Він є секретарем Комітету з питань аграрної та земельної політики та членом депутатської групи «За майбутнє».

— Після перемоги на одномандатному 165-му виборчому окрузі на Тернопільщині що для вас виявилося найскладнішим?

— Передусім ця робота дуже відрізняється від тієї, якою я займався раніше. Господарська діяльність — це одне, а законотворчість — це інша сфера. І тобі її треба опанувати в доволі стислі терміни. Усі ці місяці я працював над тим, щоб освоїти законотворчу діяльність.

— Ви засновник успішного аграрного бізнесу, чому вирішили обиратися до Верховної Ради?

— Наше законодавство не завжди працює на бізнес та економіку, а треба змінювати правила. Зрештою, створювати нові — конструктивні. Тому, маючи певний досвід, я й прийняв таке рішення, бо закони мають працювати на розвиток держави і добробут людей. Компанію «Агропродсервіс», яку я заснував, нині очолює Андрій Баран, мій добрий друг, з яким ми впродовж п’ятнадцяти років розбудовували наше підприємство. Ми разом формували нинішній колектив компанії і вона в надійних руках.

— Які з передвиборних обіцянок вам уже вдалося виконати?

— Усі намічені справи нині в процесі роботи. Не все можна вирішити швидко. Але намагаюся тримати передвиборну програму на контролі, залучати до цього процесу своїх виборців і комунікувати з ними. Попри те, що бюджет проголосовано, досі невідомо, як розподілять кошти на соціально-економічний розвиток між округами депутатів-мажоритарників у 2020 році. Але ми стоїмо на такій позиції: незалежно, від якої ти політичної сили, незалежно від того, в якій фракції працюєш, має бути чесний і рівний розподіл фінансування між усіма. Якщо у нас є 7,5 мільярда гривень на соціально-економічний розвиток, то їх належить чесно розподілити між усіма 199 мажоритарниками, які нині є в парламенті, за яких голосували і яких обирали люди.

— У першому читанні депутати проголосували за запровадження ринку землі. Цей законопроект ви не підтримали, хоча не раз висловлювалися за земельний ринок...

— Так. Під час цього голосування я утримався. Я за ринок землі, але за чесний і зрозумілий ринок землі, за ринок землі «українець для українця». А не ситуацію, коли невідомо хто прийде і невідомо як придбає. Ми розуміємо, що земля — це щось більше, ніж просто товар. Це територія нашої держави, вона й складається з тих маленьких ділянок, які продаватимуться чи купуватимуться. Українцям не все одно, хто буде володіти тими територіями. Я вхожу в групу «За майбутнє». Ми подали свої правки, я подав також персональні пропозиції до прийнятого закону, тому голосуватиму «за», лише коли їх врахують. Маємо розуміти, яка концентрація землі має бути в одних руках. Я за те, щоб ринок землі вводився поетапно, щоб не наробити помилок.

І про обмеження в одні руки для громадян: у своїй правці подав 700 гектарів, бо вважаю, що це немало і небагато.

— А які ідеї маєте щодо розвитку сільського господарства на Тернопільщині зокрема та в Україні загалом?

— Україна — країна аграрна. Візьмімо зерно, яке ми продаємо як сировину. Я за те, щоб створювати його додану вартість. І не бути країною, яка асоціюється із сировинним придатком, а виходити на рівень країн із доданою вартістю. І ми пропонуємо, щоб підприємства, незалежно від форми власності, які утримують тварин і працюють у молочному напрямі, з першого дня відкриття обігу земель, мали б можливість купувати землю з розрахунку два гектари на одну корову понад встановлене обмеження. Бо кожна корова потребує грубих кормів, які зростають на землі. Чимало такої землі перебуває в оренді. Власники підприємств не завжди впевнені, що переукладуть договір оренди й надалі. А така норма стабілізувала б ситуацію, дала б змогу чіткіше планувати виробничий процес і дала б додатковий поштовх розвитку сільського господарства. Але чи підтримають депутати таку правку, ми не знаємо. Буду над цим працювати.

— Кілька слів про черговий виток децентралізації в Україні. Як, на вашу думку, мають об’єднуватися наявні громади?

— Об’єднання громад заради об’єднання — це неправильно. Випадок, коли хтось у цьому процесі задовольнив лише власні амбіції, — це неприпустимо. Об’єднання громад має відбуватися заради розвитку. Я за принцип здорового глузду й фахових економічних обчислень. Громада може мати і три тисячі населення, і 30 тисяч. Головне — мати бюджет розвитку, а не бюджет спроможності, коли є гроші лише на зарплату та поточні витрати. Бюджет розвитку, який спрямований на поліпшення інфраструктури населених пунктів і відповідно якості життя громадян.

— Які у вас плани на 2020 рік?

— Ставлю перед собою завдання вчитися, опановувати професію парламентарія, розвиватися, бути корисним для країни, уряду, громади й своїх виборців.

Спілкувалася Надія МИКОЛАЙЧУК.