Проект Цивільного кодексу України, ухваленого 16 січня 2003 року, спочатку складався з восьми книг (розділів). Була в проекті і книга четверта «Інтелектуальна власність». З проекту було вилучено дві книги — про сімейне право і міжнародне приватне право. Вони стали відповідно Сімейним кодексом і Законом про міжнародне приватне право. У Сімейному кодексі зафіксовано пам’ятник юридичному дебілізму. Там міститься положення про «дітей, позбавлених батьківського піклування». Таких дітей в Україні взагалі немає. Хоч шукай їх удень зі свічкою в руці. Є недбайливі батьки, яких позбавлено батьківських прав.
Книга четверта «Інтелектуальна власність» в ухваленому Цивільному кодексі збереглася. У 2003 році були чутки, що тодішній Президент України збирався ЦК ветувати. Зрештою, він цього не зробив. Книга четверта засмічена публічно-правовими нормами, і в такому вигляді їй у ЦК не місце. Вона ганьбить Цивільний кодекс України, про що автор цих рядків уже писав. Компетентні фахівці казали, що укладачі ЦК хотіли втиснути в книгу четверту якомога більше тексту з чинних законів України про інтелектуальну власність. Можливо, від обсягу цієї книги залежав гонорар її укладачів.
Одним з останніх «шедеврів» Кабінету Міністрів України, очолюваного В. Гройсманом, є урядова Постанова «Про утворення робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України» від 17 липня 2019 року
№ 650. Постанова складається з двох коротеньких пунктів: утворити робочу групу та затвердити положення про неї. Додаток має назву «Склад робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України». Група налічує 13 осіб.
Очолює її міністр юстиції, його прізвище не зазначалося. Ну Бог з ним, із безіменним міністром юстиції. Сьогодні один міністр, а завтра може бути інший. Міністр для того, щоб керувати. Створювати Цивільний кодекс будуть члени групи.
Викликає велику підозру засекреченість прізвищ членів робочої групи, хоча їхні посади — максимально конкретизовані. Наприклад, заступником голови робочої групи є «завідувач кафедри права Київського національного лінгвістичного університету».
Припустимо, наразі цим завідувачем є знаний у цивільному праві вчений. А якщо завтра призначать завідувати цією кафедрою фахівця, який не розуміється на цивільному праві, бо сферою його інтересів є кримінальне право? Що тоді робити з неадекватним заступником голови робочої групи? Аналогічні претензії є і до безіменних посад інших членів робочої групи. Прозорістю і не пахне. Тхне корупцією. Вона — 100-відсоткова.
Положення про робочу групу складається з 12 пунктів. Від громадськості приховано, на яких засадах працює група — безплатно чи на кошти держбюджету, чи кошти вітчизняних та/або іноземних спонсорів? Яка сума коштів виділяється на «оновлення цивільного законодавства України»? Оскільки в цирку ведмідь робить трюки, бо знає, що дресирувальник дасть йому цукерку, то посмішку на кшталт посмішки Мони Лізи викликає безплатність роботи членів групи. Чому замовчується, що йдеться про оновлення саме Цивільного кодексу України. ЦК зразка 2003 року став у велику суму, але виявився недосконалим. Здається, персональний перелік членів робочої групи доводилося бачити у вересні 2019 року в одній із вітчизняних газет.
Отже, на цьому етапі коня поставлено позаду воза, кінь так воза не потягне. А як потрібно було запрягати? Дуже просто — провести добре анонсований великий круглий стіл, перепусткою на який були б, принаймні, коротенькі (2—3 сторінки) тези з пропозиціями щодо оновлення цивільного законодавства. Наявність тез — доказ серйозності учасника круглого столу.
Під час обговорення стало б зрозуміло, хто може впрягтися у віз та тягти його.
Нам треба створити такий Цивільний кодекс України, що відбере в німців пальму першості в кодифікації цивільного законодавства, яку вони тримають уже понад 120 років. Це може зробити лише винятково пандектний Цивільний кодекс. Цього шляху людство ще не проходило. Сумніваюся, що створена Володимиром Борисовичем група здатна перевершити німців.
Про пандектний Цивільний кодекс є статті автора цих рядків, зокрема, в «Голосі України» (22.04.2016), «Юридичній газеті» (4.10.2016), «Юридичному віснику України» (1—7.02.2019).
Є побоювання, що вади книги четвертої будуть перенесені і в Цивільний кодекс нового зразка, бо багато наших правників ще й досі не розуміють, що в Цивільному кодексі мають бути лише цивільно-правові норми, а не якісь інші. В оновленому Цивільному кодексі пандекти повинні стосуватися не лише інтелектуальної власності, а й інших галузей права.
Іван ДАХНО, професор.
