Трохи прелюдії до трагічного фіналу...

Загугливши «санаторій «Гусарське урочище», отримуємо таку інформацію: «У затишному куточку Кіровоградщини, на березі мальовничого озера, серед столітніх гусарських дубів, сховались корпуси санаторію загальнотерапевтичного профілю «Гусарське урочище», відкритого в селі Піддубне в листопаді 1989 року. Особливим багатством цього чарівного куточка є мінеральна вода «Гусарське урочище», яка є перевіреним високоефективним засобом для лікування різних захворювань. Її внесено до кадастру мінеральних вод України, а висновки Одеського науково-дослідного інституту курортології підтверджують, що ця вода сприяє інтенсивному очищенню нирок, печінки та інших органів людського організму, а також відновленню клітин крові, оскільки її РН дуже близька до РН плазми крові, що сприяє легкому засвоєнню мікроелементів з води.

Санаторій, в якому лікують захворювання серцево-судинної системи, органів дихання, опорно-рухового апарату, органів травлення, нервової периферичної системи, нирок та сечовивідної системи, оснащено сучасним медичним обладнанням».

Після всього переліченого в Інтернеті повірити, що нині там усе катастрофічно руйнується і розкрадається, — непросто.

«Уже навіть з третього поверху почали ліжка на мотузках спускати», — розповіла два місяці тому колишня працівниця закладу про ситуацію, що склалася навколо цього унікального санаторію. А вже згодом почали надходити повідомлення на кшталт: «Там уже нічого не залишилось, скоро почнуть розбирати корпуси на цеглу...»

Попереджаючи шквал обурення читачів стосовно того, куди дивилася влада, пояснимо — колишній міжколгоспний санаторій «Гусарське урочище» вже давно є приватною власністю. З інформацією про засновників можна ознайомитись (а водночас і простежити перебіг подій, винесення судових рішень, проведення тендерів, які тим чи іншим чином частково чи вагомо вплинули на те, яким став заклад, що для когось був бізнесом, а для інших — чудовим місцем відпочинку та лікування) за відкритими даними в Інтернеті. Також на сайті можна знайти судові рішення по цій компанії, дані з податкового реєстру і розмір статутного капіталу...

Останні тендери, в яких санаторій брав участь, відбулися 2015 року. Тоді до нього була прикута чимала увага — там оздоровлювались учасники АТО та переважно люди пенсійного віку. Хтось купував путівки самостійно, комусь вони дісталися від профспілок організацій і установ, Міністерства соціальної політики. Там же, в новішому корпусі, деякий час проживали і вимушені переселенці зі сходу. В різний час у закладі побували голова обласної ради О. Чорноіваненко, який спілкувався з переселенцями з Донеччини та Луганщини, і тоді ще голова ОДА С. Кузьменко. Постояльці схвально відгукувалися про колектив, були задоволені умовами проживання.

Тоді заступник директора санаторію з медичних питань Зоя Ярошенко пояснювала, що через брак постояльців санаторій не має можливості працювати цілий рік, зароблених коштів катастрофічно не вистачає на ремонт будівлі та оновлення меблів. Але, попри все, «Гусарське урочище» називали ідеальним бюджетним варіантом оздоровлення. Адже добове перебування (харчування + проживання + лікування) коштувало на той час 300 грн на добу, а для пенсіонерів ще й діяла 10% знижка. В трускавецьких санаторіях найдешевший відпочинок навіть у міжсезоння коштував тоді понад 1000 грн на добу.

Приїзд посадовців зазвичай обнадіював — можливо, нарешті звернуть увагу на санаторій і хоч трохи чимось допоможуть. Та надії, що обласна влада підтримає місцевого постачальника послуг (бо від цього виграють не лише власники санаторію — платники податків, а й жителі області, які зможуть за цілком доступними цінами оздоровитись), не справдились. Хоч єдине, що потрібно було зробити, щоб санаторій жив, — допомогти з забезпеченням його пацієнтами...

Станом на тепер

За словами місцевих жителів, охорона об’єкта давно відсутня, доступ до всіх приміщень безперешкодний. Чи не бентежить така ситуація власників?

«Так, бентежить, і дуже, — пояснив один із них Сергій Тарасенко. —Але держава припинила купувати путівки, фінансування немає, тож охорону тримали, скільки могли. На повідомлення про крадіжки майна неодноразово викликали наряди поліції, але так нікого й не було затримано».

Їдемо до колишньої популярної оздоровниці разом із начальником райвідділу поліції Ігорем Матвійчуком. Дорога не близька — проїхати з Новоукраїнки до санаторію коротшою, «комишуватською», дорогою неможливо, вирушаємо об’їзною. Але й вона не набагато краща. Щоб скоротати час, пригадуємо, як неодноразово бували в санаторії на різних заходах: навчаннях, обласних злетах, конкурсах, семінарах...

Здається, навіть столітні дуби шепочуть: «Куди ж ви, люди, дивитесь? Що робите?!»

Двоповерховий корпус зустрічає порожніми зіницями вікон — знятих «живцем» ще майже нових пластикових склопакетів (на знімку). Дверей ні в кімнатах, ні в коридорах, ні на балконах теж немає. Годі тут шукати і меблі, а ще зовсім недавно в кожній кімнаті були нові ліжка, тумби, телевізори. Вирвана сантехніка, зідрані вагонка та кахлі...

Кілька років тому тут відбувався обласний фестиваль журналістів. Усі були в захваті від затишної атмосфери чудового місця відпочинку та смачної кухні. Такий вигляд мають і бар та сауна, з якої навіть каміння винесли...

Дістались загребущі руки тих, хто вирішив, що все, що погано лежить, можна понівечити, розібрати і вкрасти, і до головного триповерхового корпусу. Двері в кімнату ароматерапії вже зняті з петель — приготовані завбачливим злодієм. У кімнаті відпочинку на підлозі навіть лінолеум шматками вирізаний, повстяна оббивка на кухні порізана, кахлі на підлозі та стінах вибиті. Плити та інше обладнання харчоблоку відсутні, як і все інше в процедурних та в кімнатах відпочивальників.

Пригадується, як, ніби вчора, тут відпочивали наші захисники... «Гарно відпочив, можливо, навіть із дружиною сюди приїдемо. Процедури чудові, здоров’я поправив, а вода та повітря тут — магічні», — ділився тоді враженнями атовець із Житомирщини.

Нинішній стан оздоровниці не просто боляче вражає, а шокує. А в голові спливає думка: «З такими людьми і війни не потрібно...»

...Нещодавно йшов дощ. Навіть на першому поверсі зі стелі капає вода, мабуть, протікає покрівля, і вся будівля промокла наскрізь. А здається, що це — сльози... Що сам санаторій «Гусарське урочище» гірко плаче від того, що ми, люди, з ним зробили: «Що ж ви так? Я ж вас лікував! Ви ж сюди відпочивати приїздили, тут діти ваші гралися! Чи для них усе це?»

Олена КОМІСАРЕНКО, Петро МЕЛЬНИК.

Фото Олени КОМІСАРЕНКО.