Це відбулося в рамках благодійного проекту — виходу унікального видання «Жіночі груди: пристрасть та біль» пластичного хірурга Павла Денищука, яке детально і доступно розкриває тематику жіночих грудей. До того ж видання об’єднує думки фахівців із різних сфер: психологів, медиків, сексологів, кінезіологів, письменників тощо. Докладніше про книжку та проблему РМЗ розпитуємо Павла Денищука (на знімку), пластичного хірурга, лікаря вищої категорії, кандидата медичних наук.
— Ви — пластичний хірург. Утім, у своїй книжці зважаєте насамперед на проблему захворювання молочних залоз та різних методів діагностики. Чому ви вирішили порушити саме цю проблему?
— Історія цієї книжки бере початок з моїх студентських років, коли я втратив матір через рак. Для мене, студента Тернопільського медичного інституту, це було страшним ударом. Нині я розумію: якби до рук моєї мами вчасно потрапила ця книжка, то хворобу вдалося б подолати. Тож головна моя мета — звернути увагу жінок на серйозність ризиків захворювання, поінформувати їх про вирішальні чинники в запобіганні раку грудей, про профілактику і лікування цього захворювання. За статистикою ВООЗ, рак грудей є найбільш розповсюдженим серед усіх онкологічних захворювань у жінок. В Україні 39 жінок щодня дізнаються свій діагноз: рак молочної залози. А кожні 30 хвилин від раку грудей помирає одна жінка в Україні.
— У чому причина такої невтішної статистики?
— Кількість випадків раку молочної залози в розвинених країнах різко зросла після 1970-х років. Це пояснюють, зокрема, зміною стилю життя населення розвинутих країн (наприклад, у сім’ях зменшилася кількість дітей і термін годування грудьми скоротився). Головна причина високої смертності від цієї хвороби в нашій країні — пізня діагностика.
Щорічно майже 16,5 тисячі жінок дізнаються про свій діагноз — РМЗ. Виходячи зі статистики, можна говорити, що рак — це геноцид суспільства. Але його можна і потрібно зупинити.
На жаль, сьогодні ми надто багато уваги зосереджуємо на лікуванні раку молочної залози. І не розуміємо, чому така висока смертність за досить високорозвинутої медицини.
Відповідь проста: рак повністю виліковний на початкових стадіях, а жінки зазвичай звертаються надто пізно. Тож нам потрібно акцентувати увагу насамперед на діагностиці та профілактиці цього захворювання
Жінки — наші дружини, матері, бабусі, сестри — за домашніми клопотами часто забувають про себе. А до лікаря поспішають, коли вже болить. І навіть не всі, дехто просто боїться почути страшний діагноз. Але чи не бояться ці жінки залишити сиротами своїх дітей, вдівцями своїх чоловіків, вкоротити віку своїм батькам?
Мені прикро, що ми згадуємо про необхідність обстеження так рідко — лише у дні боротьби з онкологією, проводячи одноразові заходи раз на рік. Про це потрібно говорити частіше, щоб достукатися до кожної українки.
— Ви стали ініціатором створення Всеукраїнської громадської ради сприяння профілактиці раку жіночих грудей. Розкажіть докладніше про цю ініціативу.
— Кажуть, що все починається з дитинства, із сім’ї, школи. Це справді так. Але як часто дівчаткам матері розповідають не лише про красу жіночих принад, а й про їх здоров’я? І чи хоча б на одному уроці дівчаткам розповідають про необхідність самообстеження та обстеження у фахівців? Як часто називають ці жахливі цифри, коли рак забирає тисячі життів? Щоб дівчатка прийшли додому і розповіли також своїм мамам та бабусям.
Ми багато говоримо про онкологію, але недостатньо інформуємо суспільство, бо розмови губляться десь удома, в сірих палатах клінік, в кабінетах під час лікування. А про це треба говорити часто і на всю країну, а саме: як попередити виникнення раку. Натомість усі зосереджують увагу на лікуванні.
Тому я вирішив створити Громадську раду сприяння профілактиці захворювання РМЗ. Наша головна мета — зупинити вимирання українського жіноцтва, зменшивши рівень захворюваності на РМЗ. Адже в Україні до 50 відсотків випадків виявленого РМЗ — запущені стани. Водночас, як показує європейський досвід боротьби із захворюванням, виявлений на ранніх стадіях рак молочної залози в 95 відсотках випадках виліковний.
— Які конкретні профілактичні методи плануєте проводити?
— Якщо ми говоримо про ефективну інформаційну роботу, нам потрібна співпраця з Міністерством освіти та науки, Міністерством соціальної політики, з економічними інституціями, які мають чітко розуміти, чого вартуватиме для держави поширення стратегії ранньої діагностики. Не за горами той час, коли у світі говоритимуть про виліковність раку. Набагато дешевше зробити більшість населення свідомим щодо необхідності проходити профілактичні огляди.
Тому я планую звернутися до Міністерства охорони здоров’я з метою створення відповідних структур, діяльність яких буде спрямована на започаткування дієвих скринінгових програм щодо профілактики захворювання РМЗ. До слова, в Європі на лікування одного онкопацієнта витрачається залежно від складності ситуації до 200000 євро. В Україні витрати менші, але залишаються значними. Щонайменше 50 відсотків випадків захворюваності на рак можна запобігти, оскільки вони обумовлені способом життя.
І, не применшуючи важливості лікування онкологічних хворих, пріоритетом МОЗ має стати профілактика раку грудей. Запроваджені профілактичні заходи значно зменшать витрати на онкохворих та збережуть працездатність пацієнта.
Також ми плануємо долучитися до міжнародних програм із профілактики РМЗ для отримання досвіду та поширення його в Україні. Так, у Німеччині в кожному госпіталі і медичному центрі створено спеціальні відділення, де здійснюють і профілактичні заходи, і реабілітаційну роботу в післяопераційному періоді, що спрямована і на медичне, і на психологічне відновлення та адаптацію. Чому цього досі немає в Україні?
Дуже важливо долучити до поінформування всеукраїнські мас-медіа з метою поширення інформації щодо регулярної профілактики захворювання на РМЗ, а не лише раз на рік під час Всеукраїнського дня боротьби із захворюванням на РМЗ. Також плануємо вийти з ініціативою до Міністерства освіти і науки України та розробити програму поінформування дівчат про необхідність самообстеження й обстеження в лікаря-мамолога і внести її як обов’язкову до шкільної та вузівської програм.
Двері Ради відкриті для всіх бажаючих долучитися до оздоровлення українського жіноцтва.
— Книжка «Жіночі груди: пристрасть та біль» — благодійний проект...
— Саме так. Ще коли я виношував задум її написання, то не планував заробити на цьому гроші. Тому всі кошти від продажу накладу видання буде перераховано благодійному фонду на закупівлю обладнання для Національного інституту раку.
— Що має пам’ятати кожна жінка, щоб вберегтися від РМЗ?
— Здорова жінка — завжди красива. Тому за-кликаю всіх жінок приділяти увагу власному здоров’ю. Вберегтися від раку грудей допоможуть дуже прості правила: стежте за своїм раціоном, ведіть активний спосіб життя, не зловживайте спиртним, контролюйте свою вагу. Утім, профілактика раку грудей дасть змогу зменшити ризик, але, на жаль, не усуне загрози виникнення хвороби. Найбільше значення має рання діагностика!
Звернення до лікаря кожні півроку має бути ознакою культурності людини і покликане чітко відчувати свою відповідальність перед родиною, перед суспільством на державному рівні. Регулярні обстеження мають стати нормою для кожної жінки. Дівчина до 30 років в обов’язковому порядку повинна подбати про проходження УЗД раз на два роки, після досягнення порогу в тридцять років частота відвідування фахівців збільшується до разу на рік.
Після 40 років рекомендується включити в обстеження мамографію раз на два роки. Після 50 років гормональний фон жінки різко згасає. Наслідком цього є зміна стану грудей і матки. У цьому разі я рекомендую збільшити походи на обстеження, проходити їх уже двічі на рік.
Чоловіки мають нагадати жінкам про важливість діагностики, доньки — взяти за руку матерів (у прямому сенсі цього слова) та привести їх у кабінет лікаря. Розкажіть своїй сестрі, підіть з подругою.
Пам’ятайте: доволі важко самостійно визначити рак грудей. Симптоми з’являються вже на більш пізніх, запущених стадіях.
Про рак грудей можуть свідчити безболісні щільні утворення в грудній залозі, виділення із сосків чи деформація соска, зміна шкіри грудей (набряк, відчуття стягнення, почервоніння тощо). На жаль, самообстеження не дає змоги виявити утворення, розмір якого менш як п’ять міліметрів, а саме на цій мікроінвазивній стадії хвороба найкраще піддається лікуванню.
Я вірю, що, заклавши важливість регулярних обстежень у нашу свідомість та об’єднавши спільні зусилля, ми зможемо врятувати Україну від геноциду у формі РМЗ.
Інтерв’ю провела Оксана ЯРЕМЕНКО.
Фото надано автором.
