Сидів я над Дніпром на човнику з вудками. Вітерець стишився, осіннє сонечко збиралося заходити, рибка не цікавилася приманками... От тієї благословенної години лягли на душу напівсерйозні-напівкумедні рядки, які я назвав «півнячими співанками». Пропоную їх читачам, наперед роз’яснивши, що півняче кукуріку в моєму тлумаченні часом означає привітання, часом — заклик до уваги. А кукуріки — то закохані пари в ліжках. Насолоджуйтеся, користуючись правилом: «Те читати нам не лінь, що потрапило в «Курінь»!
Політичне
Кукуріку, Президенте!
Ви зловили всі моменти.
А тепер керуйте так,
Щоб покинув нас бардак.
Головне: війну кінчайте,
Територій не здавайте!
І на путінські умови
Не пристаньте
навіть словом,
Це всім нам складна задача,
В Раші бо собача вдача,
В ній менталить Азія,
Штовха на безобразія.
Кукуріку, олігархи!
Вже не буде з вас монархів.
Або йдіть служить народу.
А як ні — хоч з мосту
в воду.
Нам не тра,
щоб Коломойський
Збирав пляшки на помойці.
Але хай добра з офшор
Поверта на наш бугор.
Економічне
Кукуріку, демократи!
Люди роблять без зарплати.
Нема хліба, нема сала
І тепла в квартирах мало!
Агрохолдинги, привіт!
Ви — знавці на цілий світ.
Ваша лапа механічна
Люд із сіл вигонить звично.
Щоб у селах українці
Не лишались поодинці,
Тож гуртуймось у громаду
Й там даваймо собі раду
А громада без земельки —
Як з ціпком жебрак
Омелько.
Тому наші чорноземи
Іноземцям не до теми.
Кукуріку, добрі люди!
Що посієте, те й буде.
А тепер як в лоб кілком —
Битва Геруса з Ляшком.
