Михайло Макаренко (ліворуч) та Анатолій Єпіфанов — відомі на Сумщині люди. Перший довго працював керівником районного рівня, а другий був головою Сумського міськвиконкому, представником Президента в області, очолював облраду і облдержадміністрацію. А. Єпіфанов — доктор економічних наук і професор, нинішній депутат облради.

Колишні голови презентували книжку, яка має назву «Сумська область: 1939— 2019 рр. Економіка і суспільство». У ній проаналізовано шлях, пройдений адміністративно-територіальною одиницею за 80-річний період — від часу створення до наших днів. Михайло Макаренко — автор цього твору, а Анатолій Єпіфанов — науковий керівник. Обидва наголошують, що книжка написана на підставі відкритих статистичних даних.

Життя не починається з понеділка

— З допомогою цифр ми спробували розповісти, як розвивався регіон, — розповідає М. Макаренко. — Намагалися зробити системний економічний аналіз і показати, що ми й тепер маємо реальні можливості, щоб збільшити промислове виробництво та знову стати не сільськогосподарською, а індустріально-аграрною областю.

М. Макаренко запевнив, що не хоче когось критикувати або в чомусь дорікати — просто намагається показати можливості та невикористані резерви, які є в нинішньої влади. Однак А. Єпіфанов під час презентації видання не був таким поміркованим, як колега. Він заявив, що книжка написана насамперед для нинішніх керівників, котрі повинні її читати та переймати досвід керівництва регіоном. Натомість на презентацію ніхто із представників влади не прийшов, хоча книжка і видана за кошти обласного бюджету та офіційно — за підтримки облдержадміністрації. Щоправда, наклад замовили мізерний, лише 250 примірників.

У виданні подано сотні економічних показників, діаграм та графіків, з яких читач має зробити висновок про те, як добре керували попередники та як багато з їхнього надбання втратили наступники. Зрештою, нічого оригінального: коли запитати наступників, вони охоче розкажуть, скільки доводиться переробляти зі спадку, залишеного попередниками. Хоч би як хто запевняв, що нікого критикувати не збирається, без цього в таких випадках ніколи не минається, бо в різних поколінь управлінців чомусь зовсім різні погляди на одні і ті само речі. Звичайно, є і «спільні знаменники», але їх чомусь використовують нечасто, хоча нібито і розуміють таку потребу.

— Ми дуже погано робимо, коли забуваємо про те, що було колись, — вважає Михайло Макаренко. — Життя не можна розпочати з понеділка або з першого числа. Воно завжди продовжується на раніше створеному фундаменті. Звичайно, там є негатив, але є і позитив, тому треба зробити аналіз та одне відкинути, а інше примножити. Якщо дуже коротко, то це і є головна ідея книжки.

Здобутки люблять тишу

У виданні більше уваги приділяється не промисловому, а сільськогосподарському виробництву. Порівнюються крайні показники 1990-го і 2018 року. Зокрема, повідомляється, що 30 років тому на Сумщині утримували 358 тисяч корів, а два роки тому — лише 76 тисяч. Мабуть, із цього треба зробити висновок, що протягом останніх 28 років господарювали так недолуго, що втратили 4/5 дійного стада. Але далі зазначено: у 1990 році на Сумщині надоїли 1025 тисяч тонн молока, а позаторік — лише 411 тисяч тонн. Тобто виходить, що за умов п’ятиразового зменшення поголів’я корів молока на Сумщині стали надоювати не у п’ять разів, а у 2,5 разу менше. Іншими словами, продуктивність корів на Сумщині вдвічі підвищилась, але у книжці така, безсумнівно, позитивна тенденція чомусь не виділена. Також сказано, що у 1990 році на Сумщині намолотили 1886 тисяч тонн зерна, а у 2018-му — 4470 тисяч тонн. При цьому середня урожайність зернових підвищилась більш як удвічі: з 31 ц/га до майже 70 ц/га. Але й на цьому успіху не зроблено наголос.

— Сумщина була створена у 1939 році як аграрно-індустріальна, але дуже швидко стала індустріально-аграрною, — каже М. Макаренко. — У роки Другої світової війни вона втратила 110 тисяч осіб населення і майже всю промисловість, але до 1950 року відновила всі основні довоєнні економічні показники. Ми намагалися зробити книжку так, щоб читач, особливо пов’язаний з управлінням, міг переконатися, що такі завдання цілком посильні і для нинішньої влади.

Михайло Макаренко і Анатолій Єпіфанов вважають, що на Сумщині в багатьох питаннях втрачено керованість і через це страждає економіка.

— Останнім часом в області надзвичайно швидко змінюються керівники районних і обласних структур, — зазначає М. Макаренко. — За останніх 15 років голови або виконувачі обов’язків голови Сумської облдержадміністрації працювали на цій посаді в середньому лише по 1,2 року. Причина цього — не господарсько-діловий, а партійний підхід до справи. Якщо проаналізувати цифри, які автор наводить у книжці, можна дійти однозначного висновку: найвищих показників область добивалась у ті періоди, коли влада в ній була постійною і стабільною, а не переходила дуже швидко «з рук у руки».

У старших є чого повчитися

Погортавши книжку та побувавши на її презентації, дійшов парадоксального висновку. Він навіть для мене несподіваний, бо напряму не пов’язаний ані з економікою, ані з публіцистикою, ані із фабулою попередніх розділів цієї статті. Він на зовсім іншу тему: колишні голови райдержадміністрації та облдержадміністрації створили й подарували суспільству інтелектуальний продукт, не вимагаючи за нього матеріальної винагороди — лише уваги. Для декого він може слугувати навчальним посібником.

Знайшлися на Сумщині фахові люди, готові попрацювати на майбутнє без захмарних зарплат і премій. Щодо економічних узагальнень, зроблених автором, можуть бути різні думки та враження, а от самовідданість творчого дуету та його бажання принести користь суспільству сумнівів не викликають. Але якщо такі фахівці є на рівні регіону, можливо, вони знайдуться і на загальнодержавному рівні? Перевірити це зовсім нескладно. Якби уряд оголосив конкурс на закупівлю за державні гроші послуг керівників «Укрзалізниці», «Укрпошти», «Укрвугілля» чи якогось міністерства, обо-в’язково б надійшли тендерні пропозиції попрацювати на суспільство якщо не безплатно, то за якихось п’ять мінімальних зарплат. Не за 100 або 200, як сьогодні увійшло в моду.

Сумська область.

Фото автора та з сайту Сумської ОДА.