разом із чоловіками біжать на ранкову зарядку, вивчають топографію, риють окопи. Але вчора їх життя було іншим.

Марія та Ольга Дмитришини — не сестри, але з одного міста Сарни. Марія — мати трьох дітей. Ольга три роки відпрацювала у Збройних Силах на цивільній посаді. Жінки знайомі давно, а от про те, що обидві йдуть на службу за контрактом у Національну гвардію, дізнались лише у військовій частині. Обидві проходитимуть службу у патрульному підрозділі. Хочуть охороняти громадський порядок у рідному місті.

За Марією вдома дуже сумує 10-річний син. Але жінка твердо вирішила довести собі та близьким, що може набагато більше, ніж від неї очікують. У Львові на підготовчому зборі з молодим поповненням уже другий тиждень, а попереду ще місяць. Каже, що родина без неї справляється, і це їм підготовка на майбутнє, адже вона збирається виїжджати з побратимами на боротьбу з незаконним видобутком бурштину.

«Мій чоловік колись проходив строкову службу, — каже Марія, — спокійно розповідав мені, як це було у нього, щоб я зважила всі «за» та «проти». Казав: «Армія — це не те, що не сподобалось — і кинула. Якщо ти прийшла, ти повинна служити». Я усвідомлюю, куди я прийшла і що попереду».

Ольга Штаненко з Рівного змінила професію вихователя дитячого садочка на військовослужбовця Нацгвардії України. Проходитиме службу у військовій частині 3055 на посаді телефоніста: «Колись мріяла просто приміряти військову форму, — каже Ольга, — думала, чи мені личитиме. Після чотирьох років роботи у садочку захотілось щось змінити у житті. Вирішила, що армія — це справді та структура, яка допоможе мені розвинути свій потенціал».

А от Ольга Купчак до армії прийшла вже морально підготовленою. Її чоловік теж військовослужбовець, щоправда, у Збройних Силах. Розповідав їй, що в армії усе чітко і зрозуміло, тому страху не мала. До того працювала у держустанові економістом, але без вагань надягнула оливкову форму.

«Спочатку було складно звикнути до однострою, — розповідає Ольга, — зняти сукню та підбори, надягнути форму та берці. Але коли навколо всі люди у формі, то досить швидко звикаєш. Діти досі не розуміють, де я і що роблю. Знають: мама у відрядженні, телефонують».

Наймолодшій серед цих жінок — 19. Це Марія Додчук, фельдшер за освітою, до війська прийшла через місяць після закінчення навчання. Її тато — колишній військовий, тому дівчина про службу знає з перших уст. «Мене ніколи ніхто не відмовляв від власного вибору, — розповідає Марія. — Коли я вирішила йти в медичний — підтримали, коли захотіла стати військовою — теж. Я не можу сидіти на одному місці, мені потрібен постійний рух. Тому й обрала армію».

Аліна НОВІКОВА, офіцер групи інформації та комунікації військової частини 3002  Національної гвардії України.
Фото автора.