Обідній час.

На тлі ще живих спогадів про дитячі інтернати пострадянської доби з властивою для переважної більшості з них атмосферою колонії для малолітніх злочинців, Староосотський дитячий протитуберкульозний санаторій (який реально мотивує себе гаслом «У кожній дитині є сонце, тільки дайте йому світити!») має вигляд райдуги над скутим кригою ставом у похмурий зимовий день. А подані вище прекрасні слова виписано на променях веселки на плакаті, що прикрашає один із корпусів чималенького автономного містечка, де нині мешкають та навчаються 110 дітей з різних районів Кіровоградщини.

Вони — особливі

З роками кожен із нас потихеньку віддаляється від наївного й рятівного дитячого погляду на драбину й коло, якими згодом приречені бігати все життя, намагаючись щось там зрозуміти і до якоїсь там суті дійти, свідомо витесуємо із себе циніків та прагматиків (бо віолончелі й вірші заважають штовхатися ліктями)... Краще, ніж про це сказав Екзюпері в «Маленькому принці», вже не напишеш, тому відразу резюме: на якомусь щаблі чи черговому прогоні більшість людей стають нездатними розгледіти добру справу за добрими ж починаннями. Починає здаватися, ніби тут щось трохи підтасували, а там дещо замаскували... Але ж як приємно час від часу переконатися, що совість, гуманність, турбота і співчуття — це не просто слова, а фундаментальне віросповідання, яке може, приміром, зробити вчителя, вихователя, лікаря великими людьми в очах дитини, а кожен день малюка чи підлітка — радісним!

В області — це єдиний заклад, де оздоровлюють дітей, котрі були в контакті із дорослими хворими (переважна більшість пацієнтів — саме контактери, а з відповідним однозначним діагнозом минулоріч було прийнято на лікування лише трьох дітлахів).

Упродовж року місцеві лікарні направляють сюди майже чотири сотні дітей віком від трьох до п’ятнадцяти років. Якщо лікування проходить вдало, дитині на відновлення вистачає трьох місяців. У складніших випадках — додатковий триместр терапії. За цей час, як розповідає головний лікар комунального закладу Надія Левченко, діти отримують (і це найважливіші ліки) цілодобовий догляд. Багато малечі й підлітків — вихідці з родин, які потрапили в складні життєві обставини, для них тепла кімната, гаряча вода, чотириразове харчування — уже розкіш.

— Усім пацієнтам призначаються індивідуальні курси вітамінотерапії, лікувальної фізкультури, масажу, спеціальної дієти, фітопроцедур, — розповідає про специфіку роботи закладу Надія Борисівна. — Санаторій має свою загальноосвітню школу I—II ступенів. Уроки в ній тривають по 35 хвилин. Наша система навчання, самі розумієте, не може копіювати традиційну шкільну програму і характерні для загальноосвітніх шкіл, де навчаються здорові діти, освітні методи. У санаторії перебувають і діти з особливими потребами: порушеннями слуху, зору, мови, інтелекту, опорно-рухового апарату... Нам ніяк не обійтися без інклюзивної освіти, корекційної педагогіки. Приміром, впродовж 2016—2017 років профілактичне лікування пройшли 647 пацієнтів, із них особливого підходу потребували 83 дитини...

Містечко над ставом потрібне дітям

Розташований над мальовничим ставом на місці цукроварні пана Терещенка, цей санаторій рятує не лише хворих чи схильних до захворювання дітей. Він дає роботу ще й великому колективу вихователів, учителів, лікарів, медичних і технічних працівників, які мешкають в Іванівці, Поселянівці, Старій Осоті, Новій Осоті, Олександрівці. Не приведи господи, котромусь із невгамовних раціоналізаторів законодавства спаде на думку якось інакше, за новими бюджетними схемами, лікувати дітей від туберкульозу, — всі ці люди будуть змушені пакувати валізи, бо в рідних селах альтернативної роботи немає. А вже був прецедент, коли в автономного, зі спеціальним режимом перебування, закладу мало не відібрали школу. Мовляв, лікуйте там, а вчіть у котрійсь зі шкіл, розташованих поблизу сіл. Приміром, у Новій Осоті... До крайнощів, дякувати вселенському розуму, не дійшло — хтось там, нагорі, збагнув, що тоді учнів під час навчального року батьки до санаторію не відпустять і будуть вони собі кашляти вдома. Або ж у владі згадали про те, що дітей, котрі перебувають на лікуванні від інфекційної хвороби, не можна зводити зі здоровими учнями. Депутат обласної ради з Олександрівки Сергій Савченко тоді серйозно лобіював інтереси санаторію. І за це йому подяка передовсім від педагогів!

— Уроки в нас тривають із 9-ї по 13-ту годину, — уточнює розпорядок дня комунального закладу завідувач педагогічної частини Оксана Король. — Потім обід, перерва на сон. А з 16-ї по 21-шу годину діти займаються з вихователями, готуються до наступного навчального дня. Нині на лікуванні перебуває 28 дошкільнят — малеча віком до шести років. Лікувальні процедури діти проходять у кабінеті фізкультури, котрий обладнано велотренажерами, гімнастичною стінкою... Є належне устаткування і в фізкабінетах. Розважитися наші вихованці можуть в ігрових кімнатах, у кінозалі — подивитися телевізор, у фітобарі — випити лікувального чаю. Оазою здоров’я є сама по собі і територія комунального закладу: ялини, сосни, став, ігрові та спортивні майданчики.

Щоб не забули, як це — жити в чистоті, тверезості, теплі...

— Найбільша перевага санаторного побуту полягає в тому, що діти тут живуть за розкладом, — ще раз наголошує завідувач відділення, лікар Сергій Сайченко (на знімку разом зі старшою медсестрою Тетяною Тимко та завучем Оксаною Король). — Особливо це корисно для тих наших вихованців, які приїхали із сімей, де батьки забули про свої обов’язки. Такі родини давно живуть за власним розумінням того, як потрібно виховувати дітей чи вести домашнє господарство. Сьогодні ми вже можемо говорити, на жаль, про друге чи третє покоління людей, які переймають погані звички від своїх батьків і дотепер забули, як це — жити в чистоті, тверезості, теплі, відправляти в школу ситих дітей... Днями, приміром, до нас направили трирічну Лізоньку Федюшкіну, котра важить 11 кілограмів. Як із концтабору... Є й інша біда, пов’язана з порушенням режиму харчування — ота вся хімія, що її жують діти на шкільних перервах і після занять перед комп’ютером: сухарики, чипси, снеки... Виділять батьки дитині гроші, а вона піде й накупить на них «смаколиків», після яких ще й додаткову терапію треба призначати.

Усе добре тут й із забезпеченням ліками. Уже років десять, як ми отримуємо в потрібній кількості безплатні для пацієнтів-вихованців протизапальні та протиінфекційні препарати. Добре працює нині також Служба дітей. Це підтверджується, зокрема, тим, як оперативно до нас направляють на лікування малят: раніше набиралася група із 6—7 діток, а нині — майже 30!

Спільними зусиллями 

Керівник закладу вміє співпрацювати з владою та інвесторами, чітко аргументуючи потреби дитячого закладу. На подібні висновки наводить вигляд спальних кімнат із новими ліжками, класів, де, здається, вже не залишилося меблів радянської доби, санвузлів зі свіжими ремонтами, їдальні, ігрових кімнат і їхнього інвентарю, вже згаданий фітобар, який легко витримає порівняння з комфортними залами сучасних кав’ярень. І навіть... каплички на другому поверсі (!).

Величезний, з власною котельнею, своїми водонапірними вежами та внутрішньою мережею водопостачання, пральнею, столярним цехом та дизельною електростанцією, комплекс, безперечно, потребує уваги і держави, і філантропів. Санаторій давно в полі зору тих, хто готовий співчувати чужій біді, перейматися майбутнім, підставити надійне плече, допомогти. Приміром, ТОВ «Цвітна-Агро» запрошує працівників на свою городину, що дає змогу зробити серйозний запас овочів на зиму. ВК «Технополь» допомагає з ремонтами приміщень, привозить дітям фрукти. ТОВ «Трейдинг Кепітал» спонсорує виїзні екскурсії... 

Проте якщо хтось із заможних людей поцікавиться, чого не вистачає дітям у Старій Осоті, вони, безперечно, знайдуть, чим іще допомогти.

Кіровоградська область.

Фото Івана КОРЗУНА.