Пішли корівки під ніж...

Віктор СКРИПНИК

26 травня 2020 541

Приблизно на 40 тисяч корів стало менше у хлівах господарів на Вінниччині протягом п’яти останніх років.

Під час карантину молокозаводи Вінниччини забирають молоко навіть у тих власників корів, з ким не мали раніше договорів. Ринки працюють далеко не скрізь, тож молоко здають переробникам. Утім, тенденція останніх років залишається незмінною — поголів’я тварин у сільських дворах продовжує скорочуватися. До того ж суттєво...

Приблизно на 40 тисяч корівок стало менше у хлівах господарів на Вінниччині протягом п’яти останніх років. Чому так скоротили череду? У сільгосппідприємствах стадо зменшили на дві тисячі голів.

Область, як і раніше, залишається серед лідерів у виробництві молока порівняно з іншими регіонами. За рахунок чого?

Із тисячі голів залишилася п’ята частина

Ще декілька років тому в селі Писарівка Ямпільського району місцеві господарі утримували приблизно тисячу корів. Нині їх залишилася п’ята частина. Раніше у хлівах можна було побачити по дві-три корови. Тепер такі приклади поодинокі. Молоко, як і раніше, здають на заводи або самостійно продають на ринку в Ямполі.

У село приїздять молоковози з сусідніх райцентрів — Чернівців (Вінницька область), Крижополя. Закуповує продукцію один з молокоцехів, що у селі Лука-Мелешківська біля обласного центру. Беруть для виготовлення згущеного молока.

Дехто самостійно продає продукцію. І не тільки молоко, кисломолочний сир чи сметану. Яку смачну бринзу роблять у цьому селі! Зберігають у діжках, у спеціально приготовленому розчині. Завдяки цьому сир не втрачає свої поживні властивості. Раніше виготовляли навіть на замовлення. Тепер і для себе не завжди роблять. Пояснюють, що на такий продукт треба багато молока.

У селі розповідають, що відмовляються від корів, бо мало платять за молоко. Не окуповуються затрати. «Корова не свиня — догляд за нею непроста справа», — так кажуть у селі.

За словами одного з господарів, п’ять гривень за літр давали взимку. З другої половини квітня — чотири гривні з копійками. «За такі гроші корівку не прогодуєш, — каже чоловік. — Я не перебільшую. Якби було інакше, люди б не вели худобу на бойню».

У Писарівці є також потужна ферма місцевого сільськогосподарського підприємства. За словами його керівника Віталія Віта, у корівниках утримують 1300 голів ВРХ. Дійне стадо налічує 700 корів.

Під час розмови поцікавився, за якою ціною завод закуповує молоко у господарства. Керівник каже, платили за літр по 10,2 гривні. Тепер зменшили на 20 чи 30 копійок.

Скоротять пасовища?

У селі Сугаки Могилів-Подільського району три роки тому господарі доглядали 500 корів. Нині, за словами сільського голови Івана Сахарука, череда скоротилася наполовину.

Причиною очільник села називає низьку закупівельну ціну на молоко. Каже, взимку платили по п’ять гривень за літр, а з квітня дають по 4,8 гривні, надалі ціна ще знизиться. Інших причин відмовлятися від домашніх годувальниць, на думку посадовця, не існує.

Наголошує, що в кожній частині села є місця для випасу. Як стверджує Сахарук, у них загалом 200 гектарів пасовищ.

— На мою думку, це забагато, — каже сільський голова. — На 250 голів — 200 гектарів випасу!? Тим часом у нас один з учасників бойових дій на Донбасі не отримав землю. Ще одному змушені були просити у сусідньому селі Тропова... Крім атовця, є ще заяви на виділення землі.

Голова села розповів, що планує винести питання скорочення пасовищ на розгляд депутатів сільради. На їх місці надати землю односельцям.

— Самостійно таке важливе питання не можу вирішувати, нехай люди скажуть, як має бути, — зазначає посадовець. — Можливо, доведеться обговорити ще й на сході села. Рішення прийматимемо колективно.

Після почутого напрошується питання: якщо через деякий час череду в селі відновлять, де тоді випасати круторогих. Утім, без пасовища про збільшення поголів’я корів годі думати.

Добре, що дощики випали

Автор спілкувався з декількома власниками корів у Сугаках. Вони в один голос нарікали, що з випасом в селі справи кепські. За їхніми словами, це одна з причин того, що зменшується череда.

— Ви б бачили ті випаси, — каже одна із жінок. — В одному місці клаптик, в іншому ще менший. Є одна велика площа. Раніше там росли дерева, їх викорчували і тепер випасають худобу. Але ж це пасовище бездоглядне.

Якби обробити, посіяти траву, було б більше толку, а так...

У Сугаках в останні дні квітня корівки ще залишалися в хлівах.

— Уже й садки одцвіли, і сонце припікало, були дні, майже до плюс 20, а травичка молода погано росте, — бідкалися співрозмовники. — Крізь пожухлу торішню траву зелень тільки-тільки пробивається. Не було снігу, немає вологи, немає молодої трави. Добре, що дощики пройшли...

До речі, така сама ситуація в інших районах. Про відсутність паші (так селяни називають те, що випасають корівки) говорили співрозмовники в Літинському, Хмільницькому, Козятинському районах. Поки нема що пасти. У попередні роки молода зелень швидше тягнулася до сонця.

У Сугаках є господарі, які утримують п’ятеро, троє, двоє корівок. Їм нині найсутужніше. Корову в хліві треба чимось годувати. На запитання, де беруть корми, кажуть, купують у своїх же односельців. Хто має багато паїв, частину з них відводить під вирощування багаторічних трав. Взимку чи навесні продають сіно.

За словами одного з господарів, він купив у середині квітня центнер сіна. Заплатив 300 гривень. У господарстві є автомобільні ваги. Заїжджають, визначають скільки у кузові, а тоді вже розраховуються.

Завезли двадцять холодильників

Двома молоковозами забирають в Сугаках молоко з сільських дворів. У зимовий період їздять через день, а коли почалися масові розтели — щодня. Уже з п’ятої ранку сигналять під ворітьми. Працюють дві заготівельниці.

Обидві місцеві.

— Здаємо молоко на завод у Могилів-Подільський, це наш райцентр, — розповідає заготівельниця Ганна Брижак. — Підприємство завезло в село 20 холодильних установок. За домовленістю, поставили їх на подвір’ях здавачів молока. Маємо також прилад для перевірки якості. Якщо жирність нижча, ніж 3,4 відсотка, відповідно зменшуємо оплату. Зрозуміло, що всі хотіли б отримувати більше, але ціну встановлює завод. Хоча трапляються випадки, коли розбавляють водою. Люди самі себе підводять. Та ще й кидають тінь на інших, хто чинить по совісті.

Нині молока трохи додалося. Його здають також ті, хто раніше самостійно возив продукцію на продаж на ринок у райцентр. В інших районах так само не виникає проблем. Під час карантину заводи закуповують молоко у тих, з ким раніше не було договорів. Ринки в області переважно закриті. Все молоко забирають заготівельники переробних підприємств.

Молока з дійниць більше, але платять за нього менше

Молоко, видоєне вручну у дійницю, завжди коштуватиме дешевше порівняно з тим, що отримують на тваринницьких комплексах. Так пояснюють фахівці обласного департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів. Його заготовляють другим ґатунком тому, що не дотримуються санітарні норми, відсутнє охолодження. Зрештою, це відомо власникам корів.

Державне управління статистики в області повідомило інформацію про те, скільки заводи платять господарствам за молоко. Щоправда, не всі заводи краю значаться у дослідженні. На деяких вважають це комерційною таємницею. Тому їхні дані статистика не оприлюднює.

Як і раніше, більшість молока в області отримують від корів, що їх утримують селяни. Щоправда, протягом десяти останніх років простежується тенденція зростання обсягів виробленого молока у господарствах і, навпаки, зменшення від корів індивідуальних господарів.

В області реалізовано низку інвестиційних проектів з розвитку тваринницької галузі. Потужні сучасні комплекси працюють у Літинському, Мурованокуриловецькому, Крижопільському, Ямпільському, Чечельницькому районах.

Завдання у тваринницькій галузі краю — збільшити частку виробництва молока на тваринницьких комплексах хоча б до 50% від загальної кількості. Про це час від часу нагадують обласні керівники. Його втілюють в життя упродовж останніх десяти років. Ситуація, хоч і повільно, але змінюється.

Продуктивність корів на тваринницьких комплексах вища порівняно з тими, яких утримують господарі на своїх подвір’ях. Утім, «домашні» також дають більше молока, ніж це було у попередні роки. Селяни кажуть, що вдається поліпшити годівлю, бо вирощують більше кормів. Таку можливість мають ті, у кого не один пай, а більше.

Поголів’я корів скорочується, але молочна ріка не висохла. Як і раніше, регіон в лідерах з валового виробництва молока.

Довідково

Майже 8,7 тисячі гривень за тонну — така середня ціна, за якою заводи закуповували молоко у сільгосппідприємств у першому кварталі 2020-го. Це приблизно удвічі більше, ніж платять індивідуальним власникам корів.

Цифри і факти

За підсумками 2019-го на Вінниччині надоїли найбільше в державі молока — 764,4 тисячі тонн, хоча цифра менша, ніж у 2018-му на 7,3%. На другому місці Полтавська, на третьому — Хмельницька область.

Протягом трьох перших місяців 2020-го вінничани помінялися місцями з полтавчанами. Загальний надій за квартал на Вінниччині — 153 тисячі тонн молока, на Полтавщині — 162 тисячі тонн. Третіми знову йдуть хмельницькі тваринники.