Таку заспокійливу новину для хмельничан повідомили в департаменті агропромислового комплексу ОДА. Досі на цукрових заводах області залишається 65 тис. тонн солодкого продукту, виробленого торік. Тож закуповувати про запас немає сенсу.
Та й у продовольчих магазинах вартість не змінилася — середня ціна становить 13 гривень за кілограм.
На продовольчих ринках, де зазвичай цукор продавали оптом — п’ятидесятикілограмовий мішок коштував 650 гривень. Але тепер там торгівля заборонена. А на початку запровадження карантинних заходів у деяких торговельних мережах вартість навіть сповзла на гривню-півтори. Думається, це могло бути пов’язане із тим, що торгівля вирішила звільнитись від частини своїх запасів під час масових закупівель харчів. Тож ті, хто купував переважно крупи, отримав ще несподіваний бонус на цукор.
Наразі в крамницях ситуація спокійна, і ціни повернулись до попередніх. А от на полях навпаки — дуже поспішають із сівбою цукрового буряку. За строками ще зовсім не пізно, а от через швидке висихання ґрунту потрібно поквапитись. Адже найгірший варіант, який можуть спрогнозувати агрономи, це той, коли насіння не проросте у сухій і гарячій землі. Тоді по другому колу буряк пересівати вже не будуть, його замінять іншими пізніми культурами.
Та в господарствах сподіваються, що до такого не дійде. Хоча посівні площі все-таки вирішили скоротити. Якщо торік корені викопували більш як із 27 тис. гектарів, то тепер прогнозується засіяти в межах 24 тис. Причому підприємства-переробники, а таких в області п’ять, уклали договори з сільгоспвиробниками краю на посів лише 20 тисяч гектарів буряків.
У результаті виходить, що не аграрії, а саме цукрозаводи визначають обсяги вирощування солодких коренів. Роблять це на основі аналізу реалізованої продукції. Принаймні зараз очікують виробництво цукру на рівні 120 тис. тонн. Щоправда, це за умови, коли середня врожайність становитиме 500 ц/га, а вихід цукру — не менш як 12 відсотків. Але чи не скорегує розрахунки погода і природа — сказати важко.
Із наведених цифр видно, що цукровари підходять до тієї межі, коли кількість виробленого майже дорівнює кількості спожитого. Хоча раніше завжди працювали з чималим запасом. А останній гарантував певну стабільність ціни.
Приміром, торік в області було зварено майже 200 тис. тонн солодкого піску. Ще 100 тис. значилися як перехідні запаси попереднього сезону. Але зараз від тих обсягів залишилось 65 тис. тонн. А до осені, коли з’явиться свіжа продукція, стару ще їсти майже півроку.
У департаменті агропромислового комплексу мають свою статистику. За розрахунками фахівців, для споживчого ринку області на рік необхідно мати до 60 тис. тонн цукру. Ще майже 100 тис. тонн використовується харчовими та переробними підприємствами. Коли скласти все разом, то це помітно більше від того, що планується отримати восени. Якщо цифри скоригує ще й низька врожайність, то ні про які перехідні запаси взагалі не доведеться вести мову. Тим паче — про експорт.
У такій ситуації цукровари навряд чи програють. Бо зниження обсягів виробництва та залишків на складах вони цілком зможуть компенсувати вищою ціною. А от покупцеві цей сценарій навряд чи до вподоби.
Не назвеш його вдалим і в умовах, коли економіка стоїть перед загрозою глибокої кризи. Об’єктивна ситуація складається так, що багатьом доведеться скоротити обсяги виробництва. Тож робити це навмисно, зменшуючи площі посівів, навряд чи назвеш вдалим ходом.
Хмельницька область.
