Відтепер у Німеччині смертельно хвора людина має право на смерть за власним бажанням, обравши для цього самогубство чи скориставшись допомогою третьої сторони, якщо в тому буде необхідність. Так вирішив федеральний Конституційний суд, встановивши, що право на смерть на власний розсуд є приватним правом людини і включає свободу у виборі способу добровільного відходу із життя.

В ухваленому п’ять років тому законі лікарям заборонялась будь-яка допомога пацієнтам, котрі прагнули померти, не чекаючи природного закінчення життя. Медикам за таку допомогу загрожувало щонайменше три роки ув’язнення. Від відповідальності були звільнені лише родичі покійного, котрі допомогли йому завершити життєвий шлях.

Такими застереженнями законодавці мали намір запобігти приховування зумисного вбивства під виглядом бажаної пацієнтом евтаназії. Приміром, у деяких випадках через суто фінансові інтереси.

Але, на думку лікарів, деякі смертельно хворі люди часто фізично не в змозі без сторонньої допомоги піти в засвіти. Тому ця допомога має бути законодавчо дозволена, що й зробив Конституційний суд. Опоненти такого рішення застерігають від небезпеки наявності любителів нажитися на чужому горі. Чимало їх критикують рішення Конституційного суду, зазначаючи, що добровільний відхід із життя стає «просто звичною послугою». Але, як стверджують юристи, в законодавців є достатньо широкі можливості для врегулювання таких питань. Та й судовий вердикт не означає, що вони не зможуть контролювати діяльність організацій, котрі сприяють евтаназії.

Довідка 

Евтаназія — це зумисне припинення життя з тим, щоб полегшити людині біль і страждання. Існує три типи евтаназії: добровільна, котра надається за згоди пацієнта (дозволена в Бельгії, Колумбії, Нідерландах і Канаді); недобровільна — коли згода пацієнта недоступна, і цей спосіб заборонений у всіх країнах; мимовільна — без відома чи без згоди пацієнта, це явище є незаконним і вважається убивством.

Берлін.