Голова ФГ «Прометей» Орися Книшук (праворуч): «Працюючи вдома, бережемо наші родини».

Найнебезпечніше те, що під час становлення вторинного ринку земель нові власники диктуватимуть свої умови на оренду придбаних ділянок.

Фермерське господарство «Прометей» із села Перерів Коломийського району відсвяткувало двадцятирічний ювілей. Одне з небагатьох на Івано-Франківщині сільгосппідприємств, що займається тваринництвом, вирощуванням овочів та картоплі. Ці сектори агровиробництва створюють додану вартість. Держава має більше податків, селяни — роботу.

Головні набутки

«Переробка продукції — той чинник, який підвищує вартість землі. Хоч як дивно, та найкращі у світі чорноземи ледь не найдешевші. Натомість поляк-аграрій виживає на полуниці, італієць — на перці, нідерландський фермер вирощує кормові культури, згодовує худобі, продає молоко, — і з якогось клаптика землі більше зиску, ніж із гектарів», — розмірковує депутатка обласної ради, голова ФГ «Прометей» Орися Книшук.

У господарстві 150 га відведено під овочі, 80 га — картоплю. Ці культури дають важливий бонус — зайнятість населення. Рік видався виснажливим. Зменшення показників за всіма культурами проти торішнього, як, зрештою, у багатьох аграріїв області, вплинуло на рівень доходів.

«Попри те намагалися, щоб колектив не відчув цього, бо цінуємо кожного. Не роз’їхалися закордонами, а працюють на своїй землі. За цим — збережені сім’ї, доглянуті діти й старенькі. Оце важливі набутки нашого підприємства, чим найбільше пишаємося», — наголошує співрозмовниця.

«Прометей» традиційно підтримує соціальну сферу, допомагає з ремонтами сільських доріг, відновленням шкіл та дитсадків, клубів і стадіонів у тих населених пунктах, де орендує землі. Щоб стимулювати громади, співфінансують проекти розвитку місцевого самоврядування. На цьому також не економлять.

Господарство — родинна справа. Орися Книшук родом із Городенківського району, її чоловік Петро — із Косівського. У 1991 році подружжя стажувалося в США. Переймали на фермах тамтешній досвід, повернулися через кілька місяців додому та й собі стали впроваджувати. Розпочали з того, що взяли в оренду 30 га землі, придбали корівник, нарощували поголів’я. Долучали гектари, скуповували й ремонтували стару техніку, стайні, майстерні, зерносховища. Оновлювали матеріальну базу.

Вибудовували власний бізнес за новітніми технологіями. Створили ще два підприємства. Відтак і спорудили нові приміщення для тварин.

Нині ФГ — типове господарство на зразок закордонних. Це впорядкована територія з фермами для утримання великої рогатої худоби голштинської породи. Розвивають і м’ясне скотарство. Мають переробні цехи. Бренд «Прометей» — символ якісних м’ясопродуктів та бринзи.

Перший запис у трудовій книжці глава сімейства Петро Книшук отримав у десятирічному віці, починав із колгоспного пастуха. Знається на різних сферах сільгоспвиробництва, економіці. Неабиякі менеджерські та організаторські здібності, піклування про громади сприяли його обранню депутатом обласної ради. Після створення Матеївецької ОТГ став тут керманичем. Виробництвом займаються дружина Орися та сини Василь і Богдан, невістки. Світлана, приміром, — велика підмога навіть на тракторній бригаді.

Державо, допоможи набрати жирку й гідно конкурувати

Отак, на оптимістичній хвилі, можна було б завершити розповідь про успішних фермерів Книшуків. Натомість Орися Володимирівна занепокоєна майбутнім. На її думку, держава не зацікавлена в розвитку малого й середнього бізнесу в аграрній сфері.

Тих невеликих господарств, на яких тримається село. Які десять-п’ятнадцять років тому мали сміливість узятися за обробіток занедбаних ділянок, викорчовували хащі, ризикували із кредитами та купували техніку, вкладали кошти у створення потужностей для зберігання вирощеного.

А підтримка яка?!

«Так само нищівним може стати введення вільного обігу землі. Зайде агробізнес із великими грошима, подавить фермера. Нам кажуть не боятися, навіть заходження іноземців. Мовляв, будуть розвивати галузь. А фермери заповнять іншу нішу: вирощуватимуть екологічно чисту продукцію. Та на неї нині попиту нема, як і ефективного державного регулювання. Якби, приміром, у крамницях на одній полиці розмістили товари із натуральної сировини, а на інших — дешевші, але зі вмістом добавок: масла з рослинними домішками, хімічними складниками тощо, то покупець мав би вибір. Утім, зважаючи на бідність більшості споживачів, годі сподіватися, що вироблені винятково з молока, але дорожчі масло чи сир матимуть великий попит», — пояснює Орися Книшук.

Фермерка каже, що систематичні утиски населення, його зубожіння комусь на руку. Збіднілий народ швидше піде на поступки. Приміром, кинеться продавати свою землю. Бо саме селянство належить до тієї найбіднішої верстви. Попри те більшість із них ставляться негативно до введення вільного обігу земель.

На думку співрозмовниці, першим покупцем пропонованих земель сільськогосподарського призначення мала би виступити держава. Або громада, ОТГ взяла би кредит, щоб придбати ці ділянки, опісля віддати їх у користування ефективним господарствам. А за рахунок оренди мала би наповнення бюджету.

«Не так страшний первинний ринок землі, бо, приміром, наше ФГ «Прометей» як орендатор матиме першочергове право купити орендовані ділянки. Страшніше — вторинний. Нині відсоткові ставки оренди регламентовані, селяни за гектар отримують понад 3 тисячі гривень щороку, яких можуть позбутися, продавши свої ділянки. Якась компанія придбає площі, на обробіток яких ми, фермери, маємо укладені угоди. Коли ж термін оренди закінчиться, нові власники диктуватимуть свої умови. Перш ніж відпускати землю у вільне плавання, треба створити умови. Фермери в країнах ЄС, приміром, мають значну державну дотацію, і це допомагає виживати. То й у нас треба побавити того малого сільгоспвиробника, щоб набрали жирку й гідно конкурували. А не випускати солдата голодного в бій — це початково програшний варіант. Хочемо достукатися до державних мужів, поки не пізно», — наголошує Орися Книшук.

Фото Сергія ГРУДОВОГО.