Проект Концепції державної політики щодо досягнення цілі 1.3. «Випускники шкіл мають широкий вибір закладів для здобуття якісної професійної освіти з подальшим працевлаштуванням» Програми діяльності Кабінету Міністрів України засвідчує продовження багатостраждального марафону технікумів і коледжів України на шляху пошуків своєї подальшої долі.

Розвиток освіти багато в чому розгортається безсистемно, навмання, методом проб і помилок. Ми вже десятки років розриваємося між різноспрямованими напрямами та авторитетами, хапаємося то за один, то за інший досвід провідних країн.

На розвиток «Нової української школи» впродовж 2018-го і дев’яти місяців 2019 року виділено 2,2 млрд гривень. А в прес-службі Рахункової палати уже пишуть, що «реалізація реформи була обмежена численними управлінськими прорахунками і значними ризиками неефективного впровадження».

Нас усіх дуже засмутили результати міжнародного дослідження PISA успішності наших учнів. Колишній міністр Лілія Гриневич вважає, що величезна кількість дітей, які не досягли навіть базового рівня математичної грамотності, — це «дуже драматична цифра». Драматична, але закономірна. За визнаної світом потреби у 50 тисяч гривень на підготовку одного учня з 6 до 15 років ми витрачаємо лише 27 тисяч. Водночас підготовка фахівців у системі професійної, фахової передвищої, вищої освіти також відстає від вимог роботодавців.

Директор Державного центру зайнятості Ольга Макогон пише: «Освіта програє інтелектуальною складовою і відсутністю діалогу з роботодавцями, Державною службою зайнятості, Міністерством економіки». І як висновок — «формальна... освіта в Україні пасе задніх». За результатами світових авторитетних рейтингів, жодного нашого вишу немає серед перших трьохсот університетів світу.

34 відсотки опитаних підприємців вважають, що серед основних факторів, які обмежують розвиток виробництва, є нестача кваліфікованих кадрів. І їх не фізично не вистачає, є невідповідність кваліфікаційних вимог роботодавців і рівня підготовки тих, хто шукає роботу. Дедалі частіше фахівців генерують самі роботодавці на власній базі. Підготовка спеціалістів для реального ринку праці потребує модернізації матеріально-технічної бази закладів освіти і підвищення кваліфікації самих викладачів.

Продукуємо з року в рік закони за законами, концепції за концепціями, а в сухому залишку — наша освіта нижча за середній світовий рівень. Ще не встигло висохнути чорнило, яким написано Закон «Про фахову передвищу освіту», а невгамовні «реформатори» вже готують нові зміни статусу технікумів і коледжів.

Але якщо постійно міняти під квочкою яйця, то курчата не вилупляться.

Суперечливість і непослідовність наших освітянських очільників вражають. Немає усвідомлення, що пріоритетний розвиток освіти визначає зміст та основні напрями розвитку країни. Відсутність якісної освіти веде до духовної кризи суспільства.

Освіта, яку здобувають студенти у технікумах і коледжах, відповідає рівню освіти у дворічних коледжах США, спеціальних училищах і школах техніків у Німеччині, секціях старших техніків у Франції, коледжах системи подальшої освіти і політехніки в Англії, молодших технічних коледжах Японії. Ще у листопаді 2008 року у Франції на черговій нараді учасників Копенгагенського процесу експерти надали матеріали, згідно з якими в 2020 році сфера зайнятості Європи матиме потребу в працівниках з університетською освітою у 31 відсоток, у кадрах із середнім професійним рівнем — у 50 відсотків, а робочі місця, що потребують невисокої кваліфікації, не перевищуватимуть 19 відсотків.

Увесь світ визнає нагальну необхідність існування освіти для підготовки кадрів із середнім професійним рівнем. Плекає цю освітню ланку. Але ж нам «не личить» йти в одному ряду з провідними країнами. Нам завжди хотілося «Лєвой! Лєвой!», коли всі ступали правою.

Відома американська дослідниця глобалізаційних феноменів в освіті В. Стюарт вважає, що причиною домінування США в глобальному суперництві стало значне розширення мережі американських коледжів після Другої світової війни: «Тоді, як європейські країни дотримувалися своїх елітних систем вищої освіти, Штати різко розширили можливості здобуття вищої освіти... У результаті Сполучені Штати отримали найширший вибір висококваліфікованих кадрів у своїй дорослій робочій силі, більшій, ніж у будь-якої країни в світі. Цей величезний запас високоосвіченого людського капіталу допоміг США стати провідною економікою у світі та скористатися глобалізацією й розширенням ринків». Колишній американський президент Б. Обама свого часу заявив: «Дворічні коледжі — секрет успіху США».

Для освіти в об’ємі дворічних коледжів характерні доступність, практикоорієнтованість, адаптивність і підзвітність — характеристики, які необхідні для забезпечення прогресу освіти в сучасному суспільстві.

Із впровадженням високих технологій у світі спостерігається зменшення частки зайнятих у промисловості та аграрному секторі. Високий освітній рівень стає необхідністю для одержання вакантних робочих місць.

Майже у 1500 американських дворічних коледжах навчається 5,5 мільйона студентів. Освіту, яку надають у цих коледжах, у США називають вищою. Основним типом вищого навчального закладу у Сполучених Штатах Америки є коледж.

Більш як половина студентів у дворічних коледжах США навчаються за програмами, які оцінюються в залікових одиницях, і, відповідно, мають перспективу одержання диплома коледжу, а в подальшому — ступеня бакалавра і магістра за скороченим терміном навчання в університетах. Мотивація вступу абітурієнтів до коледжів значною мірою забезпечується перспективою продовження навчання в університетах. У США пишаються тим, що дворічні коледжі дають можливість студентам продовжити навчання в університетах одразу з третього курсу.

Наші ж очільники освіти стоять на позиції, що коледжі — це «лазівка» для вступу до закладів вищої освіти. Є намагання законодавчо ускладнити випускникам коледжів здобуття освіти вищого рівня.

Враховуючи усталену відразу суспільства до абревіатур ПТУ, ПТНЗ, пропонуємо назвати всі заклади професійно-технічної освіти, коледжі та технікуми коледжами (різнорівневими коледжами). Освіту, яку надають у цих коледжах, назвати фаховою та фаховою передвищою освітою. Стимулювати створення центрів фахової освіти, в яких готувати висококваліфікованих робітників (фахова освіта) та працівників середньої ланки (фахова передвища освіта). Ці заклади освіти мають насамперед забезпечити:

— віру кожній людині у можливість успіху,

— надію на подальше поступове зростання власного освітнього та професійного рівня,

— полегшення шляху до вищої освіти тим охочим, кому на цей момент бракує знань, навичок та засобів.

Ми живемо в епоху, коли необхідно продовжувати навчання впродовж усього життя.

Коледжі повинні мати також можливість постійно надавати додаткові освітні послуги всьому населенню: підвищення кваліфікації, мовної грамотності, математичну підготовку, комп’ютерну грамотність тощо.

Пишатися потрібно дітьми, які прагнуть здобути освіту вищого рівня, а не чинити перешкоди їхнім намаганням. Зростання освітнього рівня має стати засобом збереження зайнятості населення і супроводжуватися підвищенням зарплати працівників.

Довідково

У січні МОН оприлюднило для громадського обговорення проекти концепцій та планів реалізації державної політики щодо досягнення цілей 1.1—1.5 Програми діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Верховної Ради від 4 жовтня 2019 року № 188. Проекти концепцій розроблено з метою реалізації пріоритетних цілей уряду, виявлення масштабів та причин наявних проблем, визначення пропонованого курсу політики їх розв’язання, встановлення до кожної цілі ключових показників ефективності та плану їх досягнення.

Олег ДОМІНСЬКИЙ, директор Вінницького технічного коледжу.