В Україні продовжують ламати списи навколо необхідності якнайшвидшого запуску на законодавчому рівні механізму купівлі-продажу земель сільгосппризначення. Але чи прораховують в уряді до яких наслідків призведуть плановані новозміни у вітчизняному агросекторі? Чи піде ринковий обіг гектарів на користь нашому сільгоспвиробництву, яке за обсягами експорту вирощеного посідає нині лідируючі позиції і залишається чи не основним джерелом валютних надходжень? Суттєво підтримує економіку вирощений на українських ланах і перероблений всередині країни соняшник. Наша держава експортує найбільше у світі олії. Тож, у разі відкриття ринку земель, як зміниться структура посівних площ у короткостроковій перспективі та у найближчі 5-10 років? З цим запитанням ми звернулися до міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова (на знімку) під час прес-марафону «Фінальна версія земельної реформи», який пройшов у Києві.
За його словами, це важливе питання - про те, що станеться з площами.
Наступного року, звичайно, суттєвих змін не буде, впевнений Тимофій Милованов, тому що ринок відкривається тільки у жовтні, тобто після самого сезону.
Зараз намагатимуться собі добрати оренди, але з точки зору змін в структурі, думаю, в перший рік суттєвих змін не буде. Після запуску ринку багато залежить від того, скільки землі буде куплено чи продано взимку. За нашими очікуваннями, це не буде великий обсяг. Можливо, п'ять-сім відсотків землі на календарний рік. Тому певні зміни відбуватимуться, але, думаю, поки вони будуть мінімальними. Суттєві зміни очікуємо в податках, тому що ціна гектарів росте. І в тому, що збільшиться кількість і важливість інвестицій. Тобто сподіваюся, що потроху почне розвиватися переробка. Ми оцінюємо вплив на ВВП у короткостроковому періоді в 0,23 відсотка за наступний рік позитивних і далі в 1-0,9 відсотка - через рік, і, можливо, 2-3 відсотки пізніше. Усе залежить від структури ринку землі - від того, який варіант буде прийнято. Якщо сурові, сильні обмеження, то вплив на економіку буде меншим. Бо обмеження не дозволяють перерозподіляти землю до більш ефективних власників.
У довгостроковому періоді моє очікування наступне: сьогодні багато людей проти іноземців. Але успішні фермери самі будуть через певний час просити, щоб дали доступ закордонним ынвесторам. Тому що іноземці прийдуть з більш дешевими і довгостроковими грішми. Це право українського народу вирішувати. Але, на мою думку, самі фермери через певний час боротимуться за те, щоб зменшили обмеження і дали можливість іноземцям купувати землю. Це дійсно визначатиметься на референдумі, але поступ такий буде. Чому так думаю? Тому що успішним власникам землі, які зароблятимуть за рахунок збільшення ефективності її використання, за рахунок доданої вартості, потрібні інвестиції - для переробки, для інфраструктури. Інвестиції краще брати на більш дешевих умовах. Більш дешеві гроші в Європі, ніж в Україні. На жаль. Ми багато робимо для того, щоб знизилися відсоткові ставки, щоб більш дешеві гроші з'явилися і в нашій державі. Але реалістично думаю, що буде попит на інвестиції і від іноземців. А вони не стануть давати гроші просто так, захочуть якусь співпрацю. Такими є очікування...
- А не припускаєте ви таку ситуацію: скажімо, з приходом іноземців контроль значної кількості площ перейде від нинішніх холдингів до інших структур. Зараз олійна галузь приблизно дає 5,5 мільярда доларів валютної виручки на рік. Нині маємо значні площі під соняшником. А інші структури, які контролюватимуть землю, вирішать сіяти ріпак. Ця культура швиденько експортуватиметься до країн, де є відповідні переробні потужності, а ми залишимося зі своїми олієпереробними заводами, орієнтованими переважно на насіння соняшнику? І зі збереженими грунтами, на яких уже не вирощуватиметься соняшник. Такі критичні варіанти можливі?
Як зазначив, відповідаючи на це питання Тимофій Милованов, це жодного стосунку не має до ринку землі.
Тому що, наголосив міністр, якщо буде вигідно після того, як хтось купить землю, там сіяти ріпак, а не соняшник, то це не залежить від типу власності на землю. Якщо вона в оренді, то теж сіятимуть ріпак, а не соняшник. Жодним чином сьогодні оренда не створює мотивації для того, щоб захищати землю, захищати з точки зору якості, невиснажування. Навпаки, якщо людина є власником і вона працює на землі, то дбає про довгострокову її вартість. Вона буде обережніше до цього ставитися, їй вигідно дійсно розвинути переробку і заробляти більше саме тут. Тому що актив землі є тут. Якщо я є власником землі, у мене є вибір: продати, щоб в Туреччині там щось переробили чи в Єгипті (умовно) або в якійсь іншій країні. Чи взяти гроші і створити свою переробку. У мене, маленького чи середнього фермера, немає можливості побудувати переробку в Єгипті чи деінде. Тому насправді ринок землі зменшить ці процеси виснаження і, водночас, створить умови для отримання доданої вартості.
Спілкувалася Галина КВІТКА.
Фото автора.
