Готель «Брістоль», де мала відбутися конференція одеської обласної організації ОПЗЖ, блокували підрозділи Національної поліції. Вони перешкоджали штурму готелю, який намагалися організувати молодики спортивної зовнішності.

Як пізніше з’ясувалося, на конференції обговорювали кадрове партійне питання — тимчасово виконувача обов’язків керівника обкому ОПЗЖ народного депутата Миколу Скорика змінив Вадим Рабінович. Микола Скорик очолив місцеву організацію ОПЗЖ. Чому звичайна з точки зору партійного життя зміна одного лідера іншим спричинила таку неодназначну суспільну реакцію в Одесі? Напередодні конференції стало відомо, що вона затвердить Вадима Рабіновича кандидатом на виборах 25 жовтня на посаду одеського міського голови. Таке питання не розглядалося, але раніше Микола Скорик однозначно заявив, що він претендуватиме на виборах на посаду міського голови.

Тема місцевих виборів поки що не звучить на повний голос в Одеській області. Це швидше тема дискусій у суспільстві і в політичних партіях. Але сьогодні вже дуже чітко стає зрозуміло — політичного забарвлення на місцевих виборах в Одеській області не буде. Принаймні такою картина бачиться сьогодні.

Фактично жодна політична партія загальнонаціонального рівня, за винятком «Батьківщини», не має ні чіткої оргструктури, ні навіть приблизного обліку членів партії, ні організованої комунікації з населенням.

Політична партія «Слуга народу» не відзначається активністю. Слабо присутня в інформаційному просторі регіону, не має у своєму арсеналі ЗМІ. У районах області, як і в обласному центрі, немає оргструктур — первинних, районних і міських партійних організацій.

ОПЗЖ в Одеській області має представництво в обласній раді, міській та районних радах.

Стає потужнішим не нове, але актуальне гасло — вірити не політичним партіям, а конкретним людям. Такими нині в регіоні стали керівники міст області та колишні голови Одеської обласної державної адміністрації.

Кілька слів про керівників міст. Усі вони перебувають на керівних посадах 15 років і більше. Анатолій Іванов, міський голова Подільська (колишній Котовськ) перебуває при владі 32 роки, Валерій Хмельнюк керує містом Чорноморськ (колишній Іллічівськ) 26 років, Володимир Новацький очолює місто Южне 15 років, Андрій Абрамченко на чолі міста Ізмаїл — 12 років, Геннадій Труханов є міським головою Одеси 6 років.

За ці роки керівники найбільших міст Одеської області були членами майже всіх політичних партій, що існували на момент виборів. Вони охоче переходили від одного партійного прапора під інший заради того, щоб зберегти свої посади і владу. Їм це вдалося. Чи вдасться зробити черговий партійний зигзаг на майбутніх місцевих виборах? До речі, на сьогодні жоден з керівників міст, про які йшлося вище, не зробив публічних заяв щодо своїх партійних намірів. Вичікують? Найімовірніше, ні. Можливо, приходить розуміння того, що час вірити політичним партіям минає. Настає час вірити конкретним людям. А саме такими і є керівники великих територіальних утворень. Ті, хто був з людьми у дні випробувань, хто разом з ними долав труднощі, не кинув громаду.

Якщо буде рішення про створення політичної влади, орієнтованої на проблеми регіонів, не виключено, що саме ці люди й очолять місцеві осередки партії.

Сьогодні, і це, напевно, правильно, керівники міст, ОТГ, районів не заявляють про свої плани на майбутні вибори. Вони розуміють, що випробування та проблеми ще не завершені і багато труднощів ще попереду. І тільки після їх подолання можна говорити про плани.

Політичне поле перед місцевими виборами ще не розорано, це факт. Але зерна в це поле вже кинуто. Які вони дадуть сходи? Ось приклад. З фантастичною швидкістю зростає рейтинг в Одеській області колишнього народного депутата України (третього скликання), колишнього керівника Одеської області (7 років) Сергія Гриневецького. Формально сьогодні він не є членом жодної політичної сили. Фактично він є орієнтиром для проведення майбутніх реформ, з ним пов’язують сподівання на вихід області з кризи. Його називають моральним авторитетом області, з ним радяться і з ним шукають зустрічі для отримання консультацій нинішні керівники Одеської області.

Аналогічних прикладів можна навести в Одеській області чимало. Неформальних лідерів районів слухають і дослухаються до них набагато більше, ніж до формальних.

Економічна ситуація в Одеській області складна. Була посуха. Хліб висох. Впали обсяги переробки вантажів у портах. Занепала туристична галузь. Сподівання на відновлення люди пов’язують не з центральною владою. А з місцевою. І тому вірять не політичним партіям, а конкретним людям. Вони в Одеській області є.

Одеська область.