В Україні заплановано збудувати 513 амбулаторій сімейної медицини. Кіровоградщина перша розпочала цей соціально значущий і фінансово витратний проект. У рамках першої черги в області відкрили вісімнадцять амбулаторій. Ще чотири будуються в Капітанівці Новомиргородського, Пантаївці Олександрійського, Новому Стародубі Петрівського та Іванівці Новоукраїнського районів. Зведення кожного медичного закладу, судячи з кошторисів, стає у п’ять-вісім мільйонів гривень.
Є час раціонально жити й час раціонально помирати?
Села й містечка, де відкриваються будівельні майданчики, а потім виростають комфортні, теплі, світлі, укомплектовані новим обладнанням амбулаторії, по-жвавлюються. Зі стукотом кель-ми на вулиці, де кожен другий мешканець не має робочого місця, приходить діловий ритм, повертається впевненість, що зарано нам оплакувати свої Іванівки з Петрівками. Тобто моральний ефект від присутності будівельного крана (передусім у тих населених пунктах, де остання хата будувалася років тридцять тому) і того самого начальства, котре щотижня наїздить із районного чи обласного центру на планування (чи не від того й стіни ростуть, як тісто на дріжджах?!), можливо, навіть важливіший за очікуваний медичний результат...
...Залюбки отак і продовжували б хвалити авторів державного проекту і відповідальних за його реалізацію чиновників, якби позитивні зміни у ставленні до пацієнтів знівелювали негативне враження від роботи галузі охорони здоров’я загалом. Якби не складалося враження, що права рука (влади) не відає, що творить ліва.
...Одна з новеньких амбулаторій прикрасила (і це без перебільшення) центральний квартал колишнього райцентру, села Єлизаветградки Олександрівського району. Обслуговуються в ній, крім місцевих, жителі Михайлівки,
Лісового, Підлісного, Ясинового. До Олександрівки звідти 36 кілометрів. Це важливе уточнення, бо людина, яка мусить давати раду своєму діабету чи гіпертонії, живучи на віддалі від районної лікарні, розраховує на місцевого лікаря більше, ніж мешканець передмістя. Той у критичну хвилину принаймні дочекається карети «швидкої»...
— Приміщення нової амбулаторії було дуже потрібне Єлизаветградці, — каже селищний голова Юрій Голуб. — Дякуємо за нього всім, хто посприяв будівництву. Найбільше — колишньому першому заступнику голови ОДА
Сергію Коваленку, який контролював стан справ на об’єкті до моменту святкового перерізування стрічки... Але ж якби в наших медиків було більше повноважень! Уже рік, як місцева амбулаторія сімейної практики працює в денному режимі. О 17-й робочий день у медиків закінчується. Так само він закінчується у водія. Раніше автомобіль нашої лікарні був каретою «швидкої», а нині він, швидше, є службовим автомобілем лікаря. Тобто після п’ятої вечора рятувати людей із серцевими недугами, травмами тощо (на місці) фактично нікому...
Сільський голова про всяк випадок уточнив, що медперсонал у селищі добросовісно виконує робочий регламент, напрацьований у МОЗ. Ні водій, ні лікар не винні в тому, що людям на селі часом потрібна термінова допомога у вихідні, на свята чи після п’ятої пополудні.
— Я особисто вже не раз возив хворих до районної лікарні, — продовжує керівник громади з населенням 1300 осіб. — Так само виручають людей фермери, зокрема Олександр Пісний із ФГ «Стожари»... Звісно, я й до колег у районній раді звертався, і до керівництва району — просив виробити якесь спільне рішення щодо цієї проблеми... Добре, що є сучасна будівля, новенька машина, але це ще не все.
Деякі журналісти, захопившись бажанням похвалити владу, про нові амбулаторії й урізані повноваження сільських медзакладів (на прикладі одного із завершених об’єктів) пишуть буквально таке: «Тепер люди тут не займають ліжко в стаціонарі, отримуючи необхідну медичну допомогу, й раціонально витрачають свій час...»
З ескулапом під боком спокійніше
Однак так можна хвалити й до повної втрати здорового глузду. Ігноруючи факти, забуваючи, наприклад, про те, що потенційні пацієнти густонаселеної околиці Олександрівського району (у тій самій Михайлівці, де розташована місцева опорна школа, мешкають до двох тисяч осіб, у Підлісному — тисяча...) й навіть окремо взятої Єлизаветградки заслуговують на те, щоб їм виділили бодай п’ять ліжок стаціонару чи хоча б водія та фельдшера з повноцінними зарплатами, котрі працювали у цілодобовому режимі. Звісно, не всі жителі «приписаного» до амбулаторії кутка обслуговуються в селищі. Тут підписано до двох тисяч договорів із пацієнтами, а хтось зволів лікуватися в Олександрівці. Чи, може, Знам’янці.
До речі, в Єлизаветградці віднедавна працює свій лікар із вищою освітою. Але жінка мешкає в Підлісному, а передбачена проектом квартира для проживання медика стоїть порожня. Утім, ніхто не зобов’язаний робити ту роботу, яку держава не вміє цінувати й не збирається оцінювати. У країні десятиліттями одні працювали на ентузіазмі, інші багатіли й створювали «рамки совісті й моралі» для тих, кого планували обдурити. Нонсенс, але...
— Нині до нас звертаються здебільшого пацієнти з гострими респіраторними захворюваннями, панкреатитами, бронхітами, артеріальною гіпертензією, — розповіла сімейний лікар Єлизаветградківської амбулаторії загальної практики — сімейної медицини Лілія Ігнатьєва (на знімку). — У закладі працює аптека. Один із дієвих методів доступної нам діагностики — телемедична консультація. На підставі оперативного обстеження (кардіограма, пульс...) ми робимо запит до кардіології районної лікарні й упродовж дня отримуємо висновок із рекомендаціями для пацієнта. Усе обладнання нове й сучасне...
Як завжди — на «передовій»
Сьогодні сільські лікарні, як завжди, — на «передовій», навіть ті, які мають невеликі можливості. І якщо в лікаря є необхідні знання — людям усе-таки живеться спокійніше. Прикро, що до стоматолога, фтизіатра чи гастроентеролога селянам доводиться добиратися півдня. А втішає те, що на місці є можливість проконсультуватися, взяти направлення до профільного лікаря, отримати першу допомогу... До п’ятої, нагадаємо, вечора. Бо хоч би скільки чиновники намагалися вкласти все в рамки бюджетів, тарифів, усіляких там реєстрів, вони не змусять серце вісімдесятирічного гіпертоніка пульсувати з п’ятої вечора до восьмої ранку в ритмі 70 ударів на хвилину чи мати тиск у межах 130 на 75. І породіллю не примусять відкласти «момент істини» до прибуття карети «швидкої» в пологове відділення ЦРЛ...
«1 листопада я вийшла на роботу, — каже Лілія Миколаївна. — А 6 грудня отримала «бойове хрещення». Довелося приймати пологи в пацієнтки вдома. Ще нещодавно був випадок — жінка народила в машині «швидкої» біля Підлісного... Утім, так було завжди, передбачити все неможливо...»
А так хотілося б. І щоб такі випадки виникали якомога рідше.
Кіровоградська область.
Фото Івана КОРЗУНА.
