Із цим пов’язано чимало неординарних оповідок, які на сьогодні не можна просіяти крізь сито та відділити істину від міфів. Швидше за все, об’єктивна реальність назавжди загубилась у віках, а нам залишилося лише обирати між казками, легендами, правдоподібними версіями і художніми домислами авторів краєзнавчих розвідок та очевидців давніх подій.

Форпост біля Дикого поля

Тоді як Суми нині відомі на весь світ, топонім «Старе село» майже нікому ні про що не говорить. Водночас не чиїмись здогадками, а документами підтверджено, що цей населений пункт з’явився на березі Псла значно раніше від Сум. І заснував його також Герасим Кондратьєв, котрий разом зі своїми козаками прибув на Слобожанщину із нинішнього Білоцерківського району Київської області. У Старому селі козаки зайняли плацдарм, з якого почалось освоєння навколишніх територій та будівництво фортеці «Сумин городок». Залишки тієї невеличкої цитаделі і досі вгадуються у самісінькому центрі Сум.

За легендою, місто збудували за гроші, які були у знайдених козаками на березі річки торбах. Через це на гербі Сум і зображено три сумки. Від них нібито і пішла назва міста, хоча згідно з іншою версією, похідна топоніма — назва річки, на березі якої збудували фортецю. Сумка, хоч і перетворилась на ручай, і досі тече містом.

Колись це була північно-східна околиця європейської цивілізації, за якою починалось Дике поле. Зрештою, чому «колись»? Ментальність народів і націй виявилась дуже стійким і незбагненним явищем, непідвладним часу, тож і по сьогодні відчуваємо нецивілізований вплив з-за «поребрика», від якого страждали ще наші пращури.

Прізвище чи псевдонім?

Від Сум до Старого села — якихось 7 км. В обласному центрі іменем Герасима Кондратьєва названо найдовшу центральну вулицю, але ще не факт, що ця назва правильна: дехто з місцевих краєзнавців сумнівається, що козацький отаман мав саме таке, а не якесь інше прізвище. Власне, і Старе село не могло одразу ж так називатися, бо це суперечить логіці: дуже важко уявити, що поселення, яке щойно заклали, одразу ж почали іменувати «старим». Для набуття такого означення потрібно, щоб минув якийсь час.

У жодному з письмових джерел, що збереглися від тієї епохи, Старе село не згадується. Натомість дуже часто фігурує Шустикове. Якщо навкруги не було інших значних поселень, окрім Старого села, може, саме воно раніше і називалося Шустиковим?

Але тоді з’являється інший ребус. Якщо цей форпост заклав Кондратьєв, чому поселення у своїй назві не успадкувало прізвища козацького отамана? Адже у ті часи саме так і робилося.

Здається, прийнятну відповідь на це запитання знайшов сумський краєзнавець Олег Корнієнко. Він ретельно передивився реєстр Білоцерківського козацького полку, звідки прибув на нові землі Герасим Кондратьєв, і не знайшов там такого прізвища.

Швидше за все, Кондратьєв — це не прізвище, а по батькові. Щоправда, у реєстрі сім разів зустрічається прізвище «Кіндратенко», але воно жодного разу не поєднується з іменем «Герасим». Тому, цілком можливо, Старе село колись називали Шустиковим, бо його разом із Сумами заснував козацький ватажок Герасим Кіндратович Шустик. Не Кондратьєв! Пізніше, коли утворили Сумський козацький полк, Герасим Кондратьєв (Шустик) став його першим полковником. Утім, можлива й інша версія. Кондратьєв був насправді Кіндратенком, але згодом його прізвище зазнало змін усе через той же вплив з-за «поребрика». Прикладів таких стратегічно-ідеологічних редагувань, коли закінчення прізвища «енко» замінювали на «ов», вистачає.

Про Кондратьєва відомо чимало фактів, з яких можна зробити висновок, що цей чоловік мав чудову політичну інтуїцію та умів «проходити між крапельками». Зокрема, до наших днів дійшли відомості, що Кондратьєва схиляв на свій бік гетьман Іван Виговський, готуючись до знаменитої Конотопської битви. Сумський полковник від союзу із Виговським нібито утримався, завдяки чому, власне, і вцілів. Як відомо, українсько-кримськотатарське військо у Конотопській битві вщент розгромило агресорів з північного сходу, але скористатися плодами вікторії не зуміло. Оговтавшись після поразки, московіти вдались до масових репресій в Україні, під час яких загинуло чимало патріотів. Обережна нерішучість Кондратьєва, як на сьогодні, вимагає осуду, але звідки ми знаємо, як усе відбувалось насправді та що у ті часи керувало діями сумського полковника?

Попри все, що з ним та навколо нього сталося, засновник Сум і Старого села залишив по собі добру пам’ять.

Димок від Теремка

Від Сум до Старого села в’юниться дорога, ніби прорізана величезними ножицями садівника у кучерявих заростях із невисоких дерев та розкішних кущів. Біля сільради, яка тепер називається старостатом, ми домовились зустрітись із очільником Старого села Сергієм Єременком (на знімку). Що ця будівля — місцева управа, можна здогадатися завдяки синьо-жовтому прапору, яким бавиться вітер. На дверях приміщення — жодної вивіски. Як згодом з’ясувалося, її ще роблять, бо треба написати щось на кшталт такого: «Старосільський старостат Нижньосироватської об’єднаної територіальної громади Сумського району».

Окрім кабінетів сільських керманичів, колись тут розташовувалася ще й контора радгоспу, але коли його розформували, у будівлі розмістили відділ освіти. Надворі стоїть шкільний автобус, який органічно вписується в навколишнє середовище. Чого не скажеш про велику сріблясту чеканку на вершечку фасаду: на ній, обрамлені колоссям, виблискують серп і молот, символи тієї епохи, з якою давно хочемо, але не можемо попрощатись. На моє запитання, чому приміщення і досі не торкнулась декомунізація, чиновниця від місцевої освіти жваво відповіла, що це питання не перебуває у її компетенції.

Донедавна Старе село називали Червоним селом. Сергій Єременко розповідає: населений пункт перейменували у 1938 році, бо в ті часи будь-що «старе» перетворювали на «червоне». Суспільство прагнуло нового життя і у символіці бачило перспективи його пришвидшення. Як, до речі, і тепер. Чомусь багатьом здається: що більше повалимо пам’ятників вождям минулої епохи, то вищим стане наш ВВП.

Попередню назву Старому селу повернули 16 травня 2016-го. Нині вже важко уявити, що цьому населеному пункту — майже 400 років. Усе значиме тут розташоване поряд, на невеличкому п’ятачку. Неподалік старостату стоїть нова-новісінька дзвіниця. Її за часів Президента Ющенка збудували двоє земляків, котрі мешкають у Москві. Раніше на цьому місці стояла церква, яку звів один із синів Герасима Кондратьєва, але її у 1930-ті роки зруйнували місцеві комсомольці.

— Прославились тоді на всю Україну, — коментує Сергій Єременко. — Про цей «подвиг» написали у кількох газетах.

Від будинку Кондратьєвих, який стояв неподалік церкви, залишився лише вкритий заростями невеличкий пагорб. Із будівель часів засновника Сум і Старого села частково вцілів лише Теремок. Так краєзнавці та історики називають приміщення, де колись розміщувався заїжджий двір — своєрідний готель для подорожуючих у кінних екіпажах.

— Це була перша кількаповерхова цегляна споруда на території Сумського повіту Харківської губернії, — каже   С. Єременко. — У різних джерелах фігурують факти, ніби Теремок збудували у 1700-ті, але це неправда. Ще коли я працював учителем, натрапив на старовинну книжку, де було сказано, що ця будівля з’явилась у Старому селі у 1670—1680-х роках.

Таємниці підземелля

Теремок повністю сховався поміж дерев і кущів. Тепер це — руїна, схожа на сотні інших. Навряд чи хто заперечуватиме, що пам’ятка, безпосередньо пов’язана із засновником Сум і Старого села, потребує відновлення і заслуговує на масове паломництво туристів, однак станеться це нескоро. Якщо взагалі станеться... С. Єременко вважає: реставрація Теремка коштуватиме не менше 12 млн грн. За нинішніх часів та умов це непосильна сума для місцевого бюджету. Якби Старе село приєдналося не до Нижньої Сироватки, а до обласного центру, реконструкція будівлі часів Герасима Кондратьєва була б реальною. Але вийшло так, що сумські чиновники десятиріччями використовували Червоне (тепер знову Старе) село, забрали у нього більшість землі під міську забудову, а у приєднанні до міста, поводивши селян за ніс, відмовили.

Тим часом ці місця — справжня цілина не тільки для потенційних туристів, а й для дослідників та «чорних» археологів. Старожили розповідають, що між церквою, будинком Кондратьєвих і Теремком існували підземні ходи. І досі ніхто не знає, що там може бути сховано. Сергій Єременко ці чутки підтверджує. Колись він ішов тут протоптаною у заростях стежкою і почув з-під землі характерний стукіт: хтось проник до підземелля та щось там шукав. Хто це був і чи вдалося йому щось знайти, залишається невідомим.

Який вигляд мали колись Теремок та будинок родини Кондратьєвих у Старому селі, тепер можна побачити лише на старовинних малюнках та фотографіях. На щастя, вони збереглися до наших днів і колись можуть стати у нагоді реставраторам.

Фото автора.