На знімку: Людмилу Вознюк з повагою називають в українській громаді отаманшею.
Перший виступ колективу відбувся на Великдень у 2019-му. Подарувати глядачам новий репертуар мали на нинішнє Воскресіння Христове.
- Настане час, і ми сторицею відшкодуємо українцям і португальцям тривале мовчання, - каже Людмила Вознюк, ініціатор створення колективу і його керівник. - Епідемія зірвала нам ще один виступ - на відкритті виставки картин заслуженого художника України Ореста Манюка. На час карантину всі ми залишаємося вдома, репетируємо кожен сам по собі. Жодна епідемія не змусить українців перестати співати.
Пані Людмила не впадає у відчай. Наша отаманша - так шанобливо називають Людмилу Вознюк у колективі, а також друзі з діаспори. Бо виділяється з-поміж інших активністю, проявляє ініціативу, бере участь у волонтерському русі. Вона - координатор волонтерської організації «Янголи милосердя» на півдні країни. Крім того, в місті Албуфейра, де нині проживає, співпрацює з асоціацією допомоги емігрантам Alegria de Leste, яку очолює священик української громади протопресвітер православної церкви отець Андрій Вовкунович.
За підтримки названих організацій два роки поспіль організовує у своєму місті «Ярмарок талантів». Гарної слави набуло свято українських традицій «Козацькі забави». Організовує відзначання Різдвяних свят з колядками та щедрівками. Така неспокійна вдача у нашої «отаманші».
За фахом Людмила хоровий диригент. З відзнакою закінчила училище культури в місті Дубно, на Рівненщині, таку само спеціальність опановувала в Рівненському державному гуманітарному університеті.
Якось розповідала, що вже змалку їй дуже подобалося співати. Схоже, це передалося від батьків. Не дивно, що дитиною її взяли до церковного хору. Пізніше, коли виповнилося 16 років, доручили бути диригентом дитячого парафіяльного хору при храмі в рідному селі Колоденка, що в Рівненській області. Виступали не тільки в церкві. Їх запрошували на різноманітні заходи з нагоди свят, як релігійних, так і державних. Згодом на базі колективу Людмила створила ансамбль народної пісні «Веретено».
Сумно було прощатися зі своїм дітищем, коли переїжджала до Португалії. На новому місці не полишала думки організувати новий колектив. Їй це вдалося. За підтримки асоціації Alegria de Leste, безпосередньо її керівника Андрія Вовкуновича. Зберегла назву - «Веретено». Зустріла молодого музиканта, професійного акордеоніста Олександра Ковальчука, який погодився стати концертмейстером. Українців з чудовими голосами у Португалії не бракує.
Автор добре знайомий з багатьма учасниками «Веретена». Їм так хочеться співати! А нам так хочеться їх слухати! Швидше б уже ця пандемія щезла…
Лісабон.
Фото надано автором.
