Про майбутнє обрання Кароля Войтили Папою Римським було багато передбачень-пророцтв. Наприклад, коли його призначили єпископом (а це важлива сходинка до папства, але ще дуже далека від нього), архієпископ краківський Євгеніюш Базяк — суворий і неприступний після вигнання комуністами зі Львова — вводячи його в свою канцелярію, тихо, але виразно сказав священикам, які там сиділи: «Габемус папам!» («Маємо папу!»).

Він зламав матрицю не тільки комуністичної системи (після його пастирського візиту поляки відчули себе нацією і зродилася профспілка — рух «Солідарність», що й повалила комуністичну владу), не тільки зашкарублі звички католицької ієрархії (перший в історії Папа — слов’янин, перший за майже 500 років Папа — неіталієць), а й саму поставу християнства у світі змінив.

Світ побачив усміхненого, доступного Папу, який у першому своєму зверненні до народу закликав: «Не бійтеся!». І католики Польщі та Філіппін, Нікарагуа і Сальвадору не боялися виступити проти корупції і тоталітаризму, бо їх до цього закликав Папа.

Коли Кароля Войтилу обрали Папою Римським, недурні комуністи зрозуміли, що вони програли. Бо ще будучи краківським кардиналом, він поставив культуру понад політику і економіку — а це перевертає світ з марксистського викривлення, яке робить економіку базисом, а культуру — надбудовою. А краківський кардинал багато років змагався з комуністами, обстоюючи первинність культури, бо вона йде від Бога, і в основі культури — не картини, музеї, пісні, література тощо, а свобода реалізувати свій талант, право бути вільним, свобода бути дітьми Божими, а не рабами комуністичної чи споживацької системи. А культура — це і вільна творчість муляра чи теслі, а не тільки тих, кого традиційно зараховують до діячів культури. До речі, не треба забувати, що цей Папа критикував і капіталізм та США, а не тільки комунізм...

Коли він прилетів до нашої країни, українці зі здивуванням почули, що Папа Римський розмовляє українською краще за деяких наших президентів.

Він не був політиком, хоча Кіссинджер казав, що коли розмовляв із Папою Іваном Павлом II, здавалося, що говорить із політиком, а коли розмовляв із президентом Картером (баптистом) — здавалося, що говорить з проповідником. І цей неполітик здвигнув нерушимість соціалістичного табору. Він, що теж було незвичним для тогочасного поляка, закликав не тільки до примирення і прощення з німцями, а й з українцями.

Як робив краківський кардинал Войтила? Приїздив за день до служби і відвідував цвинтар. Пригадую, як у рідному селі нашого покійного єпископа Никона Калембера на Рівненщині селяни до приїзду митрополита Даниїла Чокалюка прибирали могилки своїх рідних (українська церква на цвинтарі), хоча половина села належала до іншої церкви — московської...

Кардинал зустрічався з молоддю, знайомився з побутом священиків, з владою та інтелігенцією і тому мав чітке розуміння проблем парафіяльного, себто глибинного, життя християн.

Єпископ приходив послужити, а не правити... Кардинал Войтила, ще тільки ставши єпископом, подбав приготувати письмові роз’яснення церковної служби її учасникам, а в нас досі 90 відсотків парафіян не розуміють, бо не знають, символіки літургії. Добре, що хоч Апостола, Євангеліє та проповіді чують зрозумілою мовою... І це ж — тільки в українській, а в московській взагалі стоять «кимвалами бряжчачими», не розуміючи так званої церковнослов’янської...

Кажуть, начебто у роду Кароля Войтили по лінії матері були українці. Можливо, але це не принципово. Важливіше інше — Європу з католицтвом і православ’ям він бачив як організм із двома легенями, а святих Кирила і Мефодія проголосив покровителями Європи, а не просто просвітителями слов’янських народів.

І про його прозорливість. Художник Володимир Ємець з Чернігова був у складі туристичної делегації в Кракові у 1970-ті роки. Екскурсовод розповідав, показував, аж ось десь із бічних дверей вийшов кардинал. Заговорив до туристів французькою — не розуміють. Заговорив англійською, німецькою — не реагують. Тоді здогадався і сказав російською: «А-а, славяне». Щось поговорив з ними, а тоді повернувся до Володимира Ємця, який стояв за його спиною, і раптово поцілував у чоло. КДБ через цей, здавалось би, незначущий факт нашорошило вуха: Володимир Ємець був сином розстріляного комуністами священика Української автокефальної православної церкви!

Фото з відкритих джерел.