Впроваджена ним в уряді система закупівель ProZorro довела свою ефективність, у першу чергу, у подоланні корупційних викликів та прискоренні процедур.
Зараз, перемігши у конкурсі на очільника Держмитслужби, що багатьом не сподобалося, аж до оскарження його результатів у судах, він взявся жорстко реформувати митницю. Треба визнати, що його перші кроки у цій важливій бюджетоутворюючій структурі є успішними і динамічними. Максим Нефьодов і надалі доводить, що він і реформи – слова синоніми. А підводних каменів, навіть рифів, здатних потопити спільний корабель реформ, на митниці чимало. Про це та інше розмовляємо з таким цікавим і креативним чиновником.
– Чи задоволені ви темпами та результатами масштабної реорганізації митниці?
– Ще рано бути задоволеним результатами змін, вони лише почалися. І говорити про те, що митниця з часів Майдану пройшла через значущі, конструктивні зміни – передчасно. Тим більше про орган, який був створений та юридично запущений лише 8 грудня і перебуває на першій стадії змін. Ці перетворення триватимуть щонайменше до кінця року, але вони точно будуть помітними за всіма напрямками: і щодо кадрів, і щодо ІТ-впроваджень, і щодо розвитку інфраструктури пунктів пропуску. І щодо рівня міжнародного співробітництва.
Але побудова органу, яким насправді можна буде пишатися на тлі інших державних структур, що реформуються, точно займає декілька років. І це не питання бажання, не питання грюкання кулаком по столу чи якоїсь магічної політичної волі, це – банальне питання перебудови, запуску процесів, інвестування у розбудову інфраструктури, в поглиблення електронізації процедур. А також, звісно, підбору кадрів і їх поступової заміни на більш активних виконавців. Окрім того, це й питання підвищення зарплат, нової моделі культури спілкування з тими, хто перетинає кордон, заохочення ініціативи.
Якщо ж казати про темпи, то ми рухаємося у рамках того графіку, який я виокреслив для себе ще коли йшов на конкурс. Він затверджений програмними документами уряду, указами президента, іншими положеннями, які стосуються боротьби з контрабандою. Тобто, все йде більш-менш по плану. Про тренд ще казати зарано, але у ті строки, які ми передбачали, які нам були доведені, ми вкладаємося.
– Коли відбудуться конкурси з формування керівного складу вже нової митниці?
– Вони вже тривають. Відбувся прийом документів на перші два конкурси на керівників митниць – Поліську та Одеську. Очікуємо, що до кінця цього місяця будуть визначені їхні переможці. Ми ж подивимося на цей процес, переконаємося, що все йде нормально, що ми і кандидати не бачимо якихось проблем в його організації. А далі будемо вже швидшими темпами оголошувати конкурси на інші 13 митниць. Паралельно тривають конкурси і для рядових співробітників, кандидатів у центральний апарат та в регіони.
– Як ви оцінюєте перевиконання плану Держмитслужбою у 2019 році на 1 мільярд доларів США?
– Великою проблемою України є те, що у нас реалії дуже полюбляють порівнювати з мріями, з обіцянками у пресі. Від цього інколи в соцмережах гуляють абсолютно дивні цифри. Хтось озвучує 5 мільярдів доларів втрат на контрабанді, хтось – 8 мільярдів. Я не можу це коментувати, краще запитати в авторів цих тверджень. Я ж порівнюю досягнутий результат з фактами з попередніх років. Тоді це зрозуміла історія. Одже, порівняно з 2018 роком минулого року митниця зібрала на мільяр доларів більше на приблизно такому ж обсязі імпорту. Добре це чи погано? Звичайно, добре. Достатньо? Ні.
Але хочу бути відвертим, це не лише мій здобуток, бо Держмитслужба, очолювана мною, запрацювала лише під кінець року. Напевно, якби я прийшов і мав можливість впливати на процеси хоча б у другій половині 2019 року, можливо, вдалося б більше. Проте мені дуже імпонує, що це командний тренд. Його потрібно продовжувати.
– Кінець бюджетного року завжди найскладніший, і він випав саме на вашу каденцію.
– Всі періоди по-своєму складні, а ми прагнемо побудувати іншу реальність з новими правилами гри. Тому мова не йде про створення якоїсь райдужної фейкової картинки впродовж трьох місяців, хоч це, насправді, доволі легко. Питання в іншому. Нам не потрібно будувати повітряні замки, мають бути реальні системні зміни, які працюватимуть незалежно від того, буде у цьому кріслі Максим Нефьодов чи ні.
Найбільше мені б не хотілося продемонструвати якийсь результат через ручне управління, котрий розвалиться, коли я піду. У першу чергу, це було б неповагою до платників податків, які точно сподіваються на краще. З іншого боку, який сенс витрачати свій час, своє життя на те, що не вдасться зреалізувати апріорі.
– Яку планку виставляєте у цьому році, ой якому нелегкому?
– Наші плани на 2020 рік дуже залежать від загальних макроекономічних показників, котрі закладені у бюджет. Митниця – це, певною мірою, калькулятор, який вираховує частку від імпорту, його обсягу, загальної економічної активності, в залежності від курсу долара і так далі. Якщо параметри закладені у бюджет не змінюватимуться, то точно виконаємо і перевиконаємо визначений план. Якщо ці параметри вирізнятимуться у кращий бік, то перевиконаємо достатньо вагомо. В іншому випадку буде складно, але працюватимемо і робитимемо все від нас залежне.
Минулого року митні платежі були сплачені в обсязі 14,6 мільярдів доларів, у 2020 році індикатив, згідно з курсом долара у 27 гривень, який закладений у бюджет, становить близько 16 мільярдів доларів. Це достатньо суттєве зростання, і я дуже сподіваюся, що пожвавлення економіки і збільшення товаропотоку дасть змогу цей план виконати.
– То що нового, кардинального впроваджуватимете у ході загальної реформи Держмитслужби?
– План реформи був представлений мною ще коли я йшов на конкурс на цю посаду. І я не можу сказати, що у ньому є щось унікальне. Про що не говорилося б раніше Кабміном, що не було б представлене, наприклад, американським урядом, який пропонував внесення змін ще приблизно 3 роки тому, надаючи пропозиції щодо плану реформ.
Мова не йде про те, що на митниці чи взагалі в економіці потрібно вигадувати щось унікальне. Ні, нам потрібно зреалізувати абсолютно очевидні речі, які озвучуються вже впродовж 20 років, але не виконуються. Хіба ми не знаємо, що необхідно завершувати приватизацію? Знаємо. Але з цим чомусь досі не складається. А тимчасова заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення у нас взагалі триває так довго, що стає трагікомедією. При тому, що в Україні немає нічого більш постійного, ніж тимчасове.
– То як виглядає саме ваша доктрина змін?
– Митниці потрібно рухатися у п'яти основних напрямках.
Перший – це цифровізація процесів, виходячи з простої аксіоми, що комп'ютер не бере хабарів. Тому всі процеси необхідно максимально знеособити, зробити їх зручними для користувачів. Люди не повинні стояти у чергах, якщо можуть елементарно вирішити питання безпосередньо зі свого телефону чи ноутбука. Це дасть додаткові преференції і для митників, котрі мають більш продуктивно витрачати свій час, аніж на ксерокопіювання документів.
Другим важливим питанням є кадрова реформа. Бо як би ми не намагалися цифровізувати всі процедури, все одно багато залежить від людей. Скрізь замінити їх роботами неможливо, тому постає питання боротьби з корупцією, питання зростання зарплат митників. Важливим є і підвищення престижності усієї служби.
З іншого боку, ми маємо висувати нові, якісні вимоги до професійного рівня працівників, підбирати кращих, готувати кадровий резерв, навчати персонал і робити це не фейковим чином. Що іноді має місце у державних органах, де ще культивується практика фейкового підвищення кваліфікації кадрів. Має бути справжня, поглиблена підготовка, а не архаїчна практика навчання підмайстрів для майстра.
Третій напрямок – інфраструктура, оскільки більшість людей оцінюють митницю саме за чергами на кордоні, за термінами його проходження, за наявністю банальних туалетів, якісного освітлення, зон відпочинку, пунктів продажу, де можна купити каву чи воду. І тут багато залежить не лише від митниці. Бо кордон – це ще й наші та іноземні прикордонники, митники суміжних держав.
Все це потрапляє у величезний фокус наших зусиль, адже цього року хочемо реконструювати або добудувати ще 12 пунктів пропуску і рухатися далі, створюючи нову мапу проектів. Бо кожне будівництво є новим етапом змін. Щоб і наступного року з'являлися і відкривалися нові об'єкти, потрібно розробляти проєкти вже зараз, як і оформлювати акти із землевідведення та іншу документальну базу.
Четвертим напрямком є міжнародне співробітництво, бо митниця не працює у вакуумі, де задіяні лише українські прикордонники та митники. Вони точно мають співпрацювати з колегами з інших країн. І щодо обміну інформацією, і щодо спільного контролю за проходженням товаропотоків, і щодо оновлення двосторонніх договорів з іншими країнами. Також потрібно запустити інститут митних аташе в країнах, які є найбільшими нашими торговельними партнерами. Це зумовить довіру з боку іноземних колег, бо вони розумітимуть, що вантажі, які пройшли через українську митницю, варті довіри. Це є певним знаком якості нашої роботи.
І нарешті – п'ятий, останній, але найбільш важливий напрямок роботи – функціональна перебудова митниці. Я не вірю, що можна робити те ж саме, але просто краще. Що от з'явився Максим Нефьодов чи хтось інший, і вони є кращими реформаторами, бо налаштовані на роботу, і лише від цього суттєво зміниться загальний результат. Ні, результат покращується, коли змінюється весь процес.
– У Держмитслужби завжди виникали проблеми з проходженням її законодавчих ініціатив через Верховну Раду. Час гаявся на погодження їх у профільному міністерстві. Що зараз?
– Вважаю, що наразі ми маємо прискорення процедур. Спільно з Комітетом податкової та митної політики, а також у рамках співпраці у межах уряду, ми активно змінюємо митне та фіскальне законодавство. Вже прийнято чотири закони, деякі з них вже підписані президентом, інші – чекають на його підпис. І всі вони багато що змінюють у роботі митниці.
Це – закон про авторизованих економічних операторів, про спільний транзит, про посилення захисту інтелектуальної власності.
Також нещодавно Верховною Радою був прийнятий закон про єдину юридичну особу митниці. Це дає можливість зменшити кількість адмінперсоналу, перейти до більш компактної і більш контрольованої операційної моделі.
Всі п'ять напрямків реформи, які я озвучив, вже розгортаються, незалежно від їхньої складності. Бо я переконаний, якщо не почати вже зараз, то нові КПП наступного року не з'являться. З іншого боку, як би люди не хотіли вирішення питань черг на митниці вже сьогодні, потрібно розуміти – митниця робить усе залежне від неї, проте є маса сповільнюючих чинників.
Як я вже наголосив, зараз відкрито унікальне вікно можливостей, і це є однією з причин, чому я пішов працювати на митницю. Маємо налагоджену співпрацю між податковою службою, митницею, Міністерством фінансів, тож ми отримали реальну змогу провести зміни у нашій сфері.
Митниця – один з найважчих напрямків, бо очевидно, де тут беруться корупційні гроші. В інших сферах, наприклад, у податковій, корупціонер повинен дочекатися періоду сплати, створити комусь проблеми, а вже потім взяти хабаря за вирішення цих проблем. На митниці ж хабарі можна брати щодня. Лише піднімаючи та опускаючи шлагбаум і перевіряючи вантажі, можна отримувати 1000 доларів з бусика, фури чи з контейнера.
Але саме зараз створена унікальна можливість кардинально цю ситуацію змінювати. Раніше виникали непорозуміння, скандали, спроби апелювати до політичних сил і намагатися знайти собі «дах».
Зараз же у нас налагодилася продуктивна і конструктивна робота. Вона не буває ідеальною, присутня критика, бувають суперечності, але це якраз і є ознакою нормальних процесів.
Хочу нагадати, що досі такі необхідні для митниці законопроекти про спільний транзит, авторизованих економічних операторів лежали без руху мінімум 2,5 роки. Закон про єдину юридичну особу взагалі раніше навіть не обговорювався, його прийняття було за межами політичної реальності. Що ж, зараз закони, постанови та розпорядження Кабміну приймаються, і наше завдання – максимально скористатися можливостями, які вони відкривають.
– Чи буде продовжений митний експеримент, коли з перевиконання плану регіональною митницею частина коштів спрямовувалася на будівництво доріг? Таке було, наприклад, на Буковині.
– Я вважаю цей так званий митний експеримент недоречним. Бо для мене є незрозумілою і некоректною подібна феодалізація митниці. Коли кожен регіон намагається перетягнути на себе товаропотоки і витрачає гроші на клаптикові ремонти доріг. У моєму розумінні в державі нема окремої Закарпатської, Чернівецької чи Київської митниці. Є митниця України. І коли ви, як громадянин, приходите на митницю, ви не маєте знати якогось конкретного чиновника. Ви приходите до Держмитслужби та в її особі до держави Україна вцілому.
Що ж стосується будівництва доріг, то, безперечно, дороги повинні будуватися, але, власне, як дороги – на всю їх протяжність. Бо часом перетинаєш кордон області і бачиш разючу відмінність у якості дорожнього полотна. Тому вважаю, що гроші з митниць мають надходити до Держбюджету, а вже звідти – у Державний дорожній фонд. І саме з нього мають фінансуватися ремонт та будівництво доріг, включно з регіональними.
– На якому етапі перебуває ідея щодо спільних митниць з ЄС, Молдовою, Білоруссю?
– Мова йде не про спільні митниці, а про впровадження спільного контролю, і за цим майбутнє. Це перший крок до того, щоб у нас практично не залишалося кордону з ЄС. Я переконаний, такий час настане, і Україна обов'язково буде повноправним членом європейської спільноти, але потрібно ще пройти певний шлях.
Наразі у нас є лише два пункти спільного контролю з поляками, але там є достатньо проблем. Це, у першу чергу, питання юридичного характеру, причому, з обох сторін. Наприклад, з нашої сторони проблема полягає у тому, що, згідно з Конституцією, ми не маємо права видавати громадян України іншим країнам. Відповідно, якщо на такому пункті спільного контролю затримують українця, котрий порушив правила виїзду з Польщі, – виникають проблеми, як його передати польським митникам чи прикордонникам.
У Євросоюзі вже запрацювала нова директива про захист персональних данних, а тому виникли і проблеми щодо спільного обміну комерційною інформацією. Крім того, спільний контроль вимагає перебудови пунктів пропуску, бо змінюється сам процес. І не можна у рамках існуючої інфраструктури, приміщень, зон загороджених шлагбаумами, просто назвати такий пункт пропуску спільним. До цього необхідно рухатися, і спільний контроль уже можливий у вигляді перебування наших співробітників на митницях ЄС.
Поряд з цим, дуже перспективним напрямком є спільна робота митників і прикордонників. Зараз їхні функції послідовні, а в Євросоюзі при оформленні вантажівок митник виконує свою роботу і роботу прикордонника. Бо за великим рахунком, йому необхідно лише перевірити паспорт водія. Інші прикордонні ризики – достатньо сумнівні. Малоймовірно, що за кермо вантажівки може сісти потенційний нелегальний мігрант.
Що ж стосується легкових автомобілів, то там прикордонник частково виконує функцію митника. Легковим автомобілем велику контрабандну партію не провезеш, тож прикордонник може перевірити дзеркалом дно машини на наявність бурштину чи цигарок. Об'єднання зусиль двох служб значно прискорило б загальну роботу, і вивільнило б персонал.
Але повторюю, нічого не змінюючи, зільшити пропускну спроможність пунктів пропуску неможливо. Існуючі пропускні пункти вже зараз перевантажені і працюють за межами планової спроможності. Причина проста – пасажиропотік та товаропотік з Європи щомісяця зростає. Цьому сприяє і безвіз, і малий прикордонний рух. Євросоюз у рамках зони вільної торгівлі вже став нашим найбільшим торговельним партнером. А коли був побудований останній митний пункт на західному кордоні України? Одразу і не згадаєш...
До цього додайте, що обмеження існують не тільки з нашого боку, а й з боку угорців, поляків, словаків, румунів. Тому, найперше, потрібно вносити зміни у процеси і розбудовувати пункти пропуску.
У цьому нам обов'язково потрібно синхронізувати свою роботу з Укравтодором. Зараз постійно відбуваються такі зустрічі, бо питання реконструкції пунктів пропуску та їхня пропускна спроможність напряму залежить від стану під'їздних шляхів. Якщо дороги залишатимуться розбитими, а шосе і далі матиме по одній смузі в кожен бік, то найсучасніші пункти перетину зі скла і бетону навряд чи самі суттєво покращать життя подорожуючим.
– Як збираєтеся мінімізувати "сірий" імпорт айфонів, ноутбуків, побутової техніки, брендового одягу тощо?
– Контрабанда у казуальному, а не в юридичному значенні цього слова, бо юридично такі дії називаються порушенням митних правил, існує у будь-якій країні. І навряд чи ми у найближчому майбутньому зможемо сказати, що в Україні не залишилося жодного порушення правил дорожнього руху чи порушення митних правил.
Проте ми можемо і повинні суттєво скоротити обсяг цих порушень. І це, власне кажучи, є одним з головних моїх завдань. Та ми вже бачимо, що цей потік скорочується. А найкращим сигналом є якраз зростання цін на товари, ввезені контрабандно, у торговельній мережі. Наші громадяни у Фейсбуці пишуть, мовляв, нічого не змінюється, лише ціни на "сірий" імпорт в інтернет-магазинах та у торговельній мережі зростають. Це і є доказом того, що посилено контроль на митницях. Ми не правоохоронці, наші показники не формуються від кількості людей, відправлених до в'язниці. Тому зростання цін на ці групи, їх вирівнювання з цінами на легальний імпорт є маркером.
Результатом нашої роботи є і те, що контрабандистам стає працювати важче та ризикованіше, і відповідно до законів економіки, ціни на їхні послуги зростають. Через що, вони вже не готові завозити так дешево і так багато. Тому ціни на контрабандні товари зрівнюються з цінами на легальний імпорт, схемники втрачають маржу, і це ремесло стає неприбутковим. Все більше імпортерів починають розуміти, що сенсу ризикувати вже нема.
Що ж стосується компактних і вартісних предметів, боротьба з їх незаконним ввозом триватиме. Причому, не тільки у нас, а й скрізь у світі. Мова йде, наприклад, про якісь «криваві» діаманти, що вивозяться з африканських країн. Вони маленькі, компактні, дуже коштовні, їх можна спробувати провезти у кишені. Виокремити таку контрабанду дуже важко.
Тому наше найперше завдання, принаймні на сьогодні, – зупинити контрабанду фурами, контейнерами, літаками. Ту контрабанду, яка заходить навіть не тоннами, а тисячами тонн.
У багатьох сегментах ми вже маємо позитивну співпрацю з легальними імпортерами. Але митниця сама по собі, як державний орган, не може подолати всі виклики, тут має бути рух у кількох напрямках.
І мова йде, у тому числі, про зміну свідомості громадян. Прикро, коли ми інформуємо у соцмережах про затримані великі партії контрабанди, і це не 10 кілограмів ковбаси чи кілька пляшок елітного алкоголю у багажнику, ми кажемо навіть не про мільйони, а про десятки мільйонів гривень. Але при цьому часто чуємо від загалу, що ми зажорстко ставимося до "сірих" імпортерів. Що посилення контролю впливає на загальне зростання цін на ринку. На жаль, багато людей не вважають контрабанду шкідливим порушенням, не вибудовуючи логічного зв'язку між її рівнем та масштабними недоборами до бюджету. Не розуміючи, що результатом нашої роботи є доступність якісної освіти, нормальних зарплат для вчителів, військових, лікарів, ремонти доріг і врешті-решт рівні правила гри для усіх. Це ментальні зрушення, протидія небезпечній філософії, яка базується на ідіомі: «який сенс мені платити податки, якщо переважна більшість громадян їх не сплачує».
Це ж стосується і бізнесу. Часто значна його частина лукавить і з задоволенням продає контрабандні товари, розводячи при цьому руками, мовляв, у нас стільки постачальників, що всіх нема змоги перевірити. Це стосується також і більш загальних бізнес-практик. Коли зустрічаємося з великими міжнародними гравцями, постійно наголошуємо, що контрабанда, у першу чергу, є питанням економічним. Її підживлює великий розрив між цінами в одній та іншій країні. При цьому, ми прекрасно знаємо, що, наприклад, ціни на айфони у різних країнах приблизно однакові. У межах місцевих податків вони можуть різнитися на 5-10%. За таку маржу ніхто не буде займатися контрабандою, нема сенсу. Але, коли ви в одній країні тримаєте ціни на продукцію на 40% нижчими, ніж в іншій, то цим обов'язково створюєте умови для контрабандних інтервенцій.
І сподіватися, що лише митниця має перекривати ці потоки і стримувати їх – не серйозно. Тому допоможіть нам, не займайтеся монополізацією того чи іншого ринку, бо це абсолютно неправильна бізнес-практика.
– З якими групами імпортних товарів, котрі користуються посиленим попитом, вже більш-менш наведено лад?
– Наприклад, на ринку розчинної кави така наша позиція вже спрацювала. Ми активно взаємодіємо з великими гравцями – Нестле, Якобс та іншими. Саме для того, щоб забезпечити вирівнювання цін та встановити рівні правила гри для всіх учасників. Від цього легальні імпортери лише виграють, бо вони самі потерпають від дивних компаній, котрі завозять таку ж каву у 2 рази дешевше. Від такої політики виграє і державний бюджет, адже мова йде про десятки мільйонів додаткових доходів від представників цього бізнесу.
Ринок у цьому нам активно допомагає. Наприклад, наводять статистику, що демонструє, як з однієї тієї ж плантації у тій же Бразилії, у понеділок Нестле закупила каву за однією ціною, а у вівторок такий собі "Пупкін і сини" придбали ту ж каву, того ж сорту у 2 рази дешевше.
Скоріше за все, вони придбали її навіть дорожче, ніж велика міжнародна компанія з масштабним обсягом закупівель. Але недобросовісні імпортери, використовуючи компанії-посередники прагнуть завезти сюди каву за набагато нижчою ціною, щоб уникнути повної сплати ПДВ і мит. Тож це є спільним питанням як для державних органів, так і для бізнесу та громадськості. "Чорний" імпорт потрібно витискати у "сірий" сегмент, "сірий" – у "білий". Це і є стратегією реформи, якою я займаюся.
– Вітчизняні переробники постійно ведуть мову про необхідність зниження в'їздних мит на імпорт деревообробного та іншого обладнання для нашої переробки.
– Це вже зроблено, при завезенні обладнання, яке не виробляється в Україні, створено можливість розстрочки на сплату ПДВ. Мит, наскільки я знаю, на нього взагалі нема, і цим багато хто з переробників користується. Є структура, яка погоджує ці розстрочки на термін до трьох років. Тобто ви можете купити обладнання за кордоном, завезти його в Україну, і протягом трьох років сплачувати податок на додану вартість. Я таке вітаю, але це питання, з якими, у першу чергу, потрібно звертатися до народних депутатів.
Як ліберал за духом, я завжди виступаю за зниження податків. Але за умови збалансованого бюджету, і якщо при цьому ми не будемо жити в борг та у такий спосіб обманювати себе. Нульова ж ставка ПДВ є небезпечною річчю не лише для держави, але й для самих компаній. Тому, щоб не вимивалися оборотні кошти, логічним кроком є якраз отримання розстрочки. Але повторюю, з подібними пропозиціями слід звертатися до профільного комітету Верховної Ради.
– Як посилюватиметься боротьба з контрабандою цигарок, які мають у тому числі білоруське походження?
– Питання діє чи не діє певна контрабандна схема, для мене є негативним. Бо кнопки, за якою схеми вмикаються чи вимикаються, не існує. Але те, що контрабандних цигарок на ринку стало набагато менше, є дуже позитивним сигналом. У грудні фуру з такими цигарками затримали у Черкаській області, є гучні затримання у Закарпатській та Чернівецькій областях. Постійно затримуємо дрібніші партії цигарок – тисячі, десятки тисяч пачок, котрі вивозять в бусиках чи особистих речах. Головне, що їх обсяг суттєво зменшується. Хоча стверджувати, що він вийде на показник у нуль – безвідповідально, економіка цього виду контрабанди є дуже принадною.
Хоча той факт, що контрабанду цигарок ділки все більше переорієнтовують з митниць на "зеленку", є свідченням нашої продуктивної роботи. На жаль, повністю викорінити таку контрабанду, зважаючи на її вигідність, завдання рівне за складністю подоланню контрабанди наркотиків. Це довга і складна війна.
Ми постійно обмінюємося інформацією з білоруською стороною, відслідковуємо продажі великих партій цигарок у магазинах, котрі знаходяться поблизу кордонів. І разом з СБУ та Держприкордонслужбою посилюємо контроль на кордоні.
– Як впливає на ваші показники штучно занижений курс долара?
– Це питання, яке перебуває за межами компетентності митниці. З точки зору параметрів виконання бюджету, високий курс гривні для нас – це погано. Я завжди пояснюю, що план, який закладається у Держбюджет для митниці, залежить від ряду параметрів: економічного зростання, рівня інфляції, валютного курсу. Якщо ці параметри не виконуються, то говорити, що незалежно від зовнішніх викликів, ми маємо працювати у такому ж алгоритмі – безвідповідально. Це як спека і дощ для аграріїв, які ускладнюють планування майбутнього врожаю.
Це все одно, що говорити, ніби найкраще Держмитслужба спрацювала у 2014 році, коли курс долара зріс у 3 рази, і митниця легко перевиконала план при набагато менших сумах у доларах, зібраних нею. Навіть оптично відсоток від імпорту у гривні тоді виглядав вражаюче.
Зараз я виконую свою роботу, і з точки зору наповнення бюджетів усіх рівнів дуже сподіваюся, що курс долара відповідатиме позначці у 27 гривень, яка закладена у бюджет. Якщо ж він буде умовно рівний 24 гривням з копійками, як зараз, це означатиме, що митниця фактично не добиратиме 15% саме через цей курс. Ми, звичайно, намагатимемося частину цього відіграти за рахунок посилення боротьби з контрабандою, але й у цієї боротьби є межі. І вони закладені не в нашому бажанні, не у тому, що ми хочемо повільно чи тендітно рухатися. Треба швидко змінювати правила гри у бізнесі, щоб нам вдалося цілі галузі виштовхнути з тіні на світло. Це означає, що вони повинні переглянути свої ланцюжки постачання, переукласти договори з контрагентами, а часом і відмовитися від низки логістичних операцій. Чи пройти ще більш болісний шлях змін щодо внутрішнього ціноутворення.
Зрозуміло, це не може відбутися вже завтра, навіть якщо ми дуже наполягатимемо, чи прийде з обшуком СБУ, чи якісь інші силові структури. Перебудова реальних бізнес-ланцюжків вимагає часу. Але всі, рано чи пізно, мають грати за рівними правилами гри.
– Митник – обличчя держави, не вважаєте, що ваш персонал необхідно терміново переодягти в нову уніформу?
– Ми вже оголошували тендер, заключали договори на розробку митної геральдики та нової уніформи. Дуже сподіваюся, що перша частина митників невдовзі отримає нові однострої. Щоби зменшити навантаження на Державний бюджет, ми активно у цьому питанні співпрацюємо з донорами. Адже це є питанням престижу держави, наряду з іншим. Митники, як і прикордонники, перші, кого бачать ті, хто заїжджає в країну. Тому стан пунктів пропуску, якість роботи митників, як представників держави, умови їхньої роботи – це надзвичайно важливо. Форма для митника не є предметом розкоші, і вона, у першу чергу, має бути зручною та функціональною. Більша частина митників працює на пунктах пропуску на вітрах, під снігом, під дощем, у спеку. Тому ми говоримо не про кашкети та еполети, а про функціональну форму. З іншого боку, уніформа є повагою держави до своїх службовців, як, наприклад, до солдата, поліцейського чи прикордонника.
– Таке поняття і фактор, як інститут кураторів чи "смотрящих", ще існує?
– Я точно можу сказати, що ніхто мною не курує і ніхто не відряджений на митницю якимись політичними силами чи будь-ким. Ми посилено боремося з подібними явищами в регіонах, оскільки не всюди вони ще знищені. Саме тому і переводимо митницю на єдину юридичну особу. Є труднощі у тому, щоби щодня розуміти, яка картина в Чернівцях, Ужгороді, Луцьку чи Харкові за умови існування старої напівфеодальної системи. Де є місцевий митник, місцевий податківець, місцевий прикордонник, поліцейський, суддя, прокурор, працівник ДБР і так далі.
Нерідко ці посадовці, у силу тих чи інших зв'язків, опиняються за одним столом у ресторані з очільником ОДА та місцевими мажоритарниками. Логічно, що вони можуть прагнути співпрацювати, живучи в одному просторі. Але ми намагаємося побороти такі неформальні зв'язки. І маємо привести всю структуру до єдиної юридичної особи, щоб уніфікувати основні функції за єдиним принципом. Щоби не було різних підходів до товаропотоків, які переміщаються в Одесі, Львові чи Києві. Щоби вантажі не мандрували з однієї митниці на іншу, бо там створені більш ліберальні умови розмитнення або з кимось вдалося домовитися.
І тут мова йде не про те, що прийдуть кращі, виженуть поганих і все буде ідеально. Ні, мова про те, що ми хочемо перебудувати сам функціонал роботи митниці, унеможливити негативні процеси як зараз, так і в майбутньому.
