Засновник господарства «Богдан і К» Богдан Тимофійчук.

Важливо не лише вирощувати хліб, а й жити проблемами глибинки

У господарстві «Богдан і К», що в межиріччі Прута, Черемоша та Рибниці, — як на острові. Попри засушливу осінь, озимина гарно розкущилася. Тут засіялися одразу після жнив, завдяки безвідвальному способу обробітку ґрунту не дали пересохнути землі.

Відмінні й показники врожайності. Пшениці зібрали на круг по 65 ц, усю другим класом. Щоправда, подвійна норма опадів у травні внесла свої корективи. Щоб не дати заразитися колосу, довелося провести кілька фунгіцидних обробок посівів. Озимого ячменю зібрали по 53 ц/га, ріпаку — 28 ц/га, кукурудзи на деяких полях — і 112 ц/га. Так само не підвели соя — 26 ц/га та соняшник — 38 ц/га.

З нафтовика — в аграрії

Керівник господарства — Богдан Тимофійчук. Авторитетний аграрій не лише в Снятинському районі, де орендує 2200 га землі у рідних Попельниках та ще шести селах, а й загалом на Прикарпатті. В аграрному бізнесі — вся родина, а зокрема брат Ярослав — батько народного депутата Володимира Тимофійчука.

До сільського господарства Богдана Тимофійчука привів випадок. Після закінчення з відзнакою Івано-Франківського інституту нафти й газу інженер-механік подався в Тюмень. У 29 років став першим заступником Сутормінського управління бурових робіт, де працювало 1800 осіб. Сибір тоді був модним, їхали за «довгим рублем».

«Попри те, в 1991-му приймаю не зовсім логічне з економічної точки зору рішення: повертаюся з дружиною-естонкою Інною на Прикарпаття. Побралися ще в інституті, мали вже двох синів, планували третього. Розуміли: як залишимося, то назавжди. Та перспективи невтішні. На той час Союз розвалився, рухнула економіка, перервалися зв’язки. Перебої з поставкою вітчизняних та японських труб, цементу. Застопорилась виплата заробленого. А головне — три рідні брати в Україні успішно працювали в аграрній сфері. Володимир очолював районну «Сільгоспхімію». Хотіли й мене бачити в цій когорті», — розповідає Богдан Тимофійчук.

По приїзді заснував кооператив «Контакт». Ще зберігалися зв’язки між агропідприємствами та райбазами. Постачав самохідні екскаватори та обладнання Івано-Франківському управлінню бурових робіт. Запрошували на роботу, але нафтовидобування катастрофічно скорочувалося, розрив поглиблювався, утворилися повноцінні кордони, вахтово-експедиційний метод роботи відходив у минуле.

Механізований десант

Аграрна галузь трималася. У 1995-му Богдан Тимофійчук навідався до однокласника на Кіровоградщину. Той нарадив узяти в оренду сільгосптехніку й надавати послуги з обробітку ґрунту. Кооперативом «Контакт» придбали три «кіровці», й таким мехзагоном рушили з Прикарпаття до Новгородківського району.

«Бізнес пішов. За чотири роки заробили грошей, що тутешні господарства не мали стільки прибутків, щоб розрахуватися з нами. СВК «Березуватський» заборгував на той час 800 тис. грн. То було 400 тис. доларів. Запросили мене наприкінці 2000-го стати головою господарства. Погодився за умови, що то буде приватне підприємство, а селяни працюватимуть, отримуватимуть компенсацію за оренду землі. Мотивував своє бажання створити приватне підприємство тим, що треба стабільності, маю перевезти сюди сім’ю», — розповідає Тимофійчук.

На диво, селяни пристали на пропозицію. У сусідньому Устинівському районі агрофірмою «Україна» керував досвідчений, нині вже покійний, Анатолій Олексійович Петренко. Він багато допоміг щодо агрономічної освіти та спілкування. Бо менталітет південних та західних областей відрізняється. На Кіровоградщині живуть щирі доброзичливі люди. Але — нинішнім днем, ще в тих будиночках, що їм виділили за колгоспів та радгоспів. «Раді працювати за хорошу платню та порядне ставлення. Що ми й забезпечили», — наголошує Богдан Володимирович.

Й так постало в селі Березуватка Устинівського району ПСП «Червона Калина», як там казали — приватний колгосп. Тодішній голова РДА підтримав, наголосивши, що «хлопці із заходу — носії чогось нового».

На той час усе краще майно колишнього господарства вже розпаювали. А ще частину продали за безцінь як металобрухт, щоб розрахуватися за борги. Залишилося кілька тракторів, борін та сівалок, розкомплектована «Нива», молоковоз та ще якісь машини.

Отож поставили в стрій техніку. Перші жнива. Врожаї були дуже високі, 62 ц/га — озима пшениця, рекорд у районі. В 2004 році Почесну грамоту Верховної Ради отримав Анатолій Петренко-молодший (син Анатолія Олексійовича), що так само заснував приватну агрофірму. А від Кабміну — Богдан Тимофійчук, за високі досягнення занесений також до книги «Почесні люди Кіровоградщини».

Так десять сезонів упроваджували нові агротехнології — з мінімальним обробітком, підвищеним вологозбереженням, що актуально для тамтешніх родючих чорноземів, але в умовах посушливого клімату. Придбали сучасну імпортну техніку. Допоки агрохолдинги правдами й неправдами не взялися захоплювати землю. Була загроза піддатися такій рейдерській атаці, тож Тимофійчук передав «Червону Калину» другому сину Петренка — Володимиру.

«У тому господарстві ще два роки працював мій старший син Віталій. Мав досвід роботи й перспективу в американській компанії «Бунґе» як менеджер із заготівлі та відправки за кордон зернопродуктів, був перекладачем від фірми в Арґентині. Та здобув ще сільськогосподарський фах і залишився в сімейному бізнесі. А я отримав запрошення зі снятинського села Джурів. Покликали, щоб не віддати землю агрохолдингам», — пригадує Тимофійчук.

До рідного краю

2008-й — перші жнива на Прикарпатті. Сусідні села придивлялися до успішного господарювання, то й передали свої землі в оренду Тимофійчуку, який на той час заснував приватну фірму «Богдан і К».

Той рік через страшну повінь досі згадує із жахом. У межиріччі Прута й Рибниці вода вийшла з берегів на понад два метри й залила все навколо. У Прутівці перекинувся рятувальний човен, одночасно загинуло восьмеро людей. Надійшла державна допомога на відшкодування втрат. Відгукнулися й друзі-аграрії з Кіровоградщини, зібрали серед своїх колег і передали Тимофійчукові 69 т зерна. Це була велика підмога. Роздав потерпілим від повені.

«Кіровоградський край для мене важливий ще й тим, що навчив не тільки вирощувати хліб, а й любити землю. Бувають критичні ситуації, проблеми з поверненням кредитів. Щоб розвіяти важкі думки, найкраще — поїхати в поле: чи колоситься врожай, чи ведуться якісь польові роботи. Там відчуваєш енергію землі, якою заряджаєшся і віриш, що все поправиться, посіяне перезимує тощо. Такої гармонії з природою навчив мене покійний Анатолій Петренко — орденоносець, заслужена й поважна людина-патріот. І синам своїм кажу: не ведете агробізнес, а живете землею і вирощуєте головне — хліб», — наголошує Богдан Тимофійчук.

«Богдан і К» має потужну техніку, може обробляти й  5 тис. га землі. Однак резервів на Прикарпатті мало. Отож розбудовують інфраструктуру, звели два сучасні зерноочисні та сушильні комплекси. Є перспектива відкриття заводу мінеральних вод у Прутівці. За соціальне партнерство мають повагу серед громад краю.

Мандат довіри

У 2015 році громада Снятинського району довірила Богданові Тимофійчуку представляти свої інтереси в Івано-Франківській облраді. Роботи вистачає. Як заступник голови постійної комісії з аграрних питань і земельних відносин у 2016-му ініціював депутатське звернення до столичної влади щодо продовження пільгового режиму оподаткування, був головою страйкового комітету. Так само через рік, коли скасували повернення ПДВ трейдерам за експорт ріпаку та сої, знову виходили з технікою на дороги, страйкували, та не достукалися. Вартість тонни сої в 2017-му була на рівні 12,8 тис. грн, тепер обвалилася до 8,3 тис. грн.

«Фактично соєва ніша зараз нерентабельна, майже нульова. А ця культура найкраще відновлює родючість ґрунту природним шляхом. І селяни втратили заробітки, — акцентує співрозмовник. — Наша комісія розглядає різні питання й щодо лісокористування, землі. Та Верховна Рада попереднього скликання не надто лобіювала інтереси аграріїв. На щастя, відтермінували законопроект про ліцензування ємностей для зберігання пального на дрібних автозаправках. За те, приміром, щоб тримати в діжці кілька літрів пального для комбайна, треба було б виробити дозвільні документи, як їх мають нафтобази та АЗС. Це суттєво вдарило би по селу. Сільгосппідприємства ж купують пальне здебільшого «з коліс», тобто запаси роблять невеликі. Тепер через Комітет з питань аграрної та земельної політики, а зокрема за сприяння народного депутата Володимира Тимофійчука, винесли пропозицію щодо технічних вимог таких автозаправок на рівні тих, що прийняті в Євросоюзі, вони не такі жорсткі».

Економіст за освітою, Володимир до обрання у Верховну Раду працював у господарстві свого батька механізатором, бухгалтером та агрономом, учився премудростей агробізнесу. Створив своє СП «Агро-лідер». Слава успішного господаря, високі врожаї хліба і технічних культур допомогли виграти політичні баталії. «Сподіваємося, що таке представництво аграріїв сприятиме підтримці галузі. Чимало й інших проблем треба вирішити, а зокрема функціонування дренажних систем, що важливо для важких заплавних ґрунтів. А головне — викоренити корупцію», — переконаний Богдан Тимофійчук.

Розповідь про Богдана Тимофійчука була би неповною без згадки про родину. Дружина Інна — головний економіст ПФ «Богдан і К». Найстарший син Віталій — менеджер із реалізації та збуту, матеріального забезпечення господарства. Середульший Олександр, закінчивши Київський економічний університет за спеціальністю «міжнародна економіка», здобув ще фах вченого-агронома, захистив кандидатську дисертацію за тематикою «Інтенсивне вирощування кукурудзи на зерно в Карпатському регіоні» та у своєму ФГ «Голден Харвест» (Золотий урожай) вирощує цієї культури й по 150 ц/га. Наймолодший Павло освоїв фах «облік та аудит» і навчається ще на агронома. Внук Даниїл та внучка Емілія дуже люблять поле й техніку. Росте зміна!

До речі

Напередодні Дня працівників сільського господарства вийшов Указ Президента України «Про відзначення державними нагородами працівників агропромислового комплексу». За значний особистий внесок у розвиток агропромислового виробництва, вагомі трудові досягнення, багаторічну самовіддану працю звання «Заслужений працівник сільського господарства України» присвоєно Богдану Володимировичу Тимофійчуку — директорові ПФ «Богдан і К».

Фото автора.