В Ірини Керсової у нинішньому році ювілей — 30 років працює у рідній школі №22, маленькі учні віддячують їй любов’ю за материнську турботу.
В Ірини Керсової, вчительки початкових класів Вінницької школи №22, один з найкращих показників за підсумками минулорічної сертифікації. Вона отримала 118 балів із 120 можливих. Не дивно, що до цієї вчительки батьки записують своїх дітей у чергу. Роблять це ще задовго до того, як дитина піде у перший клас.
Ірина Іванівна розповіла про те, як проходила випробування з сертифікації. Можливо, її досвід знадобиться колегам.
Нині вона навчає учнів 2-Г класу за програмою Нової української школи. Крім того, ще працює заступником директора школи з початкової освіти. Під час розмови одразу наголошує: у нинішньому році частково змінено правила проходження сертифікації. Наприклад, хто не впорався із завданням на одному з трьох етапів, далі не проходить. Торік учасників зобов’язували демонструвати знання і вміння до закінчення всіх випробувань. Тільки після того визначали переможця.
Чому співрозмовниця радить колегам брати участь у такому випробуванні?
Не лякайтеся інспекторів
Торік першим етапом сертифікації було оцінювання роботи вчителя інспекторами.
Перевіряльники приїздили до школи і перебували разом з учителем упродовж усього робочого дня.
— Чужі, незнайомі люди — це завжди додаткове хвилювання, — ділиться думками Ірина Керсова. — Хоч би ти ким був і де б не працював, але якщо твій робочий день розглядають, як мовиться, під мікроскопом, ну, не зможеш ти позбутися хвилювання.
Вчителька зізнається, що їй поталанило. «Мої інспектори виявилися доброзичливі, тим само зняли частину хвилювання, — згадує співрозмовниця. — Про що запитували під час інтерв’ю? Про роботу, про те, що нового використовую, про проблеми, з якими стикаюся, — каже вчителька. — Це була розмова професіонала з професіоналами. Тому вона мені далася легко».
Інтерв’ю було три. Крім учительки, перевіряльники спілкувалися з директором і завучем школи. Кожна розмова відбувалася тет-а-тет.
Директор школи Галина Розторгуєва так само схвально відгукнулася про гостей.
— Приємно, що їм сподобалася наша школа, — каже Галина Семенівна. — Сподобалося оформлення приміщення. Але насамперед не приховували високий рівень професійності вчителя.
В інспекторів була таблиця з 20 критеріями оцінки. За кожен з них можна було виставити максимально три бали. Одна з інспекторок оцінила роботу Керсової у 60 балів, друга поставила на два бали менше.
100 питань за три години
Другий етап випробування — ЗНО. Його проходили одночасно всі учасники сертифікації з області, а це — 41 учитель. Відбувався він у Вінницькій школі-гімназії №17.
— Ми вдячні нашому Центру оцінювання якості освіти, — говорить Ірина Керсова. — Вони прийшли разом з керівником Геннадієм Кузьменком. Заспокоїли всіх. Підбадьорили. Це додало впевненості.
Протягом трьох годин треба було відповісти на сто питань. До кожного пропонувалося по чотири варіанти відповідей.
— На деякі питання відповідала без обдумування, — розповідає вчителька. — Були такі, що відклала на потім, бо варіанти відповіді викликали сумнів. Сподівалася повернутися пізніше. Насправді цього не сталося. Не вистачило часу.
Співрозмовниця наводить приклад одного з питань, яке вважає нелогічним. Звучить воно так: «Скільки разів на тиждень учитель може використовувати на заняттях технічні засоби?»
— На мою думку, це треба робити хоча б один раз на день, — каже Ірина Іванівна. — Обрала відповідь 4—5 разів на тиждень. Моя відповідь була помилкова. Правильний варіант — 3—4 рази на тиждень. Як потім пояснили, цього вимагають санітарні норми. Щоправда, ці норми ще радянських часів. За підсумками ЗНО в Керсової виявилося 72 бали за мінімальної кількості 50.
— Хотілося перевірити допущені помилки, — каже вона. — Однак організатори, чомусь, забрали наші чернетки разом з чистовиками.
Після занять в університеті — на урокив школу
— У нашій родині не було педагогів, — розповідає Ірина Іванівна. — Батьки — інженери, бабуся працювала бухгалтером. А я змалку носила в руках зошит і казала, що це журнал учительки. Виставляла в ньому оцінки своїм ученицям-лялькам.
Вона закінчила школу, в якій нині працює. Каже, саме тут їй прищепили любов до вчительської професії. Навчаючись у педагогічному університеті у рідній Вінниці, практику проходила у школі, яку закінчувала. На четвертому курсі взяли на роботу.
— З 8-ї до 14-ї години у мене були заняття в університеті, — згадує співрозмовниця. — Після того поспішала на автобус, бо вже о 14.30 починався урок у школі. Це була друга зміна у тодішньому моєму четвертому класі.
Без нових знань працювати неможливо
Ірина Керсова радить охочим взяти участь у сертифікації користуватися сайтами Всеосвіта та Ліко-школа. Їй особисто багато дали для підготовки до сертифікації матеріали методкабінету міського департаменту освіти, зокрема, методоб’єднання початкових класів.
Каже, корисні заходи проводить інспектор НУШ Людмила Зима.
Ірина Керсова бере участь у них. Торік стала переможцем одного з конкурсів. Нині теж змагається серед учителів початкових класів. Разом з директором школи підготувала методичний посібник «Бумеранг взаємодії», його визнали переможцем на Міжнародній виставці з інноватики в освіті у 2019-му.
Довідково
Сертифікація для учителів початкових класів розпочалася торік, триватиме у нинішньому і наступному 2021-му. У нинішньому році для Вінниччини збільшено квоту учасників — з 41-го вчителя у 2019-му до 91-го. Торік майже 88% освітян краю успішно пройшли випробування й отримали сертифікати. Їх власникам будуть доплачувати до посадового окладу 20% коштів.
Міносвіти і науки встановлює квоту, виходячи з кількості початкових класів. На Вінниччині їх — 3980.
Вінниця.
Фото надано Іриною Керсовою.
