Один із таких факторів ризику — азартні ігри. На цьому наголошує член фракції «Слуга народу» Павло Фролов (на знімку) у своєму депутатському запиті, адресованому на ім’я очільника Міністерства охорони здоров’я.

Надмірне захоплення іграми не таке безневинне, як може видатися на перший погляд. Воно призводить до формування цілком реального захворювання — ігроманії (лудоманії). Лікарі стверджують, що його проявами може стати депресивна симптоматика, вибухи агресії та аутоагресії, збільшення схильності до насилля та вбивств, наявність ознак девіативної поведінки та соціопатії, включно до появи суїцидальних думок.

У своєму запиті народний депутат спирається на дані скринінгових, соціологічних та епідеміологічних досліджень, які свідчать, що захоплення азартними іграми серед різних верств населення активно зростає. Залежність у наш час отримують навіть діти. Цьому сприяє легка доступність ігрових автоматів, онлайн-ігор та онлайн-кредитів. Водночас учені наголошують: для того, щоб позбутися ігроманії, потрібна не тільки соціальна корекція, а й активне лікування. За міжнародною класифікацією хвороб від Всесвітньої організації охорони здоров’я така патологічна схильність (МКХ-10) — це часті повторні епізоди участі в азартних іграх, які домінують у житті суб’єкта і призводять до зниження соціальних, професійних, матеріальних та сімейних цінностей. У новій редакції класифікації цієї хвороби ігрова залежність уперше визначається як психічний розлад. Цю редакцію приймуть одразу після погодження зі всіма країнами—членами ВООЗ.

Парламентарій вказує на те, що проблема залежності від ігор актуальна й для нашої країни. Серед позитивних тенденцій відзначає той факт, що торік уряд закрив підпільний гральний бізнес. Утім, це тільки один крок на довгому шляху боротьби з негативними тенденціями. Павло Фролов є членом робочої групи, яка працює над законопроектом щодо легалізації ігрової індустрії в Україні. За його словами, це необхідно зробити для того, щоб встановити державний контроль над цим ринком та визначити чіткі правила відповідальності. А тому народний депутат звернувся до міністра фінансів, на той час ще Зоряни Скалецької, з низкою запитань. Передусім хотів дізнатися про кількість осіб із паталогічною схильністю до азартних ігор та їх розподіл за віковою категорією, про динаміку розвитку патологічної схильності до азартних ігор протягом 2009—2019 років. Законотворець мав намір отримати перелік закладів, які надають кваліфіковану допомогу тим, хто хоче вилікуватися від лудоманії, довідатися про кількість осіб, які вже пройшли лікування, та іншу статистичну інформацію.

Відповідь надійшла за підписом уже нового керівника МОЗ — Максима Степанова. У ній частково повторюється інформація, яка вже є в тексті самого запиту. Також навіщось подаються дані, згідно з якими наказами МОЗ відбувається «розробка та впровадження медико-технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги в системі МОЗ». У відповіді довідково зазначається, що «збір інформації, зазначеної в запиті, не передбачено статистичною звітністю», і надається посилання на сторінку Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка, на якій є «окремі епідеміологічні дані щодо ігрової залежності в підлітків».

З одного боку, таку відповідь можна вважати абсолютно неінформативною. Утім, із неї випливає цілком очевидний, хоч і невтішний факт: у міністерстві не бачать проблем, пов’язаних з ігроманією. У той час, як світ шукає ефективних шляхів подолання залежності серед своїх громадян, у нас навіть не відстежують кількість тих, хто від неї страждає і хто одужує. А боротися з тим, чого не існує, неможливо.